2.3 Складання і встановлення електродвигуна

Електродвигун доставлений до місця встановлення із завода-виробника, або із складу, де він зберігався до мантажа, або із майстерні після ревізії, установлюється на підготовлену підставу. В якості підставки для електродвигунів застосовують залежно від умов: литі чавунні або сталеві плити, зварні металеві рами, кронштейни, салазки і т.д.

Плити, рами чи салазки вивіряються по осям і в горизонтальній площині та закріплюються на бетонних фундаментах, прекриттях і т.п. за допомогою фундаментних болтів які закладаються в пророблені отвори. Ці отвори зазвичай залишають при бетонуванні фундаментів, закладаючи завчасно у відповідних месцях дерев`янні пробки.

Отрвори невеликої глибини можуть бути також пробиті в готовиг бетонних основах за допомогою електро та пневмомолотків, оснащених високопродуктивними інструментами з накінечниками із твердих сплавів.

Отвори для закріплення електродвигуна в плиті або рамі зазвичай виконуються на заводі-виробника, який постачає спільну плиту чи раму для електродвигуна та механизму що приводиться. У випадку якщо отвори для електродвигуна відсутні, на місці монтажу проводиться розмітка основи та свердління отворів.

Для виконання цих робіт визначаються монтажно-установчі розміри встановлюваного електродвигуна , а саме: відстань між вертикальною осью двигуна і торчем вала L6+L7 або торцем насадженої півмуфти, відстань між торцями півмуфт на валах електродвигуна і приводимого їм механізму, відстань між отворами у лапах вздовж осі електродвигуна С2+С2, відстань між отворами у лапах в перпендикулярному напрямі С+С. Крім того, повинна бути заміряна висота валу (висота осі) на механізмі і висота осі електродвигуна h. В результаті цих останніх двох замірів попередньо визначається товщина підкладок під лапи двигуна. Для зручності центрування електродвигуна товщина прокладок повинна передбачуватися в межах 2-5 мм.

Електрична машина групи 1М1 ( ГОСТ 2.304—81)

 

Електрична машина групи 1М2 ( ГОСТ 2.304—81)

Електрична машина групи 1М3 (ГОСТ 4541—70)

Електрична машина групи 1М4

Під`йом електродвигунів на фундаменти виконується кранами, талями, лебідками та іншими механізмами. Під`йом електродвигунів вагою до 80 кг при відсутності механізмів може проводитися вручну із застосуванням настилів та інших пристосувань.

Встановлений на підставу електродвигун центрується попередньо із грубою підгонкою по осям і в горизонтальній площині. Остаточна вивірка виконується при спряженні валів.

Центрування електродвигунів

Електродвигун, встановлений на опорну конструкцію, центрується відносно валу обертального йому механізму. Способи центрування бувають різними в залежності від типу передачі. Від точності вивірки залежить надійність роботи електродвигуна і головним чином його підшипників.

2.4 Пуск електродвигуна в холосту і під навантаженням Характеристики асинхронного електродвигуна

Струм холостого ходу електродвигуна невеликий, і момент обертання, створюваний ним, дорівнює майже нулю. Частота обертання в режимі холостого ходу майже дорівнює синхронної швидкості обертання. При навантаженні асинхронного електродвигуна частота обертання падає, а ковзання зростає. Оскільки зростають ЕРС в обмотці ротора, то посилюється струм ротора і росте обертаючий момент. Через невеликий проміжок часу знову відновлюється стан рівноваги між навантажувальним моментом і моментом, що обертає при певній, більш низькій частоті обертання.

Рис. 1. Механічні характеристики асинхронного двигуна

Механічна характеристика асинхронного двигуна на рис. 1 (1) показує взаємозв'язок між частотою обертання п і обертаючим моментом М двигуна при зміні режиму від холостого ходу до стану спокою (пуск). Частота обертання лише дуже повільно падає зі зростанням навантаження [приблизно 5-10% від холостого ходу до номінальної навантаження (М _ном)]. Трифазний асинхронний двигун має «жорстку» механічну характеристику, подібну характеристиці машин постійного струму з паралельним збудженням.

На рис. 1 (2) показана зворотній взаємозв'язок між частотою обертання і обертаючим моментом. Такий спосіб представлення звичайний для асинхронних трифазних двигунів. Крива показує, що при ковзанні близько 25% має місце максимальне значення обертаючого моменту М _max. Якщо навантажувальним момент на валу досягає критичного значення, то асинхронний електродвигун зупиняється. Максимальний момент перевищує номінальний момент приблизно в 2-2,5 рази; це необхідно враховувати при короткочасних перевантаженнях.

Момент спокою або момент пуску М _пуск повинен бути більше номінального моменту М _ном, якщо двигун пускається під навантаженням. При включенні асинхронного двигуна робоча крапку переміщатися від точки М _пуск з n = 0 через точку перекидання до точки номінального навантаження М _ном з номінальною частотою обертання n _ном. Струм I, що надходить у двигун, також зображений на рис.1. У стані спокою струм I _пуск максимальний, під час розбігу цей струм падає - спочатку повільно, а потім швидше до значення номінального струму I _ном.

Всі параметри, які є важливими для роботи асинхронного електродвигуна, наприклад струм, зсув фаз, обертаючий момент, втрати, ковзання, можна успішно визначити за допомогою кругової діаграми.

Для трифазних асинхронних двигунів коефіцієнт потужності cos ф при номінальному навантаженні дорівнює 0,7 - 0,9, а ККД становить 70-92%, при цьому менші значення відносяться до потужностей близько 1 кВт, а великі значення відносяться до потужностей близько 100 кВт. На рис. 2 показані робочі характеристики асинхронного двигуна.

Рис.2. Р обочі характеристики асинхронного трифазного двигуна

МЕХАНІЧНА ЧАСТИНА