2. Індустрія туризму та її структура

Потужний туристичний рух, який динамічно та стабільно розвивається, сформував потужну сферу економічної діяльності із забезпечення потреб подорожуючої людини. Людина в подорожі потребує більшої кількості послуг та дещо іншої їх номенклатури й обсягу, порівняно з тими, якими вона користується вдома; для подорожі потрібні певні специфічні товари. Так, на відпочинку зростає потреба у відвідуванні музеїв, художніх галерей, концертів,театрів, казино, ресторанів та інших закладів дозвілля.

Саме забезпечення комфортних умов відпочинку, які б дозволили здійснити мету подорожування, є кінцевою метою функціонування галузей та видів діяльності, які стали називати індустрією туризму.

Індустрія туризму – це комплекс, сполучення галузей та видів діяльності, функціонування яких спрямоване на задоволення потреб спрямованих на здійснення мети подорожування. Тобто, різноманітна діяльність фізичних та юридичних осіб, об'єктом якої є задоволення потреб туриста, може бути включена до індустрії туризму.

Термін "індустрія туризму" увійшов у повсякденний та науковий обіг і став звичним саме тому, що ним підкреслюється сучасний характер туристичної діяльності – стандартизоване обслуговування масових туристичних потоків, основане на використанні уніфікованих виробничих та інформаційних технологій. Саме масовість виробництва й безперервність виробничого процесу підкреслює в даному разі слово"індустрія". Масштабність туристичного руху обумовила впровадження уніфікованих технологій і стандартів, які дозволяють забезпечити масове обслуговування на індивідуальній основі відповідно до сучасних загальних тенденцій світового ринку послуг, якому притаманна модифікована постфордистська тенденція, а саме індивідуалізація масового обслуговування. Індустрія туризму має всі галузеві ознаки: спільний об'єкт діяльності, специфічні технології,єдину систему підготовки кадрів, здатних забезпечити технологічний процес. Тому індустрію туризму ми розглядаємо як комплекс, оскільки

йому притаманні широкі виробничі зв'язки, завдяки яким забезпечується значний мультиплікативний ефект туризму, що й робить його ефективною складовою економіки.

Індустрія туризму є міжгалузевим комплексом. Міжгалузевий комплекс як елемент функціонально-компонентної структури господарства являє собою інтегровану систему галузей, виробництв і видів діяльності, об'єднаних загальною метою та програмою розвитку. Тобто, міжгалузевий комплекс як у матеріальному виробництві, так і у сфері споживання, є цільовим утворенням, орієнтованим на задоволення певних суспільних потреб. Спільність мети – задоволення специфічних потреб туриста у відпочинку і враженнях, отриманих під час подорожі, шляхомнадання послуг та забезпечення товарами, які зроблять її комфортною і сприятимуть здійсненню мети подорожування, – об'єднує різнорідні галузі та види діяльності як матеріального виробництва, так і невиробничої сфери в міжгалузевий комплекс, який характеризується значною взаємопов'язаністю компонентів та взаємозамінністю елементів і має назву індустрія туризму.

Міжгалузевий комплекс індустрії туризму вирізняється:

- багатокомпонентністю – значною кількістю різнорідних

підприємств, установ, закладів, різних за технологіями, кадровим

потенціалом та іншими галузевими ознаками, тобто належних до

різних галузей економіки, але об'єднаних у даному випадку

спільністю мети та об'єкта, на який спрямовані їх дії;

- складністю внутрішньої структури, що обумовлено різнорідністю попиту, який до того ж постійно урізноманітнюється,обумовлюючи диверсифікацію індустрії туризму, тобто ускладнення її структури;

- ієрархією цілей функціонування структурних складових, оскільки кожна з них спрямована на задоволення певних потреб: від

фізіологічних (харчування, відпочинок) до духовних (екскурсії,

музеї, театри тощо);

-різноманітністю зовнішніх і внутрішніх комплексоутворювальних зв'язків, яка об'єктивно ґрунтується на полікомпонентності,забезпечує ефект мультиплікативності, коли за кожним компонентом індустрії туризму формується "шлейф" галузей,пов'язаних з нею виробничими зв'язками;

- стадійністю споживання та організації обслуговування.

Складовими індустрії туризму є підприємства та установи, мета функціонування яких полягає в задоволенні потреб (мотиваційних, змістовних, комфортності, безпеки тощо) подорожуючої людини –туриста або особи, яка тимчасово перебуває поза межами постійного проживання, мандруючи з рекреаційно-пізнавальною або іншою некомерційною метою.

Це потреби в наданні притулку, харчуванні,медичній або іншій допомозі в разі необхідності, у наданні побутових,торгових, інформаційних та інших послуг.

