3. Рушійні сили педагогічного процесу

Рушійна сила - усвідомлення або відчуття труднощів у розв’язанні поставлених завдань.

Рушійними силами педагогічного процесу виступають протиріччя, що виникають між потребами суспільства у якісних результатах освіти та виховання і можливостями сучасного педагогічного процесу, тобто між пізнавальними та практичними завданнями освіти й фактів результатами педагогічного процесу.

Протиріччя поділяються на різні види: внутрішні та зо суб'єктивні та об’єктивні, істотні та неістотні. Розглянемо с— внутрішніх та зовнішніх протиріч, які найбільш динамічно вплива педагогічний процес.

Внутрішні (діалектичні) - це протиріччя між складниками й тієї ж системи, у нашому випадку - педагогічного процесу. Сам* наприклад, збуджують внутрішні психічні сили суб’єктів навчі виховання, виступають рушійними силами педагогічного процесу.

Серед внутрішніх виділяють протиріччя:

• між завданнями учнів щодо засвоєння знань, умінь та ья і їх можливостями щодо оволодіннями змістом освіти (г протиріччя педагогічного процесу);

• між змістом знань та формами і методами їх транслюванню педагогічний процес не дає якісних результатів;

• між прагненням педагогів використовувати комп’ютерні те:

та слабкою забезпеченістю комп’ютерами навчального закл

• між потребами обдарованих дітей щодо засвоєння скла,

за програмний навчальний матеріал і обмеженими можли

вчителя щодо організації навчання за індивідуальними прої тощо.

Зовнішні протиріччя - це взаємодії між елементами різних сис-и протистоять один одному, але разом з тим взаємно обумовлюють та і= доповнюють один одного. До таких протиріч належать:

• протиріччя між соціальним замовленням на під* висококваліфікованих та високоморальних фахівців за падіння суспільної моральності та розбалансованості фіна виробничої й інших сфер у державі;

• між потребами у оновленні матеріально-технічної та мет<_ бази навчальних закладів і обсягом відведених для цього к» інші протиріччя.

Протиріччя є джерелом змін та розвитку педагогічного проц<_ не слід їх перетворювати в антагоністичні, які приведуть до його зє або й знищення. Дія рушійної сили - обов’язковий чинник процесу пі Її механізм дії є непомітний, якщо протиріччя, що її породжують^, неантагоністичний характер, і збурений - якщо проявляються про —

антагоністичного характеру. У педагогічній діяльності слід ураховувати діалектичний закон єдності й боротьби протилежностей, що буде сприяти удосконаленню педагогічного процесу.

3. Закономірності та принципи педагогічного процесу

Поняття закономірності у педагогіці має характер застосування закону в конкретних обставинах. Закон - це об’єктивне, істотне та необхідне відношення, що повторюється. Один з головних законів педагогіки - відповідність навчання і освіти рівневі продуктивних сил, виробничих відносин, науково-технічному, соціальному, культурному і духовному прогресу суспільства. Цей закон діє в усі часи та епохи і підтверджує, що стан освіти віддзеркалює рівень розвитку суспільства.

Закономірності педагогічного процесу, як підтверджує дидактика, - це стійкі прояви означеного закону, але вужчого, більш локального і конкретнішого характеру, ніж загальна дія закону.

Наведемо кілька закономірностей, які стосуються педагогічного процесу, а саме: '

• педагогічний процес зумовлений потребами суспільства в освічених і всебічно розв'инених професіоналах, яких готує освіта. Отже, суспільна спрямованість навчання та виховання, виконання освітнього замовлення держави є провідною закономірністю педагогічного процесу;

• педагогічний процес є цілісним і закономірним, а навчання - провідною його частиною. Його навчальна, розвивальна та виховна функції виступають як закономірна системна цілісність;

• педагогічний процес залежить від індивідуальних і вікових можливостей індивідів;

• педагогічний процес закономірно залежить від матеріальних умов його організації та функціонування (кадрове забезпечення, матеріальна і методична база, комп’ютери, фінансування тощо).

