61. Поняття актуарних розрахунків, їх сутність та завдання.

Актуарні розрахунки — це сукупність економіко-математичних і статистичних методів і прийомів, за допомогою яких визначаються розміри страхових тарифів, собівартість і ціна страхових послуг, вимірюється страховий ризик. Актуарні розрахунки розглядають також як спосіб аналізу та прогнозування у страховій справі, що базується на теорії ймовірності, статистиці, фінансовій математиці тощо. Актуарні розрахунки дозволяють визначити частку участі кожного страхувальника у створенні страхового фонду, тобто розміри тарифних ставок.

Основними функціями актуарних розрахунків є:

— дослідження та групування ризиків у рамках певної страхової сукупності;

— визначення математичної ймовірності настання страхового випадку;

— математичпе обґрунтування та визначення розміру необхідних витрат на проведення страхування;

— математичне обґрунтування та встановлення необхідного розміру страхових резервів, а також джерел та способів їх формування;

— прогнозування розвитку діяльності страховика.

Актуарні розрахунки у страховій справі ґрунтуються на таких засадах:

— страхові події мають імовірний характер, що впливає на величину страхових платежів;

— нерівномірність та ймовірний характер подій, що підлягають страхуванню, зумовлюють необхідність формування страхових резервів та визначення їх оптимального розміру;

— наявність повного або часткового збитку, пов'язаного зі страховим випадком, зумовлює необхідність вимірювання його величини та здійснення його розподілу в просторі та в часі;

— дотримання оптимального співвідношення між страховими внесками страхувальника та страховим забезпеченням з боку страховика.

Актуарними розрахунками можуть займатися відповідальні особи, які називаються актуаріями.

Актуарій — офіційно вповноважена особа, яка має відповідну фахову підготовку згідно з вимогами, встановленими "Кваліфікаційними вимогами до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками", затвердженими розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, що підтверджується відповідним свідоцтвом.

Актуарні розрахунки класифікують за такими ознаками:

За ознакою галузі страхування розрізняють:

— актуарні розрахунки з особистого страхування;

— актуарні розрахунки з майнового страхування;

— актуарні розрахунки у сфері страхування відповідальності та підприємницьких ризиків.

За часом складання актуарні розрахунки бувають:

— планові розрахунки;

— звітні розрахунки.

Залежно від ієрархічної рівності актуарні розрахунки можуть бути:

— загальними (для всієї країни);

— регіональними (для певного регіону);

— на рівні окремого страховика (для окремої страхової організації).

Інформаційною базою для актуарних розрахунків виступає страхова статистика — систематизоване вивчення та узагальнення найбільш масових і типових страхових операцій.

62. Показники страхової статистики.

n – число об’єктів страхування;

L – число страхових випадків;

m – число об’єктів, що постраждали внаслідок настання страхового випадку;

Р-сума зібраних страхових внесків

В – сума виплаченого страхового відшкодування

С-страхова сума всіх об’єктів страхування

См-страхова сума, яка приходиться на ушкоджений об’єкт страхової сукупності

1. Частота страхових випадків

Ч св=l/n

Показує скільки страхових подій припадає на один об’єкт страхування

2. Коефіцієнт кумуляції

Kk=m/l

Коефіцієнт кумуляції показує середнє число об’єктів, що може постраждати від однієї страхової події. Мінімальне значення коефіцієнта кумуляції ризику дорівнює одиниці. Якщо Кк > 1, то це означає, що із зростанням спустошливості зростає число страхових випадків на одну страхову подію. Страховики з цієї причини намагаються уникати майнового страхування ризиків із великим коефіцієнтом кумуляції.

3. Коефіцієнт збитковості

Kzb=B/Cm

Коефіцієнт збитковості може бути менше або дорівнювати одиниці. Він не може бути більше одиниці, тобто це означало б, що або порушено принцип відшкодування, або застрахований об’єкт був застрахований більше одного разу (подвійне страхування), або був знищений більше одного разу.

4. Середня страхова сума

C-=c/n

5)Середня страхова сума на один постраждалий об’єкт

C-m=Cm/m

6. Вага ризику

Bp=C-m/C-

Показник тяжкості ризику використовується тоді, коли оцінюють частоту страхового випадку.

6. Збитковість страхової суми

Зб=B/C

Показник збитковості страхової суми завжди менше одиниці. Інше неможливо, тому що це означало б недострахування. Збитковість страхової суми можна також розглядати, як міру величини ризикової премії. 

6. Норма збитковості

Нзб=В/Р*100%

6. Частота збитку

Чзб=m/n*100%

Частота шкоди завжди менше 100%, тому що частота шкоди, яка дорівнює 100% означає, що настання цієї події не ймовірне, а є обов’язковим для всіх об’єктів.

6. Вага збитку

Взб=Кзб*Вр

Таким чином, тяжкість шкоди показує середню арифметичну величину шкоди, заподіяної постраждалим об’єктам страхування, стосовно середньої страхової суми всіх об’єктів. Тяжкість шкоди вказує на те, яка частина страхової суми знищена; із зростанням страхової суми тяжкість шкоди знижується.