В основі формування й функціонування індустрії туризму лежить послуга як економічна категорія. Уперше визначення послуги дав К. Маркс у роботі "Капітал", де зазначав, що "послуга – це корисна дія тієї чи іншої споживчої вартості, товару чи праці" і цим заклав дуалістичне розуміння послуги, яка може виступати як товар, вироблений за індивідуальним замовленням, і тоді послуга має матеріальний характер, або у вигляді дії – праці, яка не має матеріального виразу, а лише позначається корисним ефектом. Таким чином, послуга трактується як "цілеспрямована діяльність, результати якої мають прояв у корисному ефекті". Результатом цієї діяльності є "зміна в положенні інституціональної одиниці, яка відбулася в результаті дії і на основі взаємної угоди з іншою інституціональною одиницею".

Послуги задовольняють найрізноманітніші потреби: особисті, виробничі, суспільні. Відповідно до різнобічного характеру задоволення потреб та особливостей функціонування послуги класифікуються за різними ознаками: характером праці, направленістю, економічною основою функціонування, формою організації та частотою попиту,місцем і характером споживання тощо.

Загальні специфічні ознаки послуги можна звести до чотирьох "НЕ":

НЕ:

- відчутність;

- однорідність якості;

- можливість накопичення та зберігання;

- розривність виробництва та споживання

Невідчутність випливає із самої сутності послуги як діяльності, яка, за

висловом Ф. Котлера, "здебільшого не має матеріального виразу і не

призводить до заволодіння будь-чим" , але надає певні переваги. Тобто, послугу неможливо сприйняти на дотик, вона почасти невідчутна, невидима. Звідси неможливість їх накопичення та зберігання, оскільки діяльність у сфері послуг передбачає в більшості випадків одночасність процесу виробництва та споживання послуг,тобто реалізація та споживання збігаються в часі та просторі.

Звідси випливає така особливість організації обслуговування: кількість,

номенклатура та якість послуг у даному місці в даний час має відповідати аналогічному попиту на ці послуги. Наслідком одночасності процесу виробництва / споживання є неоднорідність і мінливість якості послуги. Переважна більшість послуг не має масового характеру, вона завжди містить у собі риси індивідуалізації, а це позначається як на виробництві, так і на споживанні послуг. На якість послуги впливають час і місце надання, кадровий склад, рівень кваліфікації, психологічні

особливості, навіть стан здоров'я та настрій виробника послуги.

Особисті властивості споживача також впливають на оцінку якості отриманої послуги.

Усі наведені ознаки послуги притаманні й послузі туристичній –вона є нематеріальною, індивідуалізованою (особистою), спрямованою на певний контингент споживачів. Але крім того, туристична послуга має і власні специфічні риси, які вирізняють її на ринку послуг і саме вони є основою формування індустрії туризму:

- комплексність, оскільки послуга в туризмі, яка сприймається як певна єдність, завжди є комплексом послуг, який обов'язково включає послуги розміщення, харчування, транспортування,екскурсійного обслуговування та ряд інших, що забезпечують реалізацію мети подорожі. Цьому комплексу притаманне взаємодоповнення та взаємозамінність у межах кожного виду послуг(напр., подорожувати можна різними видами транспорту, або одним видом, але різними класами і т. д.). Комплексність передбачає

-нероздільність процесу обслуговування, його безперервність, оскільки

тільки так може бути реалізована мета подорожування. При цьому момент виробництва та споживання туристичної послуги збігається в часі та просторі. Оцінити якість обслуговування також можливо лише в момент споживання;

- мобільність туристичної послуги забезпечується процессом переміщення туриста до місця відпочинку й подальшого

- ритмічність об'єктивно була закладена сезонністю надання

відпусток, яка сприяла формуванню "гарячого" або "пікового"сезону – часу максимального зростання попиту на туристичні подорожі (переважно в теплий період року) та зменшенням попиту в холодний період, але з часом ця риса набрала ринкових ознак регулятора попиту / пропозиції через систему пільгових тарифів у міжсезоння, запроваджених з метою соціалізації туризму.

Таким чином, туристичною послугою може вважатися тільки комплекс послуг з питань задоволення різноманітних потреб туриста:у відпочинку, харчуванні, переміщенні та інших, які сприяють забезпеченню мети подорожі. Туристичні послуги за значенням у процесі подорожування поділяються на основні, без яких неможливе подорожування (послуги розміщення, харчування, транспортного й екскурсійного забезпечення тощо), додаткові, що сприяють комфортності подорожування(побутові,торговельні,комунікативні,інформаційні,банківсько-фінансові, медичні, спортивно-оздоровчі, культурні тощо) та супутні, які підвищують ефективність і сприяють повній реалізації мети подорожі (виробництво та реалізація сувенірів і туристичного спорядження, облаштування пляжей, оглядових майданчиків, реставрація пам'яток тощо). Кожна з основних послуг може виступати туристичним продуктом, що вирізняється стабільністю пропозиції, але тільки їх поєднання є туристичною послугою.