Типи жирової дистрофії печінки

А. Гостра жирова дистрофія печінки - рідкісний, але серйозний стан, пов’язаний з гострим пошкодженням печінки. При гострій жировій дистрофії печінки тригліцериди накопичуються у цитоплазмі як маленькі ва­куолі, обмежені мембраною (дрібнокрапельна жирова дистрофія печінки).

Б. Хронічна жирова дистрофія печінки може виникати при хронічному алкоголізмі, недоїданні та при отруєнні деякими гепато-токсинами. Жирові краплі зливаються у великі ваку­олі (крупнокрапельна жирова дистрофія печінки). Навіть при важкій формі хронічної жирової дистрофії печінки рідкісними є клінічні прояви її дис­функції. Хронічна жирова дис­трофія печінки завершується атрофічним цирозом.

Жирова дистрофія міокарда

Макроскопічно при жировій дистрофії міокард стає в’ялим, на розрізі - тьмяним, глинисто-жовтим. Камери його розтягнуті, серце збільшене. При хронічній жировій дистрофії жовті смуги міокарда чергуються з чер­воно-коричневими ділянками (так зване “тигрове серце”). Ця посмугованість зумовлена вогнищевим ураженням кардіоміоцитів за ходом венул і вен. Клінічні ознаки не дуже виражені.

Жирова дистрофія міокарда характери­зується накопиченням тригліцеридів.

При мікроскопічних дослідженні: у цитоплазмі кардіоміоцитів з’являються спочатку дрібні жирові краплі (пиловидна жирова дистрофія). Із часом краплі жиру збільшуються (дрібнокрапельна жирова дистрофія), і жир повністю заповнює цитоплазму (крупнокрапельна жирова дистрофія). Спочатку жир накопичуєть­ся в кардіоміоцитах, розташованих за ходом венозної галузки ка­пілярів, де гіпоксія виникає в першу чергу. Функція клітин знижується.

Причини жирової дистрофії міокарда

1. Хронічна гіпоксія.

2. Інтоксикація. Наприклад, дифтеритичний міокардит, викликає гостру жиро­ву дистрофію. Макроскопічне серце в’яле, є дифузне жовте забарвлення, серце виг­лядає збільшеним в об’ємі, камери його розтягнуті. У хворого з’являють­ся ознаки гострої серцевої недостатності.

Механізми розвитку - інфільтрація і декомпозиція. Процес має вогнищевий характер.

Жирова дистрофія міокарда розгля­дається як морфологічний еквівалент його декомпенсації. Більшість мітохондрій при цьому розпадається, посмуваність волокон зникає. Розвиток жирової дистрофії міокарда найчастіше зв’язують не з руйну­ванням комплексів клітинних мембран, а з деструкцією мітохондрій, що призводить до порушення окислення жирних кислот в клітині.

Жирова дистрофія нирок

У нирках при жировій дистрофії з‘являються нейтральні жири, фосфо-

ліпіди або холестерин не тільки в епітелії проксимальних і дистальних ка-

нальців, але і в стромі. При цьому нейтральні жири в епітелії вузького сег-

менту і збірних трубок зустрічаються як фізіологічне явище.

Макроскопічно нирки збільшені, в’ялі (при поєднанні з амілоїдозом - щіль­ні), коркова речовина набрякла, сіра з жовти­ми вкрапленнями, помітним на поверхні та розрізі.

Причини розвитку та наслідки жирової дистрофії нирок пов’язані з інфільтрацією епітелію ниркових канальців жиром при ліпемії і гіперхолесте

ринемії (нефротичний синдром), що призводить до загибелі нефроцитів.