4. 2. Доступ до правової інформації

Окремим аспектом реалізації загального права на інформацію слід розглядати право на доступ до правової інформації, корені якого мож­на знайти v сформульованому римськими юристами принципі "незна­ння закону не звільняє від відповідальності". Разом з тим такий прин­цип вимагає від держави надати можливість кожній особі ознайоми­тися зі змістом законів.

Право на досту п до правової інформації ґрунтується на нормах ст. 57 Конституції, згідно з якими кожному гарантується право зна­ти свої права і обов'язки.

Ст. 57 Конститу ції містить два окремих механізм, які повинні за­безпечувати це право.

По-перше, нормами ч. 2 ст. 57 Конституції встановлюється пози­тивне зобов’язання для органів публічної влади, згідно з яким зако­ни та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку, вста­новленому законом.

По-друге, (ч. 3. ст. 57 Конститу ції), встановлюється правило, згід­но з яким згадані в попередній частині нормативно-правові акти, які не були доведені до відома населення у порядку, встановленому за­коном, є нечинними.

Слід зазначити, що відповідні положення стосуються всіх зако­нодавчих актів і тих нормативно-правових актів, що встановлюють права і обов 'язки громадян. Таким чином вони не поширюються на деякі нормативно-правові акти органів публічної влади, які не мають загального значення або нормативного характеру'.

Специфічною особливістю права на досту п до правової інформа­ції можна назвати його абсолютність. Тобто не допускаються будь-які обмеження названого права ані за звичайних умов, ані за умов воєн­ного або надзвичайного стану, оскільки, згідно зі ст. 64 Конституції, право знати свої права і обов'язки віднесено до переліку прав, які не можуть бути обмежені ні за яких обставин.

Безпосередньо порядок публікації названих законів і норматив­но- правових актів регулюється Регламентом Верховної Ради³ та Указом Президента України ‘"Про порядок офіційного оприлюднен­ня нормативно-правових актів та набрання ними чинності'⁴.

Згідно зі ст. 134 Регламенту Верховної Ради, підписані Президен­том України закони й закони, які офіційно оприлюднені Головою Вер­ховної Ради України, публіку ються в газеті "Голос України ' та у^г " Ві­домостях Верховної Ради України", що вважається їх офіційною пі- бу кацією. Ці самі видання публіку ють постанови й інші акти Верхо­вної Ради, причому аппарат Верховної Ради зобов'язаний передати їх для пу блікації не пізніше насту пного дня після їх підписання Го­ловою Верховної Ради.

Оригінал нормативно-правового акту зберігається в апараті Вер­ховної Ради. Оригіналами вважаються лише.

підписаний Президентом України закон;

підписані Головою Верховної Ради України постанови та інші

акти Верховної Ради.

Всі інші примірники закону , постанови та інших актів Верховної Ради є копіями.

Ч. З ст. 134 Регламенту Верховної Ради передбачає, що у разі виявлення невідповідності опублікованого закону, постанови чи іншого акта Верховної Ради його оригіналу, не пізніш як через десять днів з дня виявлення невідповідності публікується в га­зеті “Голос України" та в черговому номері “Відомостей Верхо­вної Ради України" уточнений текст цього нормативно-правового акта.

Крім того, ст. 198 Регламенту Верховної Ради передбачає, що між­народні договори України, згода на обов'язковість яких законом на­дана Верховною Радою, публікуються у країнською мовою в офіцій­них друкованих виданнях України.

Згаданий Указ Президента (ст. 1) встановлює строк п ’ятнадцять днів з моменту прийняття і підписання, протягом якого закони України, інші акти Верховної Ради, акти Президента України та Ка­бінет) Міністрів підлягають оприлюдненню. Оприлюднення цих нормативно-правових актів здійснюється державною мовою в офі­ційних виданнях.

Слід зазначити, що цей Указ вводить певну класифікацію офі­ційних видань, відповідно до органів державної влади, чиї акти мо­жуть пу блікуватися у них. Так, офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється оприлюднення будь-яких нормативно-правових актів, є:

• "Офіційний вісник України”.

• Газета “Урядовий Кур'єр"'.

Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіцій­не оприлюднення виключно законів та інших актів Верховної Ради України є:

• газета “Голос України ’:

• “Відомості Верховної Ради України '.

Офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є

• інформаційний бюлетень "Офіційний вісник Президента України”.

В окремих випадках акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України можуть бути офіційно оприлюд­нені через телебачення і радіо.

Вимоги до обов'зкової публікації не поширюються лише на акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінет)' Міністрів

України, які не мають загального значення чи нормативного харак­теру. можуть не пу блікуватися за рішенням відповідного органу. Ці акти оприлюднюються шляхом надіслання органам публічної влади та доведення до відома осіб, яких вони стосуються.

