4. Вплив рівня самооцінки на почуття самотності у період ранньої дорослості

Зважаючи на проаналізовану наукову інформацію ми дійшли висновку, що від рівня самооцінки особистості залежить прояв почуття самотності у період ранньої дорослості. У самотності є чимало причин: одвічне незнання себе та інших; відсутність ясних уявлень про власний внутрішній світ і можливостях контакту з внутрішнім світами інших[2]. Тобто, не правильне самосприйняття це і є неадекватна самооцінка.

Самооцінка - процес самопізнання і критичної самосвідомості - виступає важливим компонентом у досвіді самотності. Людина стає самотньою тоді, коли усвідомлює неповноцінність своїх соціальних відносин в будь-якому важливому аспекті[10].

Можна виділити дві основні точки зору на те, яким чином рівень самооцінки впливає на самотність. Згідно з першою, причиною самотності є внутрішнє психічне самовідчуження. Прихильники другої точки зору вважають, що низька самооцінка супроводжується системою установок і поведінкою, які ускладнюють задовільну соціальну взаємодію і, таким чином, створюють передумови для самотності[10].

Звичайно ж рівень самооцінки не є фундаментом для появлення самотності у людини, існує ще багато передумов для цього, однак нами було розглянуто самооцінку як одну з причин. Зазначимо, що причиною появи самотності може бути як занижена так і завищена самооцінка. Тобто не адекватна самооцінка є чинником почуття самотності. Проте, цікавим є те, що рівень самооцінки може виступати я причиною самотності, так і наслідком.

Людина із завищеною самооцінкою не бажає визнавати власних помилок, ліні, браку знань, неправильної поведінки, часто стає жорсткою, агресивною, незгідливою. Подібна поведінка особистості заважає досягненню близкості та впливає на віддалення від оточуючих.

Однак, зауважимо, що занижена самооцінка у більшій мірі впливає на появу почуття самотності. Спеціальні дослідження виявили, що за інших рівних умов тільки 35% людей з низькою самооцінкою не страждали від самотності, а серед людей, що володіли високим рівнем самооцінки — 86% [6].

Занижена самооцінка веде до невпевненості в собі, боязкості, сором'язливості. Такі люди зазвичай ставлять перед собою більш низькі цілі, ніж ті, яких могли б досягти, перебільшують значення невдач, гостро потребують підтримки оточуючих, занадто критичні до себе. Людина з низькою самооцінкою дуже ранима. Все це призводить до виникнення комплексу неповноцінності, відображається на її зовнішньому вигляді - очі відводить убік, хмура, неусміхнена. Без сумніву, це призводить до недовіри людям. У особистості завжди спрацьовують захисні механізми та вона замикається. Як наслідок — людина самотня.

Цікавим є те, що людина з низькою самооцінкою приймає самотність як належне, як очікуваний і звичний стан, то впевнені в собі, з великими претензіями, творчі особистості можуть переживати самотність і довше і глибше. Вони не розуміють, чому самотні та не приймають цього почуття.

Вони більш схильні відносити невдачі у спілкуванні до своїх недоліків, звинувачують себе. Люди, які невисоко себе оцінюють, очікують від інших того ж. Вони думають, що оточуючі вважають їх непотрібними.

Можливо, найбільш істотно тут те, що люди з низькою самооцінкою інтерпретують неоднозначний соціальний обмін в більшій мірі як негативний, ніж люди з високою самооцінкою.

У цілому низька самооцінка найчастіше втілюється у взаємопов'язанії сукупності самоунічиженої свідомості і поведінки, яка спотворює соціальну компетентність, піддаючи людей ризику самотності.

Також можна сказати, що самотність і самооцінка взаємовпливають одне на одного. Отже, самотність, особливо коли це глибоке і тривале переживання, знижує самооцінку особистості.

Проте, самооцінка не завжди є прямою причиною самотності. Частіше вона лише надає можливість формування цього психічного стану. Існуть випадки, коли людина відчуває себе самотньою при адекватній самооцінці або тоді, коли у неї самооцінка повністю ще не сформована.

Цікаво, що причиною самотності може бути не тільки те як оцінює себе особистість, а й як оцінюють її оточуючі. Коли думки, погляди, дії по відношенню до особистості з боку соціального оточення не відповідають її уявленням про себе, виникає той самий розрив зв'язків внутрішнього і зовнішнього світу, що веде до переживання самотності.

Ми дійшли висновку, що самооцінка є одним з головних чинників самотності у ранній дорослості. Людина знаходиться у пошуку другої половини та для неї є дуже важливим на цьому етапі соціальне прийняття. Якщо її цілі потерпають неуспіх, цілі не досягаються, самооцінка пошкоджується і людина починає закриватися, з’являється почуття самотності. Невпевненість, невдала любов, розчарування — все це сприяє самотності людини.