2. Неврози та їх види.

Цей термін існує з XVIII ст. Ним тоді визначали за­хворювання, при яких немає гарячки чи грубих ушкод­жень якого-небудь органа. За сучасними уявленнями, не­вроз — це психогенне захворювання, що виникає внаслі­док зриву вищої нервової діяльності. Виділяють три клі­нічні форми неврозів: істеричний невроз, неврастенія і невроз нав’язливих станів.

2.1. Істеричний невроз.

Найчастіше виникає в осіб з певними особливостями характеру і темпераменту (переважання першої сигнальної системи, рухливість психологічних процесів, демонстративність та ін.). Він розвивається на фоні по­слаблення вищої нервової діяльності з найрізноманітні­ших причин: перевтоми, перенесених інфекцій, інтоксикацій, травм тощо. Він виникає або раптово, під впли­вом якоїсь важкої психічної травми, або, що буває час­тіше, під впливом тривалої травмуючої ситуації. Симптоми істеричного неврозу різноманітні. До найбільш де­монстративних проявів слід віднести істеричний припа­док. Він розвивається в зв'язку з переживаннями і ха­рактеризується звуженням свідомості, судомними рухами рук, ніг, вигинанням усього тіла. Хворі можуть при цьому ридати, дряпати обличчя і все тіло, перекочуватися по підлозі чи по землі, голосно вити. Глибокого затьмарення свідомості, як при епілепсії, не буває, зберігаються всі рефлекси. Крім цього, бувають місцеві моторні розлади: паралічі, парези в одній чи двох кінцівках. При виникненні слабкості у нижніх кінцівках (парапарез) хворі пересуваються з утрудненнями, тримаються за стіни чи на що-небудь спираються (так звана астазія-абазія). Спостерігаються місцеві контрактури (тривалі спазми певних груп м’язів) — істерична кри­вошия, істеричний блефароспазм, контрактура кінцівок. При істеричних парезах і паралічах рефлекси і м'язовий тонус не змінюються. До частих істеричних розладів від­носять розлади чутливості (анестезії). При істеричних анестезіях страждають усі види чутливості, а координа­ція рухів при цьому не порушується. До частих проявів істеричного неврозу належать розлади зору і особливо руху. Істерична глухота, як правило, буває двобічною.

• Наприклад:

Удова, 47 років, мати єдиного сина, одержала несподівану звістку про його трагічну загибель. Дуже тяжко переживала своє нещастя, весь час чекала, що привезуть його тіло, і все повторювала: «Як я зможу побачити його мертвим». Раптово осліпла, наштовхувалася на предмети, не могла ходити без допомоги. Намагалася побачити сина, але не могла і тільки обмацувала його обличчя, плакала, лементувала. Зір повернувся лише через 3 тижні після похорону, причому хвора тяжко переживала те, що їй так і не вдалося подивитися на сина востаннє.

Головне, що при різноманітній неврологічній симптоматиці, вона об’єктивними дослідженнями не підтверджується.

Іншим проявом істеричного неврозу є істерична ні­мота — мутизм. Втрата мови при цьому буває повною. Хворий не робить навіть спроб заговорити, що не харак­терно для афазії органічного походження. Поєднання мутизму з глухотою складає синдром сурдомутизму.

Останнім часом картина істеричного неврозу почала змінюватися. Припадки, демонстративні психічні і мотор­ні розлади (психогенне блювання, істеричний метеоризм з явищами псевдовагітності тощо), хоча і зустрічаються в клінічній практиці, але поступово змінюються соматизованими і вегетативними порушеннями істеричного генезу. Все частіше при істерії спостерігається імітація різноманітних неврологічних і соматичних захворювань. Можливо це пов’язано з підвищенням освітнього рівня населення за рахунок популярних медичних видань.

Легкий перехід психічного переживання в соматичний симп­том полягає в тому, що який-небудь емоційний стан, виниклий під впливом психічної травми (страх, побоювання, надії, відра­за), викликає відповідний до нього за змістом соматичний синд­ром.

