3.2 Ідеологеми твору

Важливу роль у творчому доробку кожного політичного мислителя становлять ідеологеми, які властиві лише його вченню. У праці «Походження сім’ї, приватної власності та держави» Ф.Енгельс розглянув історію сім’ї спираючись на праці таких видатних вчених, як Баховен та Морган, додав деякі розділи та нові ідеї. Автор вніс певні новаторства та корективи, переробивши економічні обґрунтування Моргана. Ним було зроблено кілька критичних зауважень стосовно цієї теми: «Згідно з матеріалістичним розумінням, визначальним моментом в історії є, в кінцевому рахунку, виробництво та відтворення безпосереднього життя. Але воно саме буває двоякого роду. З одного боку виробництво засобів для життя: предметів харчування, одягу, житла і необхідних для цього інструментів, з іншого боку виробництво самої людини, продовження роду. Громадські порядки, при яких живуть люди певної історичної епохи певної країни, обумовлюються обома видами виробництва: ступенем розвитку, з одного боку - праці, з іншого - сім'ї. Чим менше розвинена праця, чим більш обмежена кількість його продуктів, а отже, і багатство суспільства, тим сильніше виявляється залежність суспільного ладу від родових зв'язків. Тим часом у рамках цієї заснованої на родових зв'язках структури суспільства все більше розвивається продуктивність праці, а разом з нею - приватна власність, обмін, майнові відмінності, можливість користуватися чужою робочою силою і тим самим основа класових протиріч: нові соціальні елементи, які на протязі поколінь намагаються пристосувати старий суспільний лад до нових умов, поки нарешті, несумісність того й іншого призводить до повного перевороту. Стара громада, яка покоїться на родових обмерзання, вибухає в результаті зіткнення новостворених суспільних класів; її місце займає нове суспільство, організоване в державу, нижчими ланками якого є вже не родові, а територіальні об'єднання, - суспільство, в якому сімейний лад повністю підпорядкований відносинам власності і в якому віднині вільно розвиваються класові суперечності і класова боротьба, що становлять зміст усієї писаної історії аж до нашого часу.»[1]

До шістдесятих років дев’ятнадцятого століття науковці вважали, що сім’я є найдавнішою формою стародавнього суспільства, з якої пізніше виникають такі поняття як рід, плем’я та держава, однак Енгельс довів, що такі судження не відповідають дійсності. Вивчивши результати досліджень Моргана[3] та проаналізувавши велику кількість наукових праць, Фрідріх Енгельс у своїй праці дає нове пояснення історичних форм сім’ї та шлюбу, використовуючи нові наукові дані. Новаторство Енгельса полягало у тому, що він від розгляду передісторичної родини переходить до розгляду шлюбних та родинних відносин у суспільстві, яке розділилося на класи, висловлює різку критику буржуазної сім’ї.

3.3 Соціальна онотологія твору

Отже, попередньо розглянувши основоположні поняття та ідеологеми, наявні у цій праці, можна поступово переходити до окреслення основних ідей автора.

Автор починає з пояснення поняття «сім’я» на найнижчій його стадії, у цей період людина знаходилася у стані залежності від природи, користувалася благами, які давав їй матеріальний світ та не виробляла нічого самостійно. У своїй роботі «Походження сім'ї, приватної власності і держави» він аналізує виникнення сім'ї, приватної власності і держави, оскільки сім'я з’явилася через приватну власність, а держава у свою чергу виникла для того, щоб стати на захист приватної власності. Автор робить логічний висновок, що всі ці форми взаємозалежні та не можуть існувати одна без одної.

Енгельс доводить перехідний характер різних форм шлюбних та сімейних відносин, показує прямий зв’язок змін у матеріальному житті суспільства зі змінами у шлюбних та сімейних відносинах, наголошує на тому, що позиції, які жінка та чоловік займають у суспільстві визначені їх положенням у сім’ї. На думку автора, сім’я, яка бере свій початок у груповому шлюбі існує через те, що люди були вимушені жити комунами через низький розвиток продуктивних сил. Положення, яке жінка та чоловік займали у первісному суспільстві визначало відносини, які існували на той час, враховуючи панування «материнського права» та усі інші привілеї жінок. У той час люди були здатні забезпечувати тільки свої базові потреби, тому вся їх діяльність була спрямована на те, щоб забезпечити себе засобами, необхідними для існування. Згідно з існуючим на той час поділом праці, чоловіки мали займатися такими заняттями як полювання, мислицтво, рибальство, збиральництво. Для усіх цих видів дільності необхідні були певні знаряддя, виробленням яких займалися теж чоловіки. Жінка, у той час, знаходилася вдома та її завданням було виготовлення їжі, одягу та інші хатні справи. Фактично, вона була господинею, а оскільки господарство в той час було загальним, вона займала головне положення у суспільстві. Ще одним важливим фактором було те, що в існуючих тоді формах сімейних та шлюбних відносин зв’язок між батьками та дітьми можна було встановити тільки по материнській лінії. Це зумовлювало панування так званого материнського права, яке було визначено тим, що спадкування відбувалося також по материнській лінії.