Ефективність педагогічного процесу залежить як від урахування означених закономірностей, так і від реалізації основних його принципів.

Принципи педагогічного процесу - це основні, докорінні правила, установки, вимоги педагогічної науки, що базуються на його закономірностях, виконання яких сприяє ефективності педагогічної діяльності.

Серед принципів педагогічного процесу можна виділити найважливіших, на які вказали сучасні вітчизняні вчені В.М. Галузи та М. Б. Євтух:

• що обслуговують компоненти змісту навчання та виховання:

• спрямованості педагогічного процесу на забезпечення завдань навчання, виховання і розвитку;

• гуманістичної спрямованості;

• науковості;

• професійної спрямованості;

• систематичності та системності навчання;

• що стосуються діяльності викладачів та методики викладанн

• доступності та дохідливості;

• наочності викладання;

• активності, свідомості та самостійності навчання;

• врахування індивідуальних особливостей;

• основний принцип, що стосується контрольно-оцінюв функцій педагогічного процесу

• принцип міцності засвоєння знань та формування умінь і нав

• принципи, що стосуються виховання:

• демократизації,

• стимулювання до самовиховання та інше.

Розкриємо сутність цих принципів.

Принцип спрямованості педагогічного процесу на забезпечення с< навчання, виховання і розвитку відображає єдність освітньої, розви та виховної функцій на усіх його етапах: від укладання навчальних пр підручників, методичних посібників до здійснення вчителем педагс діяльності та керівництва самоосвітою учнів. На виховний характер на вказували Я. А. Коменський, А. В. Дістервег, І.Ф. Гербарт, М. І. П К.Д. Ушинський, С.Т. Миропольський та інші видатні педагоги. А процесі пізнавальної навчальної діяльності індивід вступає у кому з товаришами, вчителями, викладачами, представниками науки, громадських спільнот та іншими суб’єктами, що сприяє форму свідомості, системи відношень людини до світу та до себе.

Принцип гуманістичної спрямованості педагогічного пр базується на визнанні його полісуб’єктної сутності, передбачає ви цінності кожної людини як особистості, її прав на освіту, прос Серед принципів педагогічного процесу можна виділити найважливіших, на які вказали сучасні вітчизняні вчені В.М. Галузи та М. Б. Євтух:

• що обслуговують компоненти змісту навчання та виховання:

• спрямованості педагогічного процесу на забезпечення завдань навчання, виховання і розвитку;

• гуманістичної спрямованості;

• науковості;

• професійної спрямованості;

• систематичності та системності навчання;

• що стосуються діяльності викладачів та методики викладанн

• доступності та дохідливості;

• наочності викладання;

• активності, свідомості та самостійності навчання;

• врахування індивідуальних особливостей;

• основний принцип, що стосується контрольно-оцінюв функцій педагогічного процесу

• принцип міцності засвоєння знань та формування умінь і нав

• принципи, що стосуються виховання:

• демократизації,

• стимулювання до самовиховання та інше.

Розкриємо сутність цих принципів.

Принцип спрямованості педагогічного процесу на забезпечення с< навчання, виховання і розвитку відображає єдність освітньої, розви та виховної функцій на усіх його етапах: від укладання навчальних пр підручників, методичних посібників до здійснення вчителем педагс діяльності та керівництва самоосвітою учнів. На виховний характер на вказували Я. А. Коменський, А. В. Дістервег, І.Ф. Гербарт, М. І. П К.Д. Ушинський, С.Т. Миропольський та інші видатні педагоги. А процесі пізнавальної навчальної діяльності індивід вступає у кому з товаришами, вчителями, викладачами, представниками науки, громадських спільнот та іншими суб’єктами, що сприяє форму свідомості, системи відношень людини до світу та до себе.

