2.2.2. Опортунстична поведінка людини як концептуальна передумова економічної теорії права.

Поряд із з уточненням – обставиною обмеженості– концепції раціональності, в новій інституціональній економічній теорії виокремилася інша концептуальна передумова – опортуністичної поведінки людини, яка при здійсненні (навіть обмежено) раціонального вибору схильна до підступності та обману, тобто поведінки, що не обмежується міркування моралі (О. Уільямсон). Опортуністична поведінка визначається через чотири основні форми: «приховані характеристики», «прихована інформація», «приховані дії» та «приховані наміри»; може проявлятися у пасивній та активній формах, виникати «до» (опортунізм ех ante) та «після» (опортунізм ех post) укладання контракту, мати в якості наслідку погіршуючий відбір [ 1, c. 26-27, 88-89].

Зазначена варіативність окреслює шляхи різнобічного правового впливу на неї.

Примітки

1. Институциональная экономика : Новая институциональная экономическая теорія : ученик / под. ред.. А. А. Аузана. – 2-е изд. – М.: ИНФРА-М, 2011. – 447 с.

2.3.Короткі висновки

1. Методологічні засади економічної теорії права побудовані на об’єднанні наступних аспектів дослідження, кожен з яких відповідає на конкретні питання:

1) як виникають та якими повинні бути правові правила, права, норми, закони?

2) які економічні наслідки можна очікувати (передбачувати) від використання правових обмежень?

3) наскільки правові норми відповідають нормальному і справедливому функціонуванню економічних відносин ?

4) чим визначається економічна доцільність правових обмежень (формальних чи неформальних)?

5) як сформувати норми права відповідно до принципу економічної ефективності?

2. На перше питання відповідає економічна теорія (класична політична економія) за своєю схемою: об’єктивні економічні явища – протиріччя в основі їх розвитку – інтереси економічних суб’єктів – право (як об’єктивна можливість здійснювати конкретні дії).

Економічна теорія побудована на аналізі об’єктивних закономірностей, що регулюють відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання благ з метою задоволення потреб індивідів і суспільства. Ці об’єктивні закони діють подібно силам природи - тобто їх не можна змінювати чи виправляти. Виконуючи певні економічні дії люди приймають рішення відповідно до характеру функціонування об’єктивних законів, що дозволяє їм досягнути бажаних результатів. Розуміючи необхідність діяти на основі об’єктивних закономірностей люди виробляють для нормальної діяльності «сукупність методів надання конкретному індивіду «повноважень» обирати будь-який спосіб використання конкретних благ серед класу незаборонених способів використання цих благ. В цьому випадку право виступає як об’єктивна можливість та доцільність здійснення конкретних економічних дій, як найзагальніший інститут спільної діяльності людей.

3. На друге питання відповідає неокласична економічна теорія (економікс) за своєю схемою: закони функціонування ринку – «провали» ринку - негативні побічні екстерналії - групи спеціальних інтересів – право (як обмеження в процесі розподілу ресурсів).

В межах економікс ( предметом дослідження якої є економічна поведінка людей, що спрямована на максимальне задоволення потреб в умовах обмежених виробничих ресурсів) взаємозв’язок економіки і права отримує новий рівень пізнання. Об’єктивний розвиток суспільства довів, що при певному розвитку виробничих сил найкращим чином розв’язання протиріччя між необмеженими потребами і обмеженими ресурсами відбувається в ринковій економіці, в якій основними елементами координаційного механізму стають конкуренція і ціни. Вважається, що конкурентний механізм на основі цінових домовленостей спроможний забезпечити високу ефективність використання та розподілу ресурсів на основі будь-якого первісного формування прав власності.

В економічному житті суспільства виникають ситуації, при яких ринок неспроможний самостійно досягти ефективності розподілу ресурсів. Такі особливості ринку визначають як його «неспроможність», «провали», «банкрутство». Для запобігання руйнування раціонального розподілу ресурсів виникає необхідність встановлення певних обмежень правового характеру, які стають альтернативними варіантами ефективного розподілу ресурсів суспільства. В системі понять неокласичної економічної теорії (економікс) право стає способом обмеження, який компенсує недоліки ринкової економіки і допомогає їй відтворювати конкурнтні переваги. При цьому економікс починає виявляти економічну суть правових обмежень, що виявляється в їх впливі на ціни, наявності альтернативних витрат, в змінах попиту та пропозиції економічних ресурсів.

