2.1 Власне архаїзми

Архаїзми, залежно того, застаріли вони в усіх своїх значеннях як певні звукові комплекси чи лише в окремих, поділяються на лексичні і семантичні.

Серед лексичних архаїзмів розрізняють:

— власне лексичні архаїзми, яких з мови витіснили слова того ж значення, але іншої основи (бран — полон, відати — знати, всує — даремно, ланіти — щоки, сіреч — тобто, твердиня — фортеця, яко — як).Ця група дуже швидко поповнюється архаїзмами, що їх витісняють ідентичними в семантичному відношенні слова того ж кореня, але з демінутивними суфіксами (альтана — альтанка, жайворон — жайворонок, повіть — повітка);

— лексико-фонетичні архаїзми, тобто застарілі слова, які порівняно з тими синонімами, що відповідають їм в сучасній літературній мові, мають дещо інше звукове оформлення кореня або закінчення (вієши — вієш, зерцало — дзеркало, вражий — ворожий, вольний — вільний, серебро — срібло, стража — сторожа);

— фонетичні архаїзми, тобто слова з застарілою вимовою окремих звуків (збірати — збирати, крівавий — кривавий ).

Семантичні архаїзми — це слова, в яких поряд з активно вживаними в сучасній українській літературній мові значеннями є й застарілі значення. Так первинне значення слова небіж — бідолаха, сердешний, неборак, у сучасній українській літературній мові,воно з цим значенням застаріло й звичайно не вживається, тобто в такому значенні воно стало семантичним архаїзмом. А в значенні "син брата або сестри, племінник" слово небіж і тепер активно вживається носіями української мови .

За походженням застарілі слова сучасної української літературної мови бувають:

— власне українські (дзигарі, купно, мисник, плат, розпочинок);

— старословянські (аще, глад, отрок, подаяніє, ратний, сотворити);

— запозичені з різних мов (баталія, вояж, редут, респективний, амфора).

Архаїзми в нейтральній функції тепер не вживаються, бо цю функцію виконують нейтральні синоніми сучасної мови. Використовуються архаїзми як стилістичний засіб, тому в офіційно-діловому стилі вони майже повністю відсутні, зрідка можуть використовуватися в діловому стилі. Найбільш поширені вони в художньому та публіцистичному стилі.

2.1.1. Класифікація архаїзмів у тексті повісті б. Лепкого "Мотря"

Більшу частину архаїзмів складає старослов’янська лексика. Вона відтворює особливості книжної мови, т.з. "високого стилю", зображуваної доби, створює враження історичної правдивості і достовірності розповідей про певні події, стилізує ситуації офіційного спілкування. В основному ця лексика зустрічається в цитуваннях офіційно-ділових та історичних документів, листів. До цієї групи лексики належать іменники із закінченням -іє: беззаконіє "беззаконня" [Грінченко, І, 40] (Отврати лице твоє от гріхів моїх і все беззаконіє моє очисти. [Лепкий, І, 123]), братолюбіє "любов до ближнього" [Грінченко, І, 83] (…коли в нас нема ні згоди, ні братолюбія, а лиш один другому завидуємо та ногу підставляємо і навіть на гетьмана свого московським людям всячину нашіптуємо до вуха, так що тоді йому робити?[Лепкий, І, 26]), діяніє "вчинки" [ВТССУМ, 228] (Внезапу судія пріїдет, і коєгождо діяння обнажатся, со страхом, зовем свят, свят, свят єси Боже наш.[Лепкий, І, 123]), помишленіє "помисли" (…хочу я і бажаю всею душею і всім помишленієм моїм за помочею Божою, так зробити…[Лепкий, І, 38]), скончаніє "закінчення" (Благословення Господнє да будет з тобою от нині і до скончанія днів твоїх, мій сину.[Лепкий, І, 58]).