• Принцип гуманістичної спрямованості педагогічного пр базується на визнанні його полісуб’єктної сутності, передбачає ви цінності кожної людини як особистості, її прав на освіту, прос планомірну організацію і проектування процесу навчання;

• поступовість і послідовність при переході від кожного с навчання до наступного;

• виділення головного, основного, навколо якого групуєгьс суттєве, вихідне, конкретне;

• встановлення тісного і міцного зв ’язку між вивченими питаї відповідній послідовності;

• встановлення суворого логічного зв 'язку в конструюванні навчального матеріалу в послідовному порядку;

• ускладнення методів навчання у відповідності до змісту навч- матеріалу;

• систематичну роботу учнів над засвоєнням знань, умінь, н,

• організацію підсумкового повторення;

• постійну й планомірну перевірку та облік знань, умінь, учнів.

Системність вимагає забезпечення формування у школярів (с' системи знань. Для цього слід озброювати учнів не лише факті знаннями, а й методологічними, знаннями про структурно-функці< зв’язки різних частин теорії.

Принцип доступності та дохідливості навчання проявля подоланні розриву між підготовленістю учнів (студентів) до навчання і тими вимогами, які цей процес пред’являє до них. Як відомий дидакг М.О. Данилов, трудність є виразником суперечност тим новим, що повинен пізнати індивід, тими завданнями, які він гі вирішити, і наявністю у нього запасу знань, уявлень, умінь, навичо розв’язання цих завдань.

Для реалізації цього принципу І. П. Підласий рекомендує:

• враховувати індивідуальну научуваність індивідів, об’єднув диференційовані групи;

• навчальний процес вести в оптимальному темпі, щоб не затриї добре підготовлених і розвивати швидкість дій у середньо та. підготовлених осіб;

• створювати певне напруження в навчанні, щоб суб’єкт працювати в повну силу;

• для доступності використовувати методи: аналогію, порі співставлений, протиставлення, щоб дати поштовх для розду головну увагу звертати на управління пізнавальною діяльністю з боку педагога, щоб навчати самостійно знаходити істину та інше.

Принцип наочності навчання - це принцип, який грунтується на показуванні конкретних предметів, явищ, процесів, моделей або їх образних відтворень.

Реалізується цей принцип методами поєднання слова і наочності.

Принцип свідомості, активності й самостійності учнів або студентів.

Свідомість у навчанні передбачає:

• усвідомлення мети, завдань, значення своєї навчальної діяльності;

• позитивне ставлення до неї;

• уміння керувати своєю діяльністю;

• правильне розуміння фактичного матеріалу;

• розуміння практичного значення оволодіння системою знань, умінь, навичок;

• уміння користуватися знаннями в різних ситуаціях та інше.

Активність учнів у педагогічному процесі виявляється у їх ставленні

до пізнавальної діяльності, а саме: у стані готовності, прагненні до самостійної діяльності, яка спрямована на засвоєння індивідом суспільного досвіду, накопиченого людством, знань і засобів діяльності, а також у якості діяльності, яка здійснюється шляхом вибору оптимальних шляхів досягнення мети пізнання.

Самостійність пов’язана з визначенням об’єкта навчання, засобів і форм його здійснення без допомоги ззовні. Пізнавальна активність і самостійність споріднені, їх важко відділити. Джерелом пізнавальної активності й самостійності є потреби суб’єкта у набутті знань, оволодінні засобами навчально-пізнавальної діяльності, в самоутвердженні й самовираженні.

Активізація пізнавальної діяльності потребує використання методів, засобів, форм навчання, які викликають інтерес, стимуліоють індивіда до пізнавальної активності.

Принцип індивідуального підходу (ще античними філософами був сформульований принцип природовідповідності, який знайшов обґрунтування у працях Я. А. Коменського, Ж..-Ж. Руссо, Г. С. Сковороди, К. Д. Ушинського та інших видатних педагогів). Він вимагає обирати природний шлях розвитку людини, погоджувати організацію всього розвитку, а й зі зміною середовища, у якому вона живе.