4. Вирішувати третє питання бере на себе правова економіка за схемою: економічні зв’язки – договірні відносини – протиріччя сторін – справедливість розв’язання конфлікту за допомогою правових норм або закону. Правова економіка розглядає економічні відносини, які оформлені в певних договорах, угодах, правочинах. Ці договірні відносини потребують визначення правових меж та масштабів законодавчої діяльності щодо отримання необхідного результату в процесі здійснення ціілепспрямованих економічних дій. Тому правова економіка вивчає механізм договірної організації (між окремими суб’єктами, так і органами законодавчої влади), а саме яким чином сторони угоди повинні реалізувати свої інтереси, одночасно не порушуючи інтереси інших суб’єктів.

5. Четверте питання за наступною схемою вирішує інституціональна теорія : право власності – трансакції - трансакційні витрати – контракти - координації економічної поведінки на основі прав власності.

Відповідно інституціональній економічній теорії в основі економічних зв’язків знаходяться трансакції, в процесі яких відбувається формування, обмін, розподіл прав. Витрати на здійснення трансакцій визначають цінність придбання економічних благ. Трансакційні витрати об’єктивно визначають правові режими використання обмежених ресурсів, забезпечують більш ефективні правила їх використання. Інституціональна економічна теорія вперше виокремлює в спеціальний об’єкт дослідження опортуністичну поведінку, яка стає основною в пізнанні різного роду правопорушень та злочинів.

6. Економіка права (економічний аналіз права) з’ясовує відповідь на п’яте питання через схему: раціональна економічна поведінка – максимізація корисності або доходу – витрати та результат (перваги) застосування правової норми.

Концептуальний каркас економіки права передбачає, що правові обмеження, подібно ринку, стають механізмом розподілу обмежених ресурсів. Якщо на ринку суб’єкти здійснюють добровільні угоди, то в правовій системі – їх дії носять примусовий характер, що витікає із умов укладеної угоди, або пов’язано із діями закону. Необхідність підкорятися певним правовим обмеженням виникає тоді, коли ринкові витрати обміну стають надто високими, що зменшує переваги володіння чи користування певними благами, або зовсім унеможливлює їх споживання.

7. На п’яте питання дає відповідь економіка права через схему: раціональна економічна поведінка - максимізація корисності або доходу - витрати та результат (переваги) застосування правової норми.

Використання принципу максимізації в поведінці суб’єктів правових відносин потребує визначення параметрів ефективності при прийнятті рішення. Ці параметри визначаються витратами (які в правовій системі приймають форму штрафів, компенсацій, судових заборон, кримінальних покарань, тюремного ув’язнення) та вигодами (доходи чи отримання певних переваг).

Економіка права виявляє інтерес не тільки в вирішенні питання – які норми є більш ефективними, але і в зворотній постановці: як змінюються правові норми під впливом економічних чинників ? Для того щоб закон (або норма) були діючими та дійовими необхідні витрати ресурсів (яяк держави, так і окремих індивідів) на доведенняя інформації до тих, кого це стосується, виконання та контролю за наслідками дії цих правових норм. Ці трансакційні витрати носять як індивідуальній, так і суспільно-необхідний характер. Закон повинен сприяти зниженню трансакційних витрат, з тим, щоб усунути штучні бар’єри на шляху добровільного його виконання. В разі, коли трансакційні витрати стають занадто високими, індивіди починають їх економити (приміром, не сплачують податок, який є ціною легальної діяльності, або не реєструються в якості підприємців), тим самим їх поведінка перетворюється на кримінальну. Значні відхилення в розмірі індивідуальних трансакційних витрат свідчать про недосконалість та неефективність правової норми.

Таким чином, кожний розглянутий аспект дослідження - класичної економічної теорії (політичної економії), неокласичної економічної теорії (економікс), правової економіки, інституціональної економіки та економіки права – використовує свої власні способи аналізу, які перетворюються в методологію пізнання економічної теорії права.