2. Гігієнічні принципи загартовування. Гігієнічна характеристика лазень, та їх роль у збереженні здоровя і профілактика захворювань

Загартовування – система заходів, що підвищують стійкість організму до різких змін метеорологічних умов. Загартовувати організм можна шляхом раціональної дії на нього холоду, тепла, променевої енергії, за допомогою використання таких природних чинників, як вода, повітря, сонячна радіація. Загартовування вдосконалю терморегуляторні процеси, підвищує бар’єрні функції шкіри та посилює стійкість до інфекційних агентів. Загартовування починають із повітряних ванн, які тонізують нервову систему, тренують терморегуляторний апарат, підвищують обмін речовин, поліпшують сон і апетит. Спочатку загартовування проводять за температури повітря 20 С протягом 10-15 хвилин. Потім тривалість повітряних ванн подовжується на 5-10 хвилин, і доходить до 1.5-2 годин. З метою загартовування використовують сонячні ванни. Дія УФ-проміння сприяє підвищення обміну речовин, гемоглобіну, поліпшенню складу крові, нормалізація діяльності ЦНС і залоз внутрішньої секреції, забезпечення вітамінами. Приймати сонячну ванну добре в період від 8-9 години до 11-12. Протипокази – люди, які хворіють на туберкульоз, серцево-судинні захворювання,нервові, ендокринні хвороби. Загартовування водою проводять шляхом застосування холодного обтирання мокрим рушником, обливання холодною водою протягом 1-2 хвилин. Обливання водою починають з температури 34-36 С, щодня або через день знижуючи температуру на 1-2 С протягом 2-3 хвилин. Температуру води не слід знижувати більше ніж до 20-22 С. Корисний душ перемінних температур.

Уаріант8

Гігієна праці при роботі з пестицидами( види пестицидів, особливості дії та способів застосування, заходи безпеки та профілактики захворювань)

Пестициди – хімічні речовини, які використовують для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, бурянами, шкідниками зерна і зерно продуктів, деревини, вовни, шкіри, виробів з бавовни, з ектопаразитами свійських тварин, з переносниками захворювань людини і тварин. Групи пестицидів за їхнім призначенням 1. Акарициди – препарати для знищення кліщів 2. Бактерициди – для боротьби із збудниками бактеріальних захворювань рослин 3. Гербіциди – для знищення бурянів 4. Дефоліанти – для усунення листя 5. Зооциди – для боротьби з гризунами 6. Інсектициди- для знищення комах 7. Нематоциди – для знищення нематод 8. Репеленти – для відлякування комах 9. Фунгіциди – для боротьби із збудниками грибкових захворювань рослин 10. Овоциди – для знищення яєць комах. Класифікація пестицидів за шкірно-резорбтивною дією: 1. Різко виражена дія – ЛД 50 менше ніж 300 мг/кг, шкірно-оральний коефіцієнт менше 1 2. Виражена – ЛД50 300-1000 мг/кг, шкірно-оральний коефіцієнт 1-3. 3. Слабко виражена ЛД 50 понад 1000 мкг, шкірно-оральний коефіцієнт понад 3. Шкірно- оральний коефіцієнт це відношення ЛД 50, визначеної при нанесенні речовини на шкіру і ЛД 50 при введенні в шлунок. Як пестициди застосовують такі хімічні сполуки фосфорорганічні, хлорорганічні, ртутьорганічні, препарати арсену, міді, похідні карбамінової, тіо-ідитіокарбамінової кислот, похідні масляної, похідні сечовини, фенолу, алкалоїди, препарати сірки. Усі пестициди можуть спричинити гострі і хронічні отруєння, тому препарати які використовуються в с/г мають бути малотоксичними для теплотворних тварин і людини. Не можна застосовувати стійкі речовини, які не розкладаються в природніх умовах на нетоксичні компоненти впродовж 2 років. Заборонено препарати з різко вираженою кумуляцією та препарати що можуть спричинити канцерогенну, мутагенну, ембріотоксичну та алергійну дію. Отрутохімікати проникають в організм в умовах виробництва через ВДШ, травний канал, шкіру і слизові оболонки. Найнебезпечнішим є інгаляційний шлях. Підвищенню проникненню отрутохімікатів через шкіру сприяє підвищення температури і вологості шкіри, порушення її цілісності, мацерація, фізичне напруження. При використанні отрутохімікатів робітники повинні працювати у спецодязі і користуватися засобами індивідуального захисту (протипиловий комбінезон, респіратор, протипилові окуляри). Удосконалення і впровадження механізації навантажувально-розвантажувальних робіт. Встановлення контролю за дотриманням нормативів рівня пестицидів в навколишньому середовищі та за режимом праці. Особливого значення слід надати професійному відбору медичним оглядам та відповідному інструктажу працівників.