Принцип передбачає, щоб педагогічний процес будував наступними правилами:

• слід організовувати його як процес, який підтримує і зг; здоров’я людини, сприяє створенню здорового способу життя;

• спрямовувати на самовиховання, самоосвіту;

• будувати у відповідності з віковими, індивідуальними, ста* особливостями людини;

• спиратися на зону близького розвитку, яка визначає мож_ того, хто навчається.

Отже, сутність індивідуального підходу в навчанні полягає у ви й урахуванні в педагогічному процесі індивідуальних особлі- кожної людини з метою максимального розвитку позитивних і подя негативних індивідуальних особливостей, забезпечення на цій підвищення якості його навчальної роботи, всебічного розвитку.

Принцип міцності засвоєних знань, умінь, навичок вимага- все, засвоєне у процесі навчання, довго зберігалося в пам’яті, могг відтворене в будь-який час і використане у різноманітних сит Психологічною основою забезпечення міцності знань є пам’я-, здійснює наступні операції: запам’ятовування, збереження та не відтворення інформації.

Враховуючи психологічні особливості людини, можна окр окремі шляхи реалізації принципу:

• забезпечення свідомості засвоєних знань;

• опора на основні принципи навчання, їх якомога повніше втї_

• формування внутрішньої мотивації учнів на повне, послідовне запам’ятовування. Розвиток різних типів пам’яті л*- за об ’ектом запам ’ятовування - образної, словесно-лс моторної, емоційної та ін.; за вольовою регуляцією - до і та мимовільної; за тривалістю збереження - короткою довготривалої, оперативної;

• формування навичок техніки запам’ятовування;

• формування правильного емоційного ставлення людини до інфо^ яку слід запам’ятати, пізнавальних потреб, професійних інтерес

• організація системної розумової діяльності індивіда з використанням розумових дій та операцій: порівняння, зіставлення, узагальнення, систематизація, змістовне групування матеріалу тощо;

• організація різноманітного повторення: ведення записів, складання таблиць, графіків, тез, конспектування, розподіл матеріалу на змістовні частини, складання запитань, алгоритмів тощо; раціональний розподіл повторення у часі з урахуванням того, що протягом перших 20 хв. після отримання інформації відбуваються найбільш суттєві її втрати з короткочасної пам’яті; виділення головного з навчального матеріалу; опора на попередні знання, їх актуалізація; розподіл навчального матеріалу за обсягом на доступні для запам’ятовування частини;

• систематичний контроль за результатами педагогічного процесу.

Принцип демократизації спрямований на забезпечення демократичних

норм у відношеннях між вихованцями, вихователями, управлінцями, розвиток самоврядування, підтримку ініціатив вихованців тощо.

Принцип стимулювання до самовиховання. Самовиховання - це цілеспрямований систематичний вплив на самого себе з метою продукування в собі бажаних якостей (моральних, професійних, розумових тощо). Цей процес передбачає самовиховну діяльність, самоаналіз, самоспостереження, самооцінку тощо (схема. 5.2).

Наведені вище принципи є основними для педагогічного процесу, але на думку різних дослідників, їх число може зменшуватися або доповнюватися іншими. Наприклад, харківський вчений В. І. Лозова формулює ще принцип оптимізації педагогічного процесу.

Познайомимося з основними елементами педагогічного процесу, розуміння яких створює можливість більш глибоко зрозуміти значення дидактичних принципів, як от: форма, метод, прийом, засіб.

Форма педагогічного процеса - доступний зовнішньому сприйняттю спосіб взаємодії учнів та педагога.

Методи — впорядковані способи взаємопов’язаної діяльності педагога і учнів, спрямовані на досягнення мети педагогічного процесу.

Прийом - деталь (частина) методу, спрямована на підвищення його ефективності.

Засіб - предметна підтримка педагогічного процесу (голос педагога, підручник, устаткування, методичне забезпечення тощо).