З гарантуванням права на доступ до правої інформації пов'язаний і механізм набрання чинності нормативно-правовими актами. Так. для нормативно-правових актів Верховної ради України та Президента України встановлено загальне правило щодо набрання чинності че­рез 10 днів з дня офіційного оприлюднення, якщо інше не передбаче­но самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Для нормативно-правових актів Кабінету Міністрів - з момен­ту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах, за винятком актів, які визначають права і обов'язки громадян, що набирають чинності не раніше дня їх опублі­кування в офіційних дру кованих виданнях.

Для неопублікованих актів Верховної Ради України і Президента України з моменту⁷ їх одержання відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності, за винятком актів щодо призначення на посади і звільнення з посад, що набирають чин­ності з моменту прийняття.

Окреме положення, що грунтується на міжнародно-правових стан­дартах, стосується законів, які вносять зміни до Митного тарифу України та інших нормативно-правових актів з питань митної спра­ви котрі набирають чинності через 45 днів з дня їх офіційного опублі­кування, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня їх офіційного оприлюднення.

Важливим джерелом правової інформації є Єдиний державний ре­єстр нормативних актів (Реєстр), який є автоматизованою системою збирання, накопичення та опрацювання актів законодавства, що скла­дається з еталонного, страхового, робочого, інформаційного фондів та окремого розділу⁵.

Уведення цього Реєстру здійснює Міністерство юстиції України, а безпосереднє забезпечення функціонування Реєстру та надання ін­формації покладено на визначених ним адміністраторів реєстру.

Реестр створено з метою:

• забезпечення додержання єдиних принципів ідентифікації нормативно-правових актів та ведення їх державного обліку в межах інформаційного простору України;

створення фонду та підтримання в контрольному стані нормативно-правових актів, надання інформації про них; забезпечення в межах, визначених законодавством, доступності, гласності та відкритості правової інформації для користу вачів.

Включенню до Реєстру підлягають:

• нормативно-правові акти, видані починаючи з дня прийняття Акта проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) - чинні, опубліковані та неот бліковані. у т. ч. з обмежувальнії-

•/ т/ S т* ■

ми грифами (включаються до окремого розділу), що були ви­дані центральними органами державної влади, а також міжна­родні договори України;

• нормативно-правові акти, видані до прийняття Акта проголо­шення незалежності України (24 серпня 1991 р. ). що не втра­тили чинності та не суперечать законодавству України; тимчасові нормативно-правові акти з терміном дії рік і біль­ше та з терміном дії менше року в разі насту пного його про­довження.

Юридичні і фізичні особи можуть одержати копії еталонних тек­стів нормативно-правових актів з інформаційного фонду Реєстру на електронних чи паперових носіях, шляхом звернення до адміністра­тора Реєстру або безпосереднього санкціонованого досту пу до інфор­маційного фонду Реєстру. Надання інформації здійснюється на під­ставі запиту або договору згідно з Інструкцією про порядок та умови одержання інформації з інформаційного фонду Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів⁶.

Запит про одержання інформації з інформаційного фонду роз­глядається і задовольняється Адміністратором Реєстру в термін не більше десяти робочих днів з дня надходження коштів від користу­вача Реєстру в раху нок оплати послуг з надання інформації відпо­відно до цього запиту-, а запити, які не потребують додаткового ви­вчення - невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня над­ходження коштів.

Слід зазначити, що можливе також розширювальне тлумачення права громадян на досту п до правової інформації як можливості не лише ознайомитися з текстами законів, а й отримувати певні право­ві знання, необхідні для того, щоб бути повноправним членом демо­кратичного суспільства. Наприклад, досить поширеною є думка щодо необхідності здійснення державою заходів для поширення правових знань та правової пропаганди серед населення.

Нині надання правової допомоги, в т. ч. й коштом держави, здій­снює насамперед адвокатура України. Крім того, поширення право­вих знань, правової інформації, надання безкоштовних консультацій з правових питань вирішується зусиллями громадських організацій.

Нарешті, згідно з Наказом Міністерства юстиції України⁷, перед­бачено функціонування правових громадських приймалень. які ство­рюються для надання місцевими органами виконавчої влади, терито­ріальними підрозділами центральних органів виконавчої влади безо­платної правової допомоги малозабезпеченим особам.

Основними видами правової допомоги, які здійснює правова гро­мадська приймальня, є:

надання консультацій і роз яснень з правових питань;

• допомога в складанні документів правового характеру (звер­нень громадян, окремих процесуальних документів).

Важливим засобом правові’ інформації є і неофіційні її джерела. Зокрема, згідно зі ст. 22 Закону України "Про інформацію", до таких джерел належать: повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.

Передбачається також, що з метою забезпечення доступу до зако­нодавчих та інших нормативних актів всім громадянам держава за­безпечує видання цих актів масовими тиражами у найкоротші стро­ки після набрання ними чинності.