Гігієнічні вимоги до одягу, взуття, предметів побуту. Гігієнічна оцінка лікарняного одягу

Одяг -це чинник захисту тіла від несприятливих впливів навколишнього середовища та забезпечення теплового комфорту, захисту тіла від низької або високої температури, потоків променевої енергії та дощу; проявів погоди, механічних і хімічних пошкоджень, укусів комах, тварин, від пилу та бактеріального зараження. Лікарняний одяг -одяг для часткового захисту медичних працівників від негативних чинників лікарняного середовища; халати, шапочки, бахіли, нарукавники, тапочки та ін., що захищають медичних працівників від хімічних, фізичних та біологічних чинників під час їх роботи; одяг, що захищає медичного працівника від негативних чинників виробничого середовища лікувально-профілактичних закладів, а також мінімізує ризик розповсюджень збудників внутрішньолікарняних інфекцій. Загальні вимоги до тканин, що використовуються для виготовлення одягу- низька (для зимового одягу) або висока (для літнього одягу) теплопровідність; мати належну пористість, легкість, низьку гігроскопічність, водоємкість та водопроникнысть, а також високу паропровідність та випаровуючу здатність; бути міцною та носостійкою, володіти протиелектростатичними властивостями, не призводити до передачі збудників хвороб, отруєнь, алергій тощо. Для дослідження гігієнічних показників тканин одягу використовують методики: визначення товщини тканини, її щільності і капілярності; визначення відносної теплопровідності сухої та вологої тканини; дослідження природи волокон та відповідність їх складових гранично-допустимим концентраціям. Основні показники фізичних властивостей тканини: товщина та питома вага, пористість та капілярність, відносна теплопровідність сухої та вологої тканини. Основні показники хімічних властивостей тканини – стійкість до кислот і лугів, органічних розчинників. До повсякденного одягу ставляться гігієнічні вимоги: забезпечити оптимальний під одяговий мікроклімат та тепловий комфорт людини; не утруднювати дихання, кровообіг і рух людини, мати порівняно невелику масу (до 8-10% маси тіла людини); бути достатньо міцним, не мати токсичних хімічних домішок, не впливати негативно на шкіру і організм людини в цілому. Найбільш добрі гігієнічні властивості має одяг із волокон натурального походження, льону, коноплі, вовни, шовку. Серед волокон хімічного походження є такі: віскозні та казеїнові, ацетатні та триацетатні, капрон, нейлон, лавсан. Одяг природного походження має кращу вологу та повітропроникність, кращу гігроскопічність. Кращими для виготовлення білизни є бавовна, шовк, льон. Тканини із хімічних волокон мають бути: стабільними, без шкідливих речовин, належного товарного вигляду. Для дослідження природи тканини використовують методики кипятіння з лугами, обробка ацетоном, ксантопротеїнові реакції з HNO₃. Для оцінки фізичних властивостей тканини досліджують її товщину, питому вагу, пористість, капілярність, відносну теплопровідність. До основних груп виробничого одягу відносять спецодяг: для використання в умовах підвищеної вологості, кислото-луго захисний, пилозахисний, від механічних та фізичних шкідливостей. Питома вага –це маса 1 см³ тканини ( у грамах). Дослідження природи волокон шляхом їх обробки ацетоном є доцільним тому що в ацетоні розчиняється штучний ацетатний шовк і не розчиняються натуральні волокна.

Уаріант9

Фізичний розвиток як один з найважливіших критеріїв оцінки стану здоровя. Методи оцінки фізичного розвитку

Повноцінний розвиток дітей і підлітків забезпечує лікар

Фізичний розвиток дітей та підлітків оцінюють на підставі визначення соматоскопічних (антропоскопічних), соматометричних (антропометричних) та фізіометричних показників з їх подальшим вивченням за допомогою методу сигмальних відхилень, за шкалами регресії, комплексного та центильного методів.

1.Метод сигмальних відхилень з графічним зображенням профілю фізичного розвитку.

Шляхом ділення фактичного відхилення на величину середнього квадратичного відхилення знаходять сигмальне відхилення (),. Відхилення у межах від -1 до +1 -середній розв. ,від -1 до -2? — нижче середнього, від -2 та нижче — низьким, від +1 до +2 — вище середнього, від +2 та вище — високим.Для побудови профілю фізичного розвитку на однаковій відстані одне від одного проводять горизонтальні лінії, кількість яких зумовлюється числом ознак, що підлягають оцінці, і на кожній з них відкладають значення отриманих відхилень, котрі з’єднують прямими лініями. Метод сигмальних відхилень дозволяє визначити ступінь розвитку кожної окремої ознаки фізичного розвитку(ріст,маса,ОГК) та його пропорційність. Якщо величини відхилень укладаються в одну сигму — розвиток вважається пропорційним, якщо не укладаються — непропорційним.

2.Оцінка фізичного розвитку комплексним методом.

1).Метод оцінки фізичного розвитку за шкалами регресії- кореляційна залежність між ростом, масою тіла та ОГК.

Перший етап -оцінка фізичного розвитку за оціночними таблицями шкал регресії -пошук групи (розвиток середній, нижче середнього, вище середнього, низький, високий), до якої слід віднести ріст дитини.