Одну з найбільших груп архаїзмів, вживаних у творі, становлять власне лексичні архаїзми: машталір "візник"[СУМ, ІV, 659] (Праворуч сів гетьман, ліворуч Войнаровський, служба обтулила їм ноги, чура замкнув дверці, і скочив на козел біля машталіра.[Лепкий, ІІ, 45]), преч "геть" [ЕСУМ, ІV, 568] ("Про антихриста, — зашипіла няня, — ні в днину, під вечір не слід у християнській хаті говорити, — хай-ся преч каже!" [Лепкий,І, 99]), лоно "груди; живіт; утроба" [ЕСУМ, 4, 544] (Руки сплетені на лоні, голова вгору.) [Лепкий,І, 242]), рамена "плечі" [ЕСУМ, V, 23] (Бувало, бавиться, грається з ним, нараз, надує уста, здвигне раменами і йде.[Лепкий, І, 91], ), сестріниця "дочка сестри, племінниця" [ЕСУМ, V, 223] (Ради батька мойого, котрий, знаю, не пережив би нинішньої ночі, ради моєї сестріниці Олесі, ради того, щоб не допустити до руїни хутора…[Лепкий, І, 294]), красноречивий "красномовний" (Ціле товариство вислухало недовгого але краснорічивого тосту. [Лепкий, І, 11]), толковання "пояснення" [ЕСУМ, V, 593] (У першій стояли шафи з книгами богослужебними, з метриками монастирськими, з літописними записками, з толкованнями Святого письма та роздумуваннями письменних… [Лепкий, І, 57]), прочанин "паломник" [СУМ, VІІ, 345] (Стрічали прочан, що до святого Києва мандрували…[Лепкий,І, 76]), уста "губи", рот" [СУМ, Х, 494] (Тоді келих підняв до уст і пив, пив, поки дна не побачив.)[Лепкий, І, 12]), супліка "писане прохання, або скарга" [ЕСУМ, V, 477] (Тих суплік і в царя, і в Меншикова, і в других царських урядників чимало.[Лепкий, ІІ, 156]), спудей "учень бурси та інших духовних навчальних закладів" [СУМ, 9, 611] (Ти не спудей, щоб тобі довго толкувати.[Лепкий, І, 225]), черево "живіт" [ЕСУМ, ІV, 483] (… а як довідаються про останнє, то таки за черева будуть братися, сміючись.[Лепкий, ІІ, 103]).

Незначну групу становлять лексико-словотворні архаїзми: будучність "майбутнє" [Грінченко, І, 107] (Господи, як важко свою будучність відгадати. [Лепкий, ІІ, 127]), єсть "є" [ВТССУМ, 270] (Прескорбна єсть душа моє…[Лепкий, І, 32]), словеса "слова" [ВТССУМ,1149] (Всякий бо, що чує словеса мої і не творить їх, уподоблюється до мужа юродивого, що домівку, свою на піску создав.[Лепкий, І, 265]), жінота "збір. до жінка" [ВТССУМ, 26] (Подвір’ям перебігали дворові люди, челядь, прислуга, сердюки, мужчини та жінота.[Лепкий, ІІ, 122]).

Використовує письменник і лексико-фонетичні архаїзми: нумер "номер" (З такими світлицями, як спорі койці на кури, вешталися наймити корчмарки по стайні та попід нумерами, себто по гостинних кімнатах.[Лепкий, І, 77]), бакалявр "бакалавр" (Коли б її в цей момент, врадувану й рум’яну, побачив був київський спудей, а хоч би й бакалявр, так повірив би, що очам його явилася українська Псіхе… [Лепкий, І, 237]), хоругва "корогва" [СУМ, ХІ, 131] (Дівчата квіти під ноги сиплять, малинові хоругви лопотять, як птиці, що крила широко розпустили, бо вилетіли з кліток.[Лепкий, І, 178]).

Нами зафіксовано один фонетичний архаїзм — післати "послати" (Треба нам знов післати жалобу до царя.[Лепкий, І, 46]).

Також нами зафіксовано один архаїзм запозичений з інших мов — малжонка "дружина" (Стародубський полковник Скоропадський, з лагідним панським обличчям, тримав у своїй тонкій долоні пухку руку генерального судді Кочубей і впевняв його, що йому й не снилася така грішна гадка, щоб обидити його "зацну й вельми шановну малжонку" Любов Хведорівну.[Лепкий, І, 14]).