1. Поняття і зміст валютного регулювання.

Дуже часто під валютою розуміють тільки іноземні грошові знаки, але це не так. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", яким, власне, в основному і регулюються валютні стосунки, чітко розрізняє поняття валюти :

1) "валюта України" — грошові знаки у вигляді банкнотів, білетів державних скарбівниць, монет, і в інших формах, які звертаються і є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені із звернення або такі, які вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які звертаються, засоби на рахунках, у внесках у банківських і інших фінансових установах на території України;

2) "іноземна валюта" — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, білетів державних скарбівниць, монет, які звертаються і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені із звернення або такі, які вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які звертаються, засоби в грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які знаходяться на рахунках або вносяться у банківських і інших фінансових установ за межами Україна.

Як правило, розрізняють три правові валютні режими, які використовуються державами: а) режим державної валютної монополії (яка була в СРСР); б) режим валютного регулювання (наприклад, в Україні такий режим встановлено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютної регуляції і валютного контролю"; в) режим вільно конвертованої валюти.

Тип валютного режиму визначає принципи здійснення валютних операцій, права і обов'язки органів держави, які регулюють валютні стосунки, і повноваження юридичних і фізичних осіб, які беруть участь у валютних стосунках з приводу придбання, володіння, використання валютних цінностей, і відповідальність за порушення валютного законодавства

Під валютним регулюванням розуміють діяльність уповноважених державою органів по регламентації порядку обороту валютних цінностей і здійснення валютних операцій.

Органами прямої валютної регуляції виступають державні органи, які Конституцією України уповноважені видавати нормативно-правові акти у галузі валютних операцій. До них належить Верховна Рада України, Президент, Кабінет Міністрів України, Національний банк України. Діє і так звана непряма регуляція (на підставі нормативно-правових актів), яка в державі доручена комерційним банкам.

Головним органом валютного регуляції в Україні являється Національний банк.

Валютне регулювання передбачає видання нормативно-правових актів відносно здійснення валютних операцій; дотримання межі зовнішнього державного боргу, встановленого законодавством : лімітів заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам; ліцензування банків відносно здійснення валютних операцій; визначення курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті.

У Україні валютний курс встановлюється Національним банком України і означає співвідношення двох валют на валютному ринку. Завдяки валютному курсу здійснюється зіставлення цін на товари і послуги в різних країнах. Від нього залежатимуть прибутки іноземних інвесторів, оскільки вони вкладають свої капітали, з розрахунку на прибутки, пов'язані з валютним курсом, його змінами; а також конкурентоспроможність українських товарів на світовому ринку. Урівноваженість його є показником економічної і політичної стабільності країни. Валютні курси, як правило, існують в двох режимах: режимі плаваючого валютного курсу, коли він встановлюється залежно від реального стану економіки і співвідношення вартості набору товарів і послуг, або фіксованого валютного курсу, коли затверджена вартість валюти або підтримується центральним банком на певному рівні, або фіксується завдяки прирівнюванню до якого-небудь еквіваленту.

Валютні операції здійснюються банками і іншими фінансовими установами на підставі ліцензії Національного банку України, які розділяються залежно від тривалості і періодичності здійснення :

Валютні операції— складний правовий механізм, що являє собою вольові правомірні дії фізичних і юридичних осіб, спрямованих на досягнення правового слідства : на встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків суб'єктів при здійсненні дій з валютою. Переважно ці стосунки регулюються цивільно-правовими нормами1 і детально вивчаються в курсі банківського права.