Порушення обміну калію

Збільшення кількості калію в крові (гіперкаліємія) і в тканинах відзначається при хворобі Аддісона, коли пошкоджується кора наднирників, гормони яких контролюють баланс електролітів. При деяких аденомах наднирників може спостерігатися і гіпокаліємія (альдостерома з розвитком синдрому Кона).

Дефіцит калію лежить в основі спадкового захворювання — періодичного паралічу. Захворювання супроводжується приступами слабості і розвитком рухового паралічу.

Утворення каменів

Камені або конкременти (від лат. concrementum - зросток) - це щільні утворення із секрету або екскрету, які вільно лежать в порожнинних органах чи вивідних протоках залоз.

Причини каменеутворення різні і визначаються як загальними, так і місцевими чин­никами.

До загальних чинників відносяться пору­шення обміну речовин (сечокислого, жиро­вого (холестерин), вуглеводного, мінерально­го:

- характером харчування (в Європі у зв'язку із значним споживанням м'яса і жиру жовчнокам'яна хвороба зустрічається частіше, ніж в Азії (Японія, Китай, В'єтнам);

- географічним фактором (приклад - Донецький та інші регіони України), що зумовлює наявність у воді солей жорсткості;

- отруєння етиленгліколем (щавлевокислі мікроліти, сфероліти в нирках);

- спадковими факторами.

Добре відомий, наприклад, зв'язок жовчнокам'яної хвороби з загальним ожирінням і атеросклерозом, сечокам'яної хвороби — з подагрою, оксалурією.

Місцеві чинники:

• порушення процесів виведення і резорбції в органі (згущення секрету та застій секрету) супроводжуються збільшенням концентрації щільних мас;

• запальні процеси (злущені клітини, лейкоцити, слиз, бактерії можуть стати органічною основою каменя; при запаленні можливе зрушення рН в лужну сторону);

Безпосередній механізм утворення каменя складається з двох процесів: утворення органічної матриці і кристалізації солей, причому кожний з цих процесів у певних ситуаціях може бути первинним.

Порушення виведення, як і застій секрету, спричиняють збільшення концентрації речо­вин, з яких утворюються камені, і їх осад­ження з розчину, цьому сприяє підсилення реабсорбції і згущення секрету. При запа­ленні в секреті з'являються білкові речови­ни, що створює органічну (колоїдну) матри­цю, в яку відкладаються солі (кристалоїдний компонент). Згодом камінь і запалення доповнюють одне одного чинниками, які виз­начають прогресування каменеутворення.

Локалізація каменів. Найчастіше камені утворюються в жовчних, сечових шляхах, являючись причиною розвитку жовчкокам'яної та сечокам'яної хвороб. Вони зустріча­ються також в інших порожнинах і прото­ках: у вивідних протоках підшлункової за­лози і слинних залоз, в бронхах і бронхоектазах (бронхіальні камені), в криптах мигда­ликів, на зубах, в кишці.

Хімічний склад каменів. Жовчні камені можуть бути холестериновими, пігментними, вапняними або холестериново-пігментно-вапняними (складні, або комбіновані камені). Сечові камені можуть складатися з сечової кислоти і її солей (урати), фосфату кальцію (фосфати), оксалату кальцію (оксалати), ци­стину і ксантину. Бронхіальні камені скла­даються звичайно з інкрустованого вапном слизу.

Колір каменів визначається їхнім хімічним складом: білий (фосфати), жовтий (урати), темно-коричневий або темно-зелений (піг­ментні).

Розмір каменів різний. Зустріча­ються величезні камені і мікроліти. Вони можуть бути поодинокими і численними.

Форма каменів нерідко повторює порож­нину, яку він заповнює: круглі або овальні камені знаходяться в сечовому і жовчному міхурах, відросткові — в лоханках і чашеч­ках нирок (коралоподібні камені), цилінд­ричні — в протоках залоз. Нерідко вони мають грановані, притерті одна до одної по­верхні (фасетировані камені). Поверхня ка­менів буває не тільки гладкою, але й "шор­сткою" (оксалати, наприклад, нагадують шов­ковичну ягоду), яка травмує слизову оболон­ку, викликає її запалення. На розпилі камені мають в одних випадках радіарну структу­ру (кристалоїдні), в інших — шарову (ко­лоїдні), в третіх — шарово-радіарну (колоїдно-кристалоїдні).

Значення і ускладнення утворення ка­менів. Існування каменів може не мати клінічних про­явів. Вони виявляються випадково при патологоанато

мічному розтині. Однак, вони можуть мати серйозні наслідки. Пору­шуючи виведення секрету, вони призведуть до важких ускладнень загального (наприк­лад, жовтяниця при закупорці загальної жов­чної протоки) або місцевого (наприклад, гідронефроз при обтурації сечоводу) ха­рактеру.

У результаті тиску каменів на тканину виникають ділянки змертвіння -пролежні (ниркові лоханки, сечоводи, жовчний міхур та жовчні протоки, червоподібний відросток), що може супроводжуватися розвитком пер­форації, спайок, свищів. Камені часто бува­ють причиною запалення порожнинних органів (пієліт, цистит, холецистит) і проток (холангіт, холангіоліт), тому що травмують тканину, створюють ворота інфекції, викли­кають застій секрету або екскрету і склада­ють основу сечокам'яної і жовчнокам'яної хвороб.

При травматизації каменями слизової оболонки можливий розвиток кровотечі (на­приклад, гематурії - поява крові в сечі) і/ або рефлекторного спазму гладком'язової оболонки, що лежить в основі приступів гос­трих болів - жовчної або ниркової коліки.