Тема 11
Управління матеріально-технічними запасами підприємства
11.1. Суть управління запасами, мета створення суспільно-необхідного
рівня споживання запасів матеріальних ресурсів.
11.2. Типи запасів, витрат на їх формування та основні функції запасів.
Управління запасами в найбільш загальному вигляді – це відповідний вид діяльності, об’єктом якого є створення та зберігання запасів. Основна мета управління запасами на підприємстві – зниження загальної суми щорічних витрат на утримання запасів до мінімуму за умови задовільного обслуговування споживачів.
Формуються запаси з метою розв’язання таких проблем:
створення певного буфера між послідовними поставками матеріалів та усунення необхідності безперервних поставок;
забезпечення оптимального обслуговування споживачів (наявність запасів – важливий чинник утримування споживачів, пов’язаний з можливістю поставки продукції у будь-який час);
сприяння гнучкості виробництва (здатність швидко переходити на виробництво іншої продукції завдяки запасам, можливість задовольнити попит на продукцію, яка в даний час не виробляється);
забезпечення стабільності виробництва (чим більший ризик через невизначеність ситуації на ринку, тим більша необхідність створення резервних запасів);
вирівнювання виробничого процесу згідно з попитом, що змінюється (здатність задовольнити попит у періоди максимального збуту без збільшення обсягів запасів);
отримання прибутку шляхом цінової спекуляції (у період інфляції можна отримати прибуток через купівлю запасів за нижчою ціною й продажем їх у майбутньому). Існує три основні функції запасів: функція безпеки, функція обачливості та функція отримання переваг у разі надання знижок.
З позиції управління виробничою системою запаси поділяють на чотири типи:
запаси матеріалів, закуплених комплектуючих деталей, сировини та інших інгредієнтів, необхідних для створення буфера між обсягом закупок і обсягом їх споживання у виробництві;
заділи різних видів, що використовуються безпосередньо у виробництві, тобто запаси незавершеного виробництва, що створюють певний буфер між послідовними виробничими операціями;
наявність запасних частин для ремонту обладнання та механізмів. Існують вони тому, що час і потреба в ремонті обладнання невідомі. Деякі запаси на ремонт є функцією планування ремонтів, інші потреби в ремонтних запасах мають прогнозуватися;
запаси готової продукції у вигляді нереалізованих кінцевих товарів, що зберігаються на складах підприємства чи підприємств торгівлі. Вони є буфером між продуктивністю виробничої системи та швидкістю відвантаження чи продажу продукції. Залежно від їх цільового призначення вони підрозділяються на такі категорії: технологічні (перехідні) запаси; поточні (циклічні); резервні (страхові) або «буферні» (іноді їх називають «запасами для компенсації випадкових коливань попиту»).
З погляду формування запасів розрізняють детерміновані (планові) та стохастичні (неплановані, випадкові, «стихійні») запаси.
Детерміновані запаси мають бути чітко визначеними, спланованими і забезпечувати оперативну гнучкість виробництва.
Логістична система управління запасами проектується з метою безперервного забезпечення споживача яким-небудь видом матеріального ресурсу. Реалізація цієї мети досягається рішенням таких завдань:
облік поточного рівня запасу на складах різних рівнів;
визначення розміру гарантійного (страхового) запасу;
розрахунок розміру замовлення;
визначення інтервалу часу між замовленнями.
Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих показників і запаси споживаються рівномірно, у теорії управління запасами розроблено дві основні системи управління, які вирішують поставлені завдання, відповідаючи меті безперервного забезпечення споживача матеріальними ресурсами, а саме:
система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;
система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.
У системі з фіксованим розміром замовлення обсяг закупівлі повинен бути не тільки раціональним, але й оптимальним, тобто найкращим. Критерієм оптимізації повинен бути мінімум сукупних витрат на зберігання запасів і повторення замовлення.
У системі з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, замовлення виконуються в певні моменти часу, які повторюються через рівні інтервали, наприклад: 1 раз в місяць, 1 раз в тиждень, 1 раз в 14 днів.
В управлінні запасами важливо враховувати той факт, що товари, які зберігаються, істотно розрізняються з погляду грошових вкладень, потенційного прибутку, обсягу, можливого збитку від браку і недостачі. Тому необхідно розподіляти зусилля з управління запасами відповідно до відносної важливості предметів зберігання.
Класифікація запасів за якимось певним показником важливості можливе із застосуванням АВС-методу. Таким показником, зазвичай, може бути річний обсяг використанням товару в грошовому виразі або «вартість річної потреби», яка обчислюється множенням розміру річного споживання запасів даної позиції на вартість одиниці цього виду запасів. Відповідно до цього розподіляється діяльність з контролю й управління запасами.
АВС-метод застосовується для поліпшення роботи підприємств у найрізноманітніших сферах діяльності.