2. Витоки страхування та його розвиток. Сутність і функції страхування.

Ідея страхування виникла в Стародавньому Римі та Вавилоні. Окремі елементи страхування були відомі за тисячі років до нашої ери: в третьому тися­чолітті до нашої ери на території теперішнього Іраку торгівцям видавали суми грошей у формі позики або створювалась «спільна каса» для захисту їхніх інтересів на випадок утрати вантажу під час перевезення. Пізніше ця територія відійшла до складу рабовласницького Вавилону. Закони вавилонського царя Хаммурапі (1792 – 1750 рр. до н.е.) вима­гали укладення угоди між учасниками торговельного каравану про спільне покриття збитків у разі, наприклад, нападу на когось із них роз­бійників чи ще якоїсь іншої несподіваної пригоди. Така практика була виправданою і тому передавалася з покоління в поко­ління. Вона вдосконалювалася й поширювалася на інші землі. Так пос­тупово формувалася свідомість про доцільність застосування страху­вання спочатку під час перевезення вантажів, а згодом і в інших сфе­рах діяльності та життя людей.

Античне страхування відрізнялось замкненим розподілом збитку між учасниками об’єднання, основною формою страхування була страхова взаємодопомога, не існувало страхового фонду, була відсутня диференціація страхових випадків.

Страхування в Стародавньому Римі – з’являються професійні союзи та колегії, які надають допомогу по хворобі та каліцтву; стихійні лиха та нещасні випадки диференціювалися. Поширеним було взаємне страхування ритуальних витрат. Тут надавали великого значення культу похорону. Влаштування похоронних проце­сій і спорудження пам'ятників вимагало значних одноразових витрат. Незаможні римляни накопичували потрібні гроші у професійних коле­гіях і спілках. Цільове використання коштів забезпечувалося правови­ми гарантіями. Лише особа, зазначена в заповіті, могла отримати на­лежні кошти і витратити їх на ритуальні заходи, пов'язані з похоро­нами заповідача.

Страхування в Середньовіччі поступово поширювалося й на інші ризики. Воно здійснювалось через гільдії (братства) та цехи. Стосунки між членами тут були тіснішими, ніж у колегіях Стародавнього Риму. Згодом гільдії почали спеціалізуватися за окремими професіями. Страхові внески вносяться щомісячно, створюється страховий. фонд, страхування поділилось на особисте та майнове.

Страхування на Русі – з’явилося державне обов’язкове страхування, елементи цивільної відповідальності страхувальника перед третьою особою, страхування не мало на меті отримання прибутку.

Капіталістичне страхування – страхування набуло комерційного характерру, відбувається за рахунок продажу страховвих полісів, страхова послуга стала товаром, з`вилися асоціації, картелі, акціонерні страхові товариства, нові види страхування – вогневе, морське, страхування життя, від нещасних випадків.

Монополістичне страхування – після революції 1917р. страхова справа оголошена державною монополією, запроваджений контроль за всіма видами страхування , створена єдина страхова компанія, яка проводила страхування по всій території країни.

Страхування в умовах ринк. економіки – з’явилися компанії, альтернативні держстраху, приймається закон ”Про страхування “.

Страхування є одним з найважливіших елементів системи ринкових економічних відносин.

Страхування – це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі нас­тання події, обумовленої договором або законом, суму виплати стра­ховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпе­чення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превен­тивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестрахо­вує частину останнього.

Передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб’єктів господарювання з одного боку, а з іншого – їх зацікавленість в переданні відповідальності за наслідки ризику спеціальним формуванням – страховим компаніям.

Мета страхування – це захист майнових інтересів юридичних і фізичних осіб.

Обєктивна економічна необхідність використання категрії страхування з метою страхового захисту суспільного виробництва обумовлена майновою самостійністю субєктів господарювання. Коли держава не має можливості адміністративно управляти народним господарством як одним цілим та широко розпоряджатися міжгосподарськими та міжтеріторіальними фінансовими ресурсами, найбільш ефективним і єдино можливим методом покриття збитку є його розподіл у просторі і часі між зацікавленими господарствами, а цей метод і є не що інше, як страхування.

Сутність страхування проявляється в його функціях. Страхування виконує такі функції:

Ризикова функція страхування. Вона полягає в переданні за пев­ну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризи­ку, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законо­давством або договором зі страхувальником. Чим вища ймовірність ризику, тим і плата за його утримання, обчислена за допомогою актуар-них розрахунків, більша. У разі настання страхового випадку страху­вальник висуває страховикові вимогу на відшкодування збитків (ви­плату страхових сум).

Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків, заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. З цією метою кожним страхо­виком створюється система страхових резервів.

У формуванні і використанні страхових резервів виявляється перерозподіл коштів між страхувальниками. Ті з них, яких у певному періоді не спіткала страхова подія, сплативши страхові внески, не отримують жодних виплат. І навпаки: страхувальникам, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку, виплачується відшкодування в сумах, значно більших за внесені страхові платежі.

Функція заощадження коштів. Договори довгострокового страхування життя мають накопичуальний характер.

Превентивна функція. Застосовують правову та фінансову превенції.

До правової превенції належать застереження, передбачені чинним законодавством або договорами страхування і такі, що стосуються по­збавлення страхувальника (повністю або частково) страхових відшко-дувань. Вони розраховані на випадки протиправних дій або бездіяль­ності з боку страхувальника щодо застрахованих об'єктів. Наприклад, страховики не покривають матеріальних збитків, завданих потерпілим, що перебували у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, не пе­редбачають страхових відшкодувань у разі самогубства, навмисного по­шкодження власного майна і здоров'я. Частина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних захо­дів, наприиклад, забезпечення за рахунок страхових ресурсів спорудження і об­ладнання технікою пожежних депо, фінансуван­ня заходів із запобігання дорожньо-транспортним пригодам і т. ін.

Інвестиційна- полягає в створенні умов для формування та поповнення ринкового капіталу за рахунок коштів накопичен. Страхув. Страхлві компанії інвестують власні кошти та страхові резерви. особливе значення для покращення інвестиційного клімату мають страхові компанії, що проводять страхування життя.

Стабілізуюча – полягає в отриманні стархувальником додтакових гарантій щодо відшкодування збитків. В економіці страхування – це фактор стабілізації економіки.