1. Кількісний або класичний географічний підхід, за яким ресурси поділяються на вичерпні (бальнеологічні, біотичні), у т. Ч. Відновлювані та невідновлювані, та невичерпні (кліматичні,пейзажні).

2. Сутнісний, який є найпоширенішим, оскільки ґрунтується на предметній сутності ресурсу. Відповідно до предметно-сутнісного, туристичні ресурси поділяються на природно-рекреаційні (клімат та розподіл його складових протягом року,узбережжя морів та океанів, акваторії водойм і річок, мінеральні

джерела, мальовничі ландшафти, національні природні парки тощо);

культурно-історичні, до яких входять археологічні, архітектурні пам'ятки, здобутки історії та культури минулого й сучасні архітектурні та техногенні шедеври; інфраструктурні, представлені територією, яка сама є ресурсом (її протяжність, конфігурація,географічне положення

3. Інвайронменталістичний або "середовищний", упершее запропонований П. Дефевром, який виділяв гідром – туристсько-рекреаційні ресурси, до складу яких входить вода; фітом – або землю в широкому розумінні цього поняття, куди входять як природна, так і антропогенна складова (з одного боку, ліси, гори, вулкани, з іншого парки, сади, національні парки); літом – об'єкти, створені людською діяльністю як ті, що стали пам'ятками історії та культури, так і ті, що складають елементи сучасної культури і використовуються в туристсько-рекреаційній діяльності; антропом – види людської діяльності (ритуали,звичаї, традиції, фольклор тощо).

4. Мотиваційний, за яким ресурси можна поділити на ті, що визначають мету подорожі та вибір турпродукту, та додаткові, що надаються в місцях відпочинку задля детальнішого ознайомлення з пам'ятками природи, культури та історії місцевого населення,отримання позитивних вражень тощо.

5. Діяльнісний дозволяє класифікувати ресурси за соціально-економічною сутністю, вартісними та трудовими ознаками на:

а) ідеальні туристичні блага, наявність яких об'єктивна і практичноне залежить від людської діяльності. Це природно-рекреаційний потенціал території, представлений сприятливим для відпочинку в будь-яку пору року кліматом, мальовничими краєвидами, іншими природно-географічними умовами; б) туристичні ресурси, які включають об'єкти, створені людською працею (пам'ятки історії,культури,архітектури, музеї тощо) та об'єкти, до яких докладається людська праця з метою підтримки їх атрактивних якостей (пляжі,аціональні парки тощо); в) туристична інфраструктура, представлена підприємствами розміщення, харчування, транспорту, екскурсійного обслуговування та проведення дозвілля тощо.

6. Атрактивний, коли за атрактивністю (мірою залучення й використання) в туристичну діяльність можна виділити: а) об'єкти показу або атрактивні об'єкти (природні: національні парки,заказники, пам'ятки природи; культурно-історичні – архітектурні,археологічні, пов'язані з видатними подіями, життям і творчістю видатних людей, садиби та садово-паркові комплекси, замкові й культові комплекси; етнічні – національні та фольклорні свята, заклади харчування з національною кухнею, історичні села тощо). Ці об'єкти включають до складу турпродукту і використовують як елементи програмного забезпечення турів; б) об'єкти дозвілля – музеї, театри та інші заклади культури, заклади шоу-бізнесу, виставки, поточні події культурного життя (концерти видатних митців та колективів,фестивалі тощо). 7. Ціннісний, оснований на унікальності ресурсу. Відповідно до ціннісного підходу розрізняють світову культурну й природну спадщину та національне культурно-історичне і природне надбання.

Поняття культурної та природної спадщини формувалося протягом другої половини ХХ ст. і оформилось прийняттям у 1972 р. Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини.

8. Комплексний, оснований на комплексному сприйнятті території та комплексності виробництва / споживання туристичного продукту, створеного на основі сполучення певних туристичних ресурсів території. Комплексність споживання туристичних ресурсів відтворює мету подорожування і ґрунтується на георозмаїтті.Поняття георозмаїття в його конкретно-територіальному наповненні може розглядатися як "родове" щодо туристичних ресурсів. Таке твердження ґрунтується на розумінні мотиваційної туристичної привабливості певних територій як таких, що є відмінними за комплексом ознак від місця постійного проживання туриста.

9. Еколого-економічний ґрунтується на оцінці споживчої вартості туристичних благ і ресурсів. Наявність туристичних ресурсів розглядається багатьма авторами (напр., В. Квартальнов,М. Мироненко, І. Твердохлєбов) як чинник виробництва турпродукту,у той час як ми вважаємо їх неодмінною його складовою, яка,залежно від характеру ресурсу, має певну споживчу вартість.

Відповідно до цієї ознаки є туристичні блага, споживання яких не залежить від людської діяльності на певній території (напр., клімат чи наявність морських акваторій); туристичні блага, споживання яких залежить від екологічного стану території та природоохоронної діяльності (стан води, повітря, ґрунтів, рослинного покриву тощо); туристичні ресурси постійного моніторингу й відповідного вкладання капіталу та праці на відновлення ресурсів, їх атрактивних властивостей (напр., шляхом реставрації, реконструкції, розвитку відповідної інфраструктури); туристичні ресурси цільового даній території (Євродіснейленд, аквапарк).

10. Геосистемний, який ґрунтується на розумінні геосистеми як взаємодії та взаємозв'язку природи, населення та виробництва, наслідки якого проявляються в певних видах рекреаційно-туристського природокористування. Можна виділити: а) природні геосистеми (напр., "дикі" ландшафти, заповідники з переважанням активних видів туризму); б) природно-антропогенні (національні парки тощо з поєднанням активних, екологічно спрямованих та пізнавальних видів туризму); в) антропогенно-природні (садово-паркові комплекси,де переважають пізнавальні, рекреаційні види туризму);г) антропогенні (замкові, монастирські комплекси, історичні міста тощо з домінуванням культурно-пізнавальної функції туризму).

Використання туристичних ресурсів, їх аквізиція в туризм,розвиток туристичної діяльності, формування індустрії туризму на території залежить від умов (властивостей) території. Умови здійснення туристсько-рекреаційної діяльності та формування індустрії туризму представлені: а) природними; б) демографічними;в) соціально-культурними; г) економічними; д) політичними

особливостями, які є сприятливими чи ні на даному етапі соціально-

економічного розвитку конкретного суспільства.