Висновки

Словниковий склад мови, і української зокрема, безперервно розвивається, тому що так само розвивається саме людське суспільство. Поява y мові нових слів або розширення значення старих слів зумовлене потребою людини називати нові предмети, явища, поняття, що з’являються в сучасному суспільно-економічному, політичному і культурному житті народу. І навпаки, зникнення старих предметів, явищ, понять зумовлює зникнення слів, що їх по-значали. Перехід мовних одиниць із активної сфери до пасивної і навпаки відбувається постійно, причому загальновідомо, що інноваційні процеси інтенсивніші, ніж архаїзація . Тому розвиток лексичного складу мови характеризується поступальністю, яка виражається в постійному збагаченні й удосконаленні як мови в цілому, так і лексики зокрема .

Провівши наше дослідження, ми прийшли до таких висновків:

— вся лексика української літературної мови складає її словниковий склад та поділяється на дві великі групи: активну та пасивну. Між активною лексикою та пасивною відбувається тісний взаємозв'язок, тобто перехід слів з однієї групи до іншої, причому процес утворення нових слів більш інтенсивніший ніж процес архаїзації;

— до пасивної лексики входять застарілі слова та неологізми;

— застарілі слова в свою чергу поділяються на історизми (матеріальні архаїзми) та власне архаїзми ;

— специфіка історичної прози передбачає стилізацію оповіді, тобто введення в канву твору таких лексичних, фразеологічних засобів, які наближають оповідь до зображуваної епохи;

— стилістичною нормою художньо-історичної оповіді є використання історизмів та архаїзмів;

— до історизмів звертаються, коли потрібно назвати реалії,події, явища, які вже зникли з нашого побуту;

— архаїзми використовують для відтворення колориту епохи;

— Богдан Лепкий в історичній повісті "Мотря" також звертається до історизмів та архаїзмів, як засобів стилізації;

— методом суцільної вибірки з тексту повісті Б. Лепкого "Мотря" нами було виписано 26 архаїзми та 46 історизмів.

— серед архаїзмів найбільшу групу складають власне лексичні архаїзми: лоно "груди; живіт; утроба", рамена "плечі", машталір "візник", преч "геть", черево "живіт", сестріниця "дочка сестри, племінниця", красноречивий "красномовний", толковання "пояснення", прочанин "паломник" , уста "губи", рот", супліка "писане прохання, або скарга", спудей "учень бурси та інших духовних навчальних закладів" (12 лексем) , менш чисельні групи лексико-словотворчих архаїзмів: будучність "майбутнє", єсть "є", словеса "слова", жінота "збір. до жінка" (4 лексеми) та лексико-фонетичних: нумер "номер", бакалявр "бакалавр", хоругва "корогва" (3 лексеми), одна лексема є фонетичним архаїзмом - післати "послати".

— окрему групу складають архаїзми запозичені з інших мов: старослов'янської: беззаконіє "беззаконня", братолюбіє "любов до ближнього", діяніє "вчинки", помишленіє "помисли", скончаніє "закінчення" (5 лексем) та польської 1 лексема - малжонка "дружина".

Отже, автор за допомогою історизмів і архаїзмів не лише передає колорит епохи, зображуваної у творі, а й розкриває внутрішній стан людини у воєнні і післявоєнні роки, показуючи біль, страх, мужність нашого народу у цей час.

Застаріла лексика має вагомий вплив на формування сучасної української літературної мови. Вона є важливим засобом художньо-словесної творчості і залишається актуальним предметом лінгвістичних досліджень.¹