- •З мікромодулю м – 2/15
- •Мікромодуль м - 2/15
- •Заняття № 1 мікромодуля м - 2/15.
- •1. Методика словесного портрету, поняття суб'єктивного та об'єктивного портретів.
- •2. Правила опису зовнішніх ознак людини.
- •3. Класифікація ознак зовнішності людини.
- •Заняття № 2 мікромодуля м - 2/15.
- •Заняття № 3 мікромодуля м - 2/15.
Заняття № 1 мікромодуля м - 2/15.
Підготовча частина – 15 хв.
Організаційна частина
Прийняти відповідь командира навчальної групи та привітати курсантів.
Перевірити присутність курсантів, їх зовнішній вигляд та зробити необхідні записи в журналі.
Перевірити готовність аудиторії та матеріального забезпечення, щодо проведення заняття.
Вступна частина.
1.2.1. Опитування курсантів з навчальних питань заняття мікромодулю М-3/14:
1.2.1.1. Підстави для перевірки документів у громадян.
1.2.1.2. Порядок перевірки особистих документів у громадян і заходи особистої безпеки при цьому.
1.2.1.3. Порядок перевірки особистих та інших документів водія транспортного засобу.
1.2.2. Ознайомити курсантів ї темою, дидактичною метою, змістом та літературою заняття № 1.
1.2.3. Ознайомити курсантів з навчальними питаннями заняття № 1.
Навчальні питання заняття № 1:
1. Методика словесного портрету, поняття суб'єктивного та об'єктивного портретів.
2. Правила опису зовнішніх ознак людини.
3. Класифікація ознак зовнішності людини.
2. Основна частина - 60 хв.
Актуалізація знань курсантів з навчальних питань заняття № 1.
1. Методика словесного портрету, поняття суб'єктивного та об'єктивного портретів.
В процесі здійснення різних слідчо-оперативних заходів, по розшуку злочинця, важливу роль грає зовнішність людини, яка є невід’ємним елементом його особи.
Розробка ряду теоретичних положень про зовнішні риси надала можливість виділити їх в окрему галузь криміналістики - габiтоскопiю (габiтоскопiя - це окрема галузь криміналістики про зовнішній облік людини).
В історичному минулому опис зовнішності людини мав тільки поверхнiй характер, однак вже тоді пiдозрюємого намагалися описувати по яскравим елементам зовнішності, які легко запам'ятовувались i виявлялися. Як правило, пошук людини, яка знов вчинила злочин, відбувався по каліченню (тавруванню). В різних країнах калічили злодіїв неоднаково. У древньому Вавилоні по законам царя Хаммурапi у сина, який вдарив батька, вирізали язика, у древньому Єгіптi за скоєння крадіжки відрізали руку. В Росії теж руку відрізали за крадіжку коня у військової людини. Це було кримінальною реєстрацією з метою послідуючого впізнавання рецидивіста. У XIV - XVIII століттях калічення замінили тавруванням. Так, у 1637 році по царській грамоті на обличчі (на щоці) ставили тавро "ВОР". Пізніше указом Петра I у 1691 році ввели таврування у вигляді літери "В". Таке таврування було до ліквідації кріпосного права у Росії.
У послідуючі роки такі дії визначали неприпустимими, однак потім виникли проблеми при розшуку злодіїв i до опису зовнішності стали підходити уважніше, використовуючи наукові методи.
Початок методу впізнання надав французький вчений-кримiналiст Альфонс Бертiльон. Його метод постійно доповнювався i широко використувався в розшуковій роботі при проведенні слідчими портретного ототожнення особи, чи з іншою метою, використуючи його до теперішнього часу.
Що ж треба розуміти під зовнішніми ознаками людини - це опис рис обличчя, особливостей статури людини, ознак одежі, взуття та супутніх предметів, які постійно використовуються людиною в процесі життя.
Використовуючи комплекс зовнішніх ознак, зроблених очевидцем, ми порівнюємо їх з зовнішнім виглядом конкретної спостерiгаємої людини, або його зображенням на фотографії i тим самим проводимо процес ідентифікації (ототожнення).
Методика словесного портрету - це науково обґрунтована сукупність спеціальних правил, які використовують для опису зовнішніх ознак людини із застосуванням спеціальної криміналістичної термінології у строго відповідному порядку опису.
По способу виготовлення, портрети розподіляють на об’єктивні та суб’єктивні.
До об'єктивних портретів треба відносити фотозображення, зображення людини на кіно та відеофільмах.
До суб'єктивних ми відносимо зображення зовнішності людини, або її опис, зроблені свідком, очевидцем, або з його слів іншою особою.
До суб'єктивних слід відносити фотороботи та ізороботи ( композиційно-мальовані портрети ).