Другий етап- знаходять показники маси тіла та обводу грудної клітки, що відповідають фактичному ростові і порівнюють з ними фактичні показники ознак.(від величини фактичного розвитку ознаки віднімають стандартне його значення та ділять на сигму регресії (_R) для досліджуваної ознаки. )Групи фізичного розвитку: гармонічний ФР від -1_R до + 1_R; дисгармонічний ФР від +-1_Rдо +-2_R; різко дисгармонійний М +-2_R; ( маса тіла,ОГК-величини відстають або опереджають за рахунок жирового відкладання)

Третій етап- за даними росту,річної прибавки росту,числа постійних зубів,степені розвитку вторинних статевих органів,терміна окостніння кисті визначають біологічний вік.( відповідає календарному віку, відстає,опереджає).

3.Центильний метод. Сутність центильного методу полягає у зіставленні фактичної ознаки розвитку окремої характеристики фізичного розвитку з упорядкованим рядом, що включає у свою структуру весь діапазон коливань досліджуваної ознаки, розподілений на 100 інтервалів, попадання в які має рівну імовірність, але розміри цих центильних інтервалів у абсолютних одиницях вимірювань неоднакові. 4—й та 5—й інтервали номограми характеризують гармонійний фізичний розвиток, 3—й та 6—й інтервали — дисгармонійний, 1—й та 2—й і 7—й та 8—й — різко дисгармонійний за рахунок дефіциту або надлишку маси тіла, -ступінь гармонійності фізичного розвитку.

Гігієнічні принципи лікарняного будівництва. Гігієнічні вимоги до земельної ділянки і будівлі лікарні

Між зонами лікарніповинні бути смугизеленихнасаджень шириною 25-30 м.Відстаньміжспорудами повинна становити 25-30 м.Відстаньвідкрайньоїспоруди до так званої «червоноїлінії» повинна складати не менше, ніж 30 м.Шириназахиснихсмуг по периметру повинна становити 15-30 м. Слідматиокремів’їзди:— до лікувальнихнеінфекційнихкорпусів;— до лікувальнихінфекційнихкорпусів;— до паталогоанатомічнихкорпусів;— до господарчоїзони;— окремийвхід та під’їзд до поліклініки.Зворотназалежністьплощділянки до кількостіліжокзумовленатим, щокрупнілікарні, як правило, будуються у великих містах в житловійзоні, де знайтивеликі та вільнітериторії не реально. Для інфекційних, онкологічних та туберкульознихлікареньплощаземельноїділянкизбільшується на 20%.Інфекційневідділення повинно мати 2 входи: один для хворих, другий — дляперсоналу, доставки їжі та чистих речей. При недостатнійкількості палат-напівбоксівабопалат-боксівслідрозташуватихворих у 1-2 ліжкових палатах з шлюзами та умивальниками. Доцільно в кожнійокремійпалаті на 2 та більшемісцьрозміщуватихворих за однотипнимдіагнозом. Крім того, необхідноздійснювати і групування палат:— палати для хворих з віруснимизбудниками;— палати для хворих з харчовимиотруєннями;— палати для хворих на вірусний гепатит та ін.Основні типи палат у лікувально-профілактичних закладах: звичайна палата, палатабоксована,палатаінтенсивноїтерапії,напівбокс,бокс. Основні приміщення операційного блоку: операційні приміщення, санітарний пропускник, передопераційні приміщення, лікувально- допоміжні проміщення, стерилізаційні приміщення, наркозні приміщення, господарські приміщення. Струтура напівбоксу: палата, шлюз, санітарний вузол, відсутній окремий вихід на вулицю, хворі прибувають через палатний коридор. Основі приміщення інфекційних відділень: рентгендіагностичний кабінет, бокси, шлюз, кабінет лікаря, напівбокси, процедурна, господарські приміщення. Відсоток палатної секції лікарні повинен бути на 4 ліжка 60%, на 2 ліжка 20% і на 1 – 20%. Основні приміщення палатної секції: палати, кімната для денного перебування хворих, лікувально-допоміжні приміщення, господарські приміщення, санітарний вузол, кімната старшої медсестри.Оптимальний варіант забудови коридору лікарняного відділення одно- або частково двосторонній. Кабінети зав. відділеннями, лікарів (ординаторську) доцільно розташувати біля входу, їдальню — ближче до ліфтів, санітарний блок — у кінці коридору, пост медичної сестри — у максимальному наближенні до палат. Такі відділення, як дитячі, інфекційні, психіатричні, пологові та дерматовенерологічні повинні мати самостійні приймальні відділення (покої).При змішаному та децентралізованому типах забудовиполіклінічнаспорударозташовується на самостійнійзоні, щонаближена до міськихтранспортнихсполучень і повинна матипаркувальниймайданчик та окремийв’їзд і підхід. Сучаснабагатопрофільнаполіклініка повинна мати 3 окремих входи (виходи) відповідно для дітей, для хворихдорослих та для здоровихвідвідувачів.На 30-40 ліжок повинна бути передбачена 1 операційна. Операційнийкомплекс доцільнорозташувати у окремомукрилібудівлі (бажано на верхньомуповерсіабо у спеціальнійприбудові)

Задача 2

РОЗРАХУНОК ДОЗИ ЗОВНІШНЬОГО —ОПРОМІНЕННЯ

8,4•А•t 8,4*5*8

D = ———; = --------------=0,396 Р

r² 360

Розрахунокдопустимої активності джерела випромінювання

48•r^{2 48*0,36}

А = ——— ; = ----------------=2,16 мг/екв

t 8

Розрахунокдопустимого часу роботи із джерелом іонізуючого випромінювання

48•r^{2 48*0,36}

t = ——— ; = ----------------=3,4 год

A 5

Розрахунок допустимої відстані до джерела

А•t 5 * 8

r =  ——; = ---------- = 0,9 м

48 48

Уаріант10

Задача 2

«Відмовлено у погодженні». Проект не містить усіх документів (паспортна частина, генеральний план земельної ділянки, генеральний план благоустрою лікарняної території, ситуаційний план, плани інженерно-технологічного та технічного оснащення споруди). Також приймальне відділення не повинно бути спільним для цих відділень.

Задача 1

Причини: невідповідність площі на 1 ліжко (N – 7 м), аерації (СО2 – до 0,1%), бактеріальне число (до 3500 на м), порушення використання масок та принципу почерговості заповнення палат, відсутність заключної дезінфекції. Рекомендації: забезпечити припливо-витяжною вентиляцією, проводити заключну дезінфекцію, дотримання режиму використання масок та по черговості заповнення палат, збільшити площу на 1 ліжко, збільшити частоту використання бактерицидних опромінювачів.

Фізичний розвиток як один з найважливіших критеріїв оцінки стану здоровя. Методи оцінки фізичного розвитку

Повноцінний розвиток дітей і підлітків забезпечує лікар, який повинен знати їхнього здоровя і давати оцінку всім санітарним умовам шкільних приміщень і їхньому впливу на здоровя і розвиток учнів. Лікар повинен знати закономірності фізичного розвитку, АФО дитячого організму у взаємодії з умовами навчання та виховання в родині і школі. Рівень фізичного розвитку оцінюють за: ростом, визначається за допомогою шкал регресії або у випадку їх відсутності за методом сигмальних відхилень. Існують 5 оцінок фізичного розвитку за ростом: високий, вище середнього, середній, нижче середнього, низький. Середню зважену величину кожного показника фізичного розвитку знаходять у таблиці .

Оцінка фізичного розвитку методом сигмальних відхилень

Метод сигмальних відхилень з графічним зображенням профілю фізичного розвитку передбачає порівняння кожної індивідуальної ознаки з середньозваженою арифметичною величиною для цієї ознаки при певному віці, що дозволяє визначити її фактичне відхилення від нормативних значень.Далі шляхом ділення фактичного відхилення на величину середнього квадратичного відхилення знаходять сигмальне відхилення (), що і надає інформацію про те, на яку величину сигм у більшу або меншу сторону відрізняються показники дитини, котра досліджується, від середніх показників, властивих даному віково—статевому періодові.

Відхилення у межах від -1 до +1 вважають середнім розвитком ознаки, що досліджується, від -1 до -2 — розвитком нижче середнього, від -2 та нижче — низьким, від +1 до +2 — вище середнього, від +2 та вище — високим.Якщо величини відхилень укладаються в одну сигму — розвиток вважається пропорційним, якщо не укладаються — непропорційним.

Оцінка фізичного розвитку за шкалами регресії

Оціночні таблиці ураховують кореляційну залежність між ростом, масою тіла та обводом грудної клітки і, отже, дозволяють дати більш грунтовну оцінку ступеня фізичного розвитку за сукупністю взаємопов’язаних ознак.Проведене дослідження дозволяє віднести дитину до однієї з груп фізичного розвитку: нормальний фізичний розвиток — маса тіла у межах від М —1Rдо М + 2R; дефіцит маси тіла — маса тіла менш, ніж М —1R; надлишок маси тіла — маса тіла більш, ніж М +2R; низькій ріст — довжина тіла менш, ніж М — 2R.

Перший етап проведення індивідуальної оцінки фізичного розвитку за оціночними таблицями шкал регресії спрямований на пошук групи (розвиток середній, нижче середнього, вище середнього, низький, високий), до якої слід віднести ріст дитини. Далі знаходять показники маси тіла та обводу грудної клітки, що повинні відповідати фактичному ростові і порівнюють з ними фактичні показники ознак, які досліджуються. Для цього від величини фактичного розвитку ознаки віднімають стандартне його значення та ділять на сигму регресії (R)для досліджуваної ознаки. Критерії оцінки аналогічні попереднім.

Комплексний метод оцінки фізичного розвитку дозволяє урахувати як особливості морфофункціонального стану організма, так і відповідність рівня його біологічного розвитку календарному вікові. Спочатку за даними довжини тіла, щорічного збільшення довжини тіла, числа постійних зубів, ступеня розвитку вторинних ознак статевого дозрівання, терміну окостеніння кисті визначають біологічний вік дитини та порівнюють його з календарним. У залежності від значень отриманих показників він може відповідати календарному вікові, випереджувати або відставати від нього.Наступний етап комплексного методу пов’язаний з оцінкою морфофункціонального стану організму із застосуванням шкал регресії та вікових стандартів розвитку функціональних показників.