• Так, наприклад, студентка, вихована в суворих моральних звичаях, при­йшла вперше на іменини до юнака, який залицявся до неї, сподіваючись, що в нього буде «компанія», і він у присутності всіх оголосить про те, що вони вирішили одружитися. Однак у квартирі нікого, крім неї, не було. Вона засму­тилася, потім все ж примусила себе з'їсти трохи їжі (жирної) і випити півчарки вина. Юнак почав виявляти форми поведінки, які були для дівчини неспо­дівані. Раптово (можливо, під впливом спожитої їжі і вина, а скоріше, як вияв огиди) у неї почалося блювання, і вона пішла додому. Відтоді, спочатку від жирної їжі, а потім від будь-якої, у неї виникало блю­вання. Протягом півроку вона різко схудла, ослабла, зблідла, і терапевти, незважаючи на негативні дані рентгенівського дослідження, діагностували вираз­ку шлунку. Хвора була не спроможна навчатися у вузі. Прагнучи одержати академічну відпустку, звернулася до невропатолога, який діагностував невро­тичний істеричний стан, і була вилікувана психотерапією.

Істеричні прояви нерідко нагадують симптоми судинно­го (спазм мозкових судин), інфекційно-алергічного ура­ження центральної нервової системи (церебральний вас­куліт, менінгоенцефаліт, арахноїдит) чи об'ємного ура­ження головного та спинного мозку. Спазми в горлі на­гадують бронхіальну астму, а серцебиття може імітува­ти приступ стенокардії. Формування істеричних розла­дів, що імітують соматичне захворювання, часто йде шля­хом відтворення симптомів захворювання у близьких ро­дичів, за якими хворому на істерію доводилося тривалий час доглядати.

• Наведу приклад соматичних порушень при істерії.

Хвора, 46 років; скарги на болі в шлунку, нудоту, блювання, поноси. За­хворіла гостро, невдовзі після того, як у її дочки виявили ознаки ракового захворювання, що не підтвердилося. Підозри на пухлину у хворої були дуже серйозними, і діагноз її не викликав сумнівів. Психотерапія в гіпнозі була проведена для покращання настрою і зниження болів. Хвора швидко одужала, спазм шлунка, що симулював пухлину, зник. Діагноз хвороби — істерія.

Нині у хворих на істерію дуже рідко відмічаються випадки летаргії (сну). Вона близька до гіпнотичного сну, але гальму­вання фізіологічних функцій при ній менш глибоке, ніж у афек­тивному ступорі.

• Наведу відповідний приклад.

Хвора С-ва Віра, 28 років. Походить з родини селян-старо­обрядців, які живуть на Буковині, додержуючи суворих релігійних і мораль­них звичаїв. У 17 років її видали заміж, мала двох дітей, чоловік трагічно загинув. Вирішила переїхати до міста, влаштуватися на роботу. Познайомилася з якимсь приїжджим чоловіком і вступила з ним в інтимний зв'язок. Неза­баром він її покинув, а у хворої виявився сифіліс. Коли вона дізналася про це в лікарні, у неї виникла бурхлива емоційна реакція. Через деякий час хвора «заснула» так міцно, що розбудити її не вдалося, а всі спроби вели тільки до поглиблення сну. Була переведена з венеричної клініки в психіат­ричну, де такий стан тривав ще протягом доби. Потім, під час штучного году­вання, вийшла із цього стану. Розповіла все про себе, невиразно пам'ятає, як її будили, намагалися годувати, хотіла прокинутися, але не могла, чула, що її кудись переведуть, але не зрозуміла куди. У хворої, таким чином, ви­явилися риси сильного неврівноваженого типу, вона була дуже афективна й емоційно нестійка.

Істеричні невротичні явища розвиваються іноді під впливом необережних слів лікаря або інших медичних працівників. Ці явища називають тоді ятрогенними.

• Нижче наводиться один з таких прикладів.

Так, дружина військовослужбовця-прикордонника на 8-му місяці вагіт­ності зазнала тяжкої психічної травми (нападу бандитів), і в неї виникла невелика кровотеча. Лікар клініки, куди вона звернулася, сказав хворій, що їй треба залишитися там до пологів, бо в неї, «певно, приросла плацента, і може бути велика кровотеча». Хоча хвора і злякалася цих слів лікаря, вона все-таки поїхала додому. Під час пологів, які хвора провела в тій же клініці, вона була емоційно напружена, і в неї сталася провіщена їй лікарем дуже тяжка кровотеча, внаслідок якої вона мало не загинула, оскільки причини кровотечі ніхто не міг збагнути. При других пологах у тій же лікарні з хворою провели психотерапевтичну роботу щодо знеболювання, їй пояснили психо­генний характер кровотечі під час перших пологів (вона виникла умовнореф­лекторно, причому причиною її були необережні слова лікаря). Другі пологи завдяки психотерапевтичному впливові на хвору пройшли спокійно і цілком нормально.