Енгельс показує, що зміна становища у суспільстві чоловіка та жінки відбулася не через фізіологічні відмінності між ними, які існували з самого початку життя людства та доволі довгий проміжок часу не призводили до панування чоловіків над жінками. Причину цього він вбачає у тому, що по мірі розвитку та росту виробничих сил особи жіночої статі опинилися осторонь суспільної праці. Домашнє господарство перестало бути суспільним явищем, кожна сім’я почала вести своє окреме приватне господарство. Суспільство переходить до одношлюбства через те, що власником майна стає чоловік, який виступає у ролі спадкоємця та, певна річ, хоче залишити спадок своїм, а не чужим дітям. Енгельс виділяє економічні причини як ті, що зумовили перехід від полігамного до моногамного шлюбу. Чоловік зміг закріпити свою владу над жінкою лише тоді, коли отримав змогу піднятися над нею економічно.[2] Таким чином, за Енгельсом: ««Одношлюбність з'являється в історії зовсім не як примирення між чоловіком і жінкою і ще менше, як найвища форма шлюбу. Навпаки, вона з'являється як поневолення однієї статі іншою, як проголошення невідомого до того часу в усій попередній історії антагонізму статей».[1]

Далі у своїй праці Енгельс дослідив економічні умови, які на вищій стадії розвитку суспільства підривали його організацію і абсолютно усунули її з переходом до цивілізації, яка економічно характеризувалася таким ступенем товарного виробництва:

1. Введення грошей, капіталу;

2. Поява посередників між виробниками;

3. Виникнення приватної власності на землю;

4. Рабська праця – пануюча форма виробництва.

Експлуатація одного класу іншим слугувала основою цивілізації, всі протиріччя якої відбувалися в розвитку. Відбувався розвиток продуктивних сил, з’явився розподіл праці, продуктивність якого постійно зростала та дала можливість привласнення чужої праці, через це виникло таке явище як експлуатування людини людиною, яке розкололо суспільство на ворожі класи. Відбувається переворот у колишньому суспільстві, в результаті якого виникає держава, яку Енгельс називає «знаряддям класу експлуататорів для придушення класу пригноблюваних».

Фрідріх Енгельс розглядає декілька конкретних форм держави, детально показує їх класову природу та робить дослідження тенденції подальшої еволюції буржуазної держави. Автор критично ставився до капіталізму і відзначав, що доки він існує, ніякі демократичні свободи не зможуть звільнити клас трудящих. Але в той же час, Енгельс наголошував, що пролетаріат зацікавлений у збереженні цих демократичних свобод, бо вони певним чином сприяють боротьбі за революційне перетворення суспільства.

Аналізуючи історичний шлях декількох народів, автор показує, що процес еволюції первісного суспільства та перехід від докласового суспільства до класового відбувається однаково для всіх народів, але в неоднакових формах, бо кожний народ розвивається в різних історичних та природних умовах. Аналіз, проведений Енгельсом, повністю підтверджує діалектико-матеріалістичне положення про закономірну змінюваність форм суспільного життя, його прогресивний розвиток та історичну єдність. [2]

Ця праця відіграє важливу роль в розробці вчення К.Маркса та Ф.Енгельса про державу, яке потім у нових історичних умовах розвинув В.Ленін, особливо в своїй праці «Держава і революція».[6] Логічно, цей твір критикує буржуазну концепцію держави, у якій вона виступає у ролі «надкласової сили», яка ніби захищає інтереси громадян у рівній мірі.

Фрідріх Енгельс характеризує державу як інститут, який існував не завжди. Його поява стала необхідною на певному етапі економічного розвитку, коли суспільство розкололося на класи. Автор вважає, що ми наближаємося до такого етапу розвитку виробництва, на якій існування класів перестане бути необхідним, а навпаки стане прямо перешкоджати виробництву. Класи зникнуть так само, як з’явилися у минулому, а разом з ними зникне і держава. Енгельс сподівається, що суспільство буде здатним по-новому організувати виробництво на основі вільної та рівної праці виробників та позбудеться державного апарату.