Фізичний розвиток вважається:

• гармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відрізняються від нормативних значень у межах від -1Rдо +1R та функціональні показники характеризуються відхиленнями від -1R і вище;

• дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відстають або випереджають за рахунок надлишкових жировідкладень стандартні значення на ±1R — ±2R та функціональні показники знаходяться у межах від -1 до -2;

• різко дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відстають або випереджають за рахунок надлишкових жировідкладень нормативні показники більш, ніж на ±2R та функціональні показники характеризуються відхиленнями від -2 і нижче.

Гігієнічна оцінка іонізуючого випромінювання (фізичні властивості, біологічна дія, види доз, прилади та одиниці вимірювання, патологія). Гігієнінічні принципи радіаційного контролю. Норми радіаційного безпеки

Іонізуюче випромінювання — це потік часток або квантів електромагнітного випромінювання, проходження яких крізь речовину призводить до її іонізації (перетворення нейтральних атомів в іони) з утворенням електричних зарядів різних знаків.Основна системна одиниця вимірювання радіоактивності — Беккерель (Бк, Вq). 1 беккерель = одному спонтанному розпаду квантів електромагнітного випромінювання за 1 сек.Позасистемна одиниця радіоактивності — Кюрі (Кu, Сu). 1 Кu = 3,7•1010 Бк.В медичній практиці широко використовується ще одна одиниця активності — мг-екв. радію, що ураховує так звану —постійну, яка характеризує радіонуклід. види доз:.Експозиційна доза характеризує іонізаційний ефект рентгенівського та гама- випромінювання у повітрі і, отже, являє собою відношення сумарного заряду всіх іонів одного знаку, утворених в повітрі до маси повітря в зазначеному об’ємі ( рентген (Р) або кулон на кг (Кл/кг)). Поглинута доза — це енергія іонізуючого випромінювання, яка поглинута тканинами організму, що опромінюється у перерахунку на одиницю маси.(Грей (Гр,Gу)). 1 Гр = 100 рад.Еквівалентна доза (H.) являє собою величину поглиненої дози, яка помножена на коефіцієнт якості випромінювання (k.), що враховує здатність певного виду випромінювання пошкоджувати тканини організму. H = D  k. Коефіцієнт якості випромінювання є найбільшим для  — випромінювання і дорівнює 20. (Зіверт (Зв)). 1 Зіверт= 100 бер (біологічний еквівалент рада). Ефективна доза (Hеф) – являє собою величину еквівалентної дози, яка помножена на коефіцієнт, що враховує різну чутливість різних тканин до впливу іонізуючого випромінювання. Hеф = H  Wr , деH – еквівалентна доза

Wr – коефіцієнт, який враховує ступінь чутливості органів і тканин до іонізуючого випромінювання (Зіверт (Зв.)). Позасистемна одиниця – Бер, тобто біологічний еквівалент рада.

При патології – враження органів: класифікація їх за чутливістю до опромінення виділяє 4 групи критичних органів:I гр. – гонади, червоний кістковий мозок, лімфоїдна тканина, легені;II гр. – кришталик, кишки, печінка, нирки, м’язи; III гр. – шкіра, щитоподібна залоза, кісткова тканина, інші внутрішні органи. IV гр. – шкіра рук та стоп

Відповідно до класифікації основних видів радіаційного контролю, апаратуру, що використовують для його проведення, поділяють на наступні групи:1. Дозиметричні прилади, що визначають потужність дози (рівень радіації).2. Радіометричні прилади, які визначають рівень забруднення поверхонь різних предметів.3. Індивідуальні та мініатюрні портативні прилади, що призначені для проведення індивідуального контролю дози опромінення за певний проміжок часу.4. Спектрометричні установки, які — встановлюють спектр (склад) радіонуклідів у будь-якому забрудненому сер.

Уаріант11

Стан здоровя дітей і підлітків та фактори що його формують. Принципи комплексної оцінки стану здоровя дітей та підлітків. Групи здоровя.

Здоровими вважаються діти з гармонійним фізичним і нервово-психічним розвитком, в яких немає захворювань та функціональних порушень в організмі. Критерії комплексної оцінки стану здоров'я: 1. Наявність або відсутність у момент обстеження хронічних захворювань.2. Рівень функціонального стану основних систем організму.3. Ступінь опірності організму несприятливому впливу.4. Рівень досягнутого розвитку і ступінь його гармонійності.Відповідно до указаних критеріїв розроблена схема розподілу дітей за групами здоров'я.Виділяють 5 груп здоров’я: І група здоров’я — Здорові діти з нормальним розвитком та нормальним рівнем функцій.ІІ група здоро’я — Здорові діти, що мають функціональні та деякі морфологічні відхилення, а також знижену опірність до гострих та хронічних захворювань.ІІІ група здоров’я — Діти, які страждають хронічними захворюваннями в стані компенсації, зі збереженням функціональних можливостей організму. IV група здоров’я — Діти, які страждають хронічними захворюваннями у стані субкомпенсації, зі зниженими функциональними можливостями організму. V група здоров’я — Діти, які страждають хронічними захворюваннями у стані декомпенсації, зі значно зниженими функциональними можливостями організму. Розподіл дітей за групами здоров'я дозволяє виявити осіб, що мають фактори ризику щодо розвитку патологічних зрушень, дітей з початковими формами захворювань та функціональними відхиленнями і розробити комплекс заходів з охорони та зміцнення їх здоров'я, профілактики хронічних захворювань. В першу чергу, це стосується дітей та підлітків, які відносяться до другої групи здоров'я (діти — реконвалісценти, а також діти, які часто і тривало хворіють, з загальною затримкою і дисгармонійністю фізичного розвитку як за рахунок надлишкової маси тіла, так і за рахунок її дефіциту без ендокринної патології, з порушеннями постави, плоскостопістю, з функціональними зрушеннями збоку серцево—судинної системи, міопією, карієсом, гіпертрофією піднебінних мигдаликів II ступеня, алергічними реакціями, збільшенням щитоподібної залози I і II ступенів, астенічним синдромом тощо). Про ступінь опірності (резистентності) організму судять за даними щодо кількості гострих захворювань та загострень хронічних хвороб протягом минулого року, а також за показниками стану неспецифічної резистентності (вміст Х—хроматину і гетерохроматину в епітелії слизової щоки, глікогену в нейтрофілах, активність лугової і кислої фосфотаз в нейтрофілах, дегідрогенази і сукцинатдегідрогенази в лімфоцитах, лізоциму і лактатдегідрпогенази в слині, ступінь бактерицидності шкіри).Оцінка функціонального стану систем організму проводиться з використанням клінічних методів, а також за допомогою функціональних проб (проби Мартіне, Штанге—Генга, Летунова, РWС₁₇₀).

Гігієнічна характеристика факторів, які визначають характер і важкість променевих ушкоджень. Кількісні та якісні характеристики радіонуклідів та іонізуючих випромінювань. Гігієнічні принципи радіаційного контролю

Є 4 групи критичних органів:I гр. – гонади, червоний кістковий мозок, лімфоїдна тканина, легені;II гр. – кришталик, кишки, печінка, нирки, м’язи; III гр. – шкіра, щитоподібна залоза, кісткова тканина, інші внутрішні органи. IV гр. – шкіра рук та стоп. Радіаційний контроль — це контроль за забезпеченням радіаційної безпеки, виконанням вимог щодо санітарних норм праці з радіонуклідами, а також отримання інформації, про опромінення медичного персоналу та населення. Розрізняють 4 види радіаційного контролю:дозиметричний;радіометричний;індивідуально-дозиметричний;спектрометричний. Іонізуюче випромінювання та радіонукліди мають якісні та кількісні характеристики. Як якісні характеристики радіонуклідів використовують:вид ядерного перетворення (–розпад, електронний –розпад, позитронний –розпад, К-захват, самовільне ділення ядер, термоядерна реакція);період напіврозпаду – тобто час, за який розпадається половина всіх радіонуклідів певного типу. (Приклад: Уран-238 – 4,47 млрд. років, Радій-226 – 1600 років, Свинець-214 – 26,8 хв.).Як кількісну характеристику радіонуклідів використовують:активність, що характеризується числом ядерних перетворень за одиницю часу. Одиницями активності є Бекерель (Бк) та Кюрі (Кі). Проте, більш зручним кількісним критерієм радіонукліда для –випромінювання слід вважати так званий –еквівалент, який вимірюється в міліграм–еквівалент радію.До якісних характеристик іонізуючого випромінювання відноситься:енергія випромінювання, що вимірюється у Джоулях (Дж) та електрон–вольтах (еВ);проникаюча здатність, яка характеризується довжиною пробігу частинок або –квантів у речовині і виражається в одиницях довжини (м, см, мм);іонізуюча здатність, що характеризується повною іонізацією (загальна кількість пар іонів, утворених частинками або -квантами в речовині) та лінійною щільністю іонізації (кількість пар іонів, що припадає на одиницю довжини пробігу).До кількісних характеристик іонізуючого випромінювання відносять: поглинута доза, одиницями вимірювання якої є Грей (Гр) та Рад;еквівалентна доза, одиницями вимірювання якої є Зіверт (Зв) та Бер.;ефективна доза, одиницями вимірювання якої є Зіверт (Зв) та Бер.;експозиційна доза (для – та –випромінювання), одиницями якої є кількість кулон/кг (Кл/кг) та Рентген (Р);щільність потоку частинок (для корпускулярних випромінювань), одиницями вимірювання якої є кількість частинок / 1 см²

1: "відмовлео у погоджені". не вистачає потрібних приміщень. також для дітей повинно бути самостійне приймальне відділення.

Уаріант12

Гігієнічні вимоги до земельної ділянки і приміщень дитячих дошкільних закладів. Оцінка функціональної готовності дітей до вступу у школу

Планування та будівництво дитячих установ потребує відповідного нагляду з боку лікарів з метою вибору найдоцільнішого проекту залежно від характеру населеного пункту, кількості дітей і підлітків, особливостей житлової забудови, наявності різноманітних підприємств і установ. Велике значення має поверховість житлових будинків, від чого залежить щільність населення, кількість дітей і підлітків у мікрорайоні. Важлива також економічна доцільність планування і будівництва дитячих установ. Розміщення їх повинно створювати вигідну архітектурно-планувальну композицію будинків. Для цього слід враховувати характеристику повітряного середовища, комунікаційних звязків, шумового середовища. Розміри, планування і устаткування земельної ділянки, призначеної для дитячих установ,визначаються характером установ, визначаються характером установи та специфічними особливостями навчально-виховної роботи. Доцільно планувати 70-90 місць у дитячих садках та яслах на 1000 мещканців. Це забезпечує мережею дошкільних закладів 75% дітей віком від 2 міс до 7 років. Звичайно, усі основні дитячі установи повинні бути розташовані в житловій зоні населеного пункту. До них належать ясла, дитячі комбінати, школи, технікуми, бібліотеки. У приміській зоні доцільно розміщувати установи інтернатного типу, тобто будинки дитини, дошкільні дитячі будинки, школи-інтернати, спеціальні школи. В окремих випадках можна споруджувати ясла у промисловій зоні. Вибираючи ділянку для будівництва дитячої установи, потрібно врахувати радіус її обслуговування. Мережа дитячих установ створюється таким чином, щоб радіус обслуговування для ясел був у межах до 0.5 км. Діти молодшого шкільного віку не повинні йти пішки від дому до школи більше ніж 0.5 км, а учні 5-10 класів – не більше ніж 1.5 км. У сільській місцевості відстань від школи буває значно більшою, і тому завжди, коли школа розташована на відстані 3-5 км від населених пунктів, потрібно організовувати підвезення дітей до школи і додому. Розмір земельної ділянки має повністю забезпечувати проведення виховної, начальної, оздоровчої праці з дітьми і підлітками. Для дитячих комбінатів його визначають з розрахунку 35-40 м² на одне місце. Школи повинні мати ділянки, що відповідають кількості учнів. Земельна ділянка повинна бути розташована на певній відстані від головних магістральних вулиць з великим транспортним рухом, щоб кількість вуглецю оксиду в повітрі району розташування дитячої установки не перевищувала 3 мг/м³, а інтенсивність шуму не перевищувала 40 дБ. Біля дитячих установ не повинно бути промислових підприємств. Навколо дитячої установи повинна бути зона зелених насаджень. На земельній ділянці дитячих комбінатів мають бути виділені спортивно-оздоровча зона з фізкультурним майданчиком і плавальним басейном, зона групових майданчиків та господарське подвіря. Групові майданчики є дитячим садочком під відкритим небом, їх слід розміщувати у вигідному місці, що мало б зв'язок з виходом із дитячих груп. На майданчиках роблять тіньові заслони. Важливим моментом є провідне функціональне зонування земельної ділянки. На території шкільної ділянки розташовують навчально-дослідну зону, яка включає ділянки для овочевих, польових і плодоягідних кільтур, ділянку для розсадника або розплідника, зоологічний і метеорологічний майданчики та майданчик для занять на повітрі з накриттям. Другою важливою зоною є спортивна, що включає майданчики для різних видів спортивних ігор та гімнастики. Третя зона – це зона відпочинку, яка включає майданчики для рухових забав та тихого відпочинку. Четвертою є господарська зона, що повинна мати безпосередній вїзд з вулиці.Оцінка функціональної готовності дітей до вступу в школу передбачає проведення експрес-оцінки функціональних можливостей організму та поглибленого психофізіологічного обстеження вищої нервової діяльності дитини. Експрес-оцінка функціональної готовності дитини до вступу в школу.Експрес-оцінка функціональної готовності дитини до вступу та систематичного навчання у школі проводиться на підставі результатів виконання комплексного психофізіологічного тесту Керна-Ірасека, показників дослідження якості звуковимови та точності координації рухів..ТестКерна-Ірасекаскладається з трьох завдань: 1) малювання людини; 2) перемальовування короткої фрази з 3 - 4 слів; 3) перемальовування групи крапок. Кожне завдання оцінюється у балах (найкраща оцінка - 1 бал, найгірша - 5 балів). Сума даних виконання окремих завдань є загальним результатом дослідження.Оцінка якості та чистоти звуковимовлянняпроводиться під час словесного відтворення слів, що важко артикулюються, таких як: рак, чапля, яйце, сокира, лопата, стілець, газета, зима, мишка, риба, чайка, ключ.Точність координації рухів і, отже, готовність до сприйняття навичок письма, визначається за допомогою тесту "Вирізання кола". Дитині пропонують картку, на якій зображені сім кіл, що розташовані на відстані 1 мм одне від одного. Середнє коло відмічено потовщеною лінією і має діаметр, що дорівнює 50 мм. Майбутній школяр повинен вирізати коло за потовщеною лінією протягом 1 хвилини. Відлік часу розпочинається з того моменту, коли ножиці доторкнулися до потовщеної лінії. Оцінюють час та якість виконання тесту.Поглиблене психофізіологічне обстеження вищої нервової діяльності дитиниОцінка механічної пам'яті. Дитині пропонують запам'ятати, а потім відтворити, написавши на листі паперу, десять цифр, що пред'явлені на окремих картках або написані на дошці. Числа можуть бути різними, бажано як одно-, так і двозначними, від 1 до 16.Оцінка вербально-логічної пам'яті Дослідник двічі чітко та голосно вимовляє 10 слів, призначених для запам'ятовування. Оцінка образної пам'яті. Дитині, яка досліджується, для запам'ятовування пред'являється картка із зображеними на ній 9 простими геометричними фігурами. Час пред'явлення та час відтворення однаковий - 1 хвилина. Оцінка вербально-логічного мислення. Дитині, яка досліджується, пропонується картка з написаною на ній групою слів, що складається з 10 варіантів по 4 слова у кожному.Длякомплексної оцінки показників функціональної готовності дітей до вступу у школу, що були визначені, використовують спеціально розроблену стандартизовану 20-бальну шкалу, при цьому результат 1-6 балів свідчить про низький рівень функціональної готовності, 7-13 балів - про середній рівень функціональної готовності, 14-20 балів - про високий рівень функціональної готовності дитини.

Гігієнічні принципи лікарняного будівництва та створення оптимальних умов для перебування хворих і роботи медичного персоналу. Санітарна експертиза проектів будівництва лікувально-профілактичних заходів.Між зонами лікарні повинні бути смуги зелених насаджень шириною 25-30 м.Відстань між спорудами повинна становити 25-30 м.Відстань від крайньої споруди до так званої «червоної лінії» повинна складати не менше, ніж 30 м.Ширина захисних смуг по периметру повинна становити 15-30 м. Слід мати окремі в’їзди:— до лікувальних неінфекційних корпусів;— до лікувальних інфекційних корпусів;— до паталогоанатомічних корпусів;— до господарчої зони;— окремий вхід та під’їзд до поліклініки.Зворотназалежністьплощділянки до кількостіліжокзумовленатим, щокрупнілікарні, як правило, будуються у великих містах в житловійзоні, де знайтивеликі та вільнітериторії не реально. Для інфекційних, онкологічних та туберкульознихлікареньплощаземельноїділянкизбільшується на 20%.Інфекційневідділення повинно мати 2 входи: один для хворих, другий — дляперсоналу, доставки їжі та чистих речей. При недостатнійкількості палат-напівбоксівабопалат-боксівслідрозташуватихворих у 1-2 ліжкових палатах з шлюзами та умивальниками. Доцільно в кожнійокремійпалаті на 2 та більшемісцьрозміщуватихворих за однотипнимдіагнозом. Крім того, необхідноздійснювати і групування палат:— палати для хворих з віруснимизбудниками;— палати для хворих з харчовимиотруєннями;— палати для хворих на вірусний гепатит та ін.Основні типи палат у лікувально-профілактичних закладах:звичайна палата, палатабоксована,палатаінтенсивноїтерапії,напівбокс,бокс. Основні приміщення операційного блоку: операційні приміщення, санітарний пропускник, передопераційні приміщення, лікувально- допоміжні проміщення, стерилізаційні приміщення, наркозні приміщення, господарські приміщення. Струтура напівбоксу: палата, шлюз, санітарний вузол, відсутній окремий вихід на вулицю, хворі прибувають через палатний коридор. Основі приміщення інфекційних відділень: рентгендіагностичний кабінет, бокси, шлюз, кабінет лікаря, напівбокси, процедурна, господарські приміщення. Відсоток палатної секції лікарні повинен бути на 4 ліжка 60%, на 2 ліжка 20% і на 1 – 20%. Основні приміщення палатної секції: палати, кімната для денного перебування хворих, лікувально-допоміжні приміщення, господарські приміщення, санітарний вузол, кімната старшої медсестри.Оптимальний варіант забудови коридору лікарняного відділення одно- або частково двосторонній. Кабінети зав. відділеннями, лікарів (ординаторську) доцільно розташувати біля входу, їдальню — ближче до ліфтів, санітарний блок — у кінці коридору, пост медичної сестри — у максимальному наближенні до палат. Такі відділення, як дитячі, інфекційні, психіатричні, пологові та дерматовенерологічні повинні мати самостійні приймальні відділення (покої).При змішаному та децентралізованому типах забудовиполіклінічнаспорударозташовується на самостійнійзоні, щонаближена до міськихтранспортнихсполучень і повинна матипаркувальниймайданчик та окремийв’їзд і підхід. Сучаснабагатопрофільнаполіклініка повинна мати 3 окремих входи (виходи) відповідно для дітей, для хворихдорослих та для здоровихвідвідувачів.На 30-40 ліжок повинна бути передбачена 1 операційна. Операційнийкомплекс доцільