10. Доберіть історичні приклади, цікаві вислови, проблемні ситуації, які можна використати в процесі лекцій і семінарських занять за Вашим фахом.

Дисципліна - «Український музичний фольклор»

Вислови:

• Красивим є те, що є практичним (Піфагор)

• «…на жаль, навіть високо освічені люди здебільшого цінять народню пісню тільки при умові, щоб вона їм подобалася і давала безпосередню втіху… Обов’язок музиканта-етнографа – то, власне, шукати „підходів до питання про способи гармонізації народніх мелодій» (Климент Квітка)

• Немає людей до простої роботи (Іван Франко)

• Духовне і чуттєве життя може зв'язати тільки музика (Арістотель)

• Ту невеличку піддержку, що дається збирачам і дослідникам народньої музики, вони завдячують не загальному розумінню її наукової ваги і не загальному признанню її самостійної естетичної вартости, а поширеній ідеї про її придатність до безпосереднього використовування, оброблювання й перетворювання в модерни формах творчости й виконування. (Климент Квітка)

• Етнографія, як бачимо, зродилася в атмосфері романтизму; головною спонукою до її народження і розвитку була ідея народности, що згодом прийняла політичну закраску. (Філарет Колесса)

1.Проблемна ситуація стосовно поверхневого патріотизму та легковажного ставлення до автентичного фольклору:

Отже, на жаль, зараз ми спостерігаємо ситуацію, яка прямо пропорційно стосується нашого фаху. Поверхневий патріотизм зараз зашкалює: жовто-блакитні стрічки, герби, вишиванки та інші традиційні мотиви став мейнстрімом сучасності. Зацікавлення культурою, зазвичай, обмежується козацтвом, вересовою книгою(існування якої під величезним сумнівом) та іншими спопуляризованими речами.

Проте, фольклорні фестивалі, конкурси не підтримуються ні фінансово владою ні масовістю! Загальна маса не сприймає, власне, автентику за істинну народну культуру, яка ще до цих пір функціонує. Натомість, широкому загалу потрібно окультурені форми традиційної музики, які не прививають любов та бажання вчити українську традиційну пісню у молодшого покоління.

2.Проблемна ситуація трактування народної музики різними фольклорними школами:

Отже, однією з нагальних проблем, які потрібно вирішити для покращення роботи над вивченням народної музики є певна розбіжність у поглядах, так званих, наукових шкіл. Львівська школа, попри приурочення її до консерваторії займається більше історіографічною, описовою роботою,тому має малий вплив на тенденції у музико логічних дослідженнях. Київська школа має підсвідомий вектор на російські школи. Тому там панує стратегія і тактика перейнята в наших східних сусідів.

Історичний приклад, що виступає взірцем справжнього безкорисливого ставлення до наукової роботи.

Климент Квітка, працюючи у Московський консерваторії завідувачем Кабінету народної музики, не мав змогу реалізовувати весь свій потенціал досліджуючи українську музику. Адже диктатура того часу(сталінська) не дозволяла подібних наукових розробок. Отож живучи на «копійки», Климент Квітка, чоловік Лесі Українки їздив Україною та записував народну музику, опрацьовував її, аналізував та писав різноманітні статті, які не могли йти на друк. Більшість з його робіт писались просто, як то кажуть, «в стіл». Тим не менш, К. Квітка не зрадив своїм принципам та поглядам і не змінив рід своєї діяльності заради матеріального благополуччя та соціального визнання. Таким чином до нас дійшла маса розробок та думок цього визначного дослідника, які суттєво допомогли у дослідженні автентичного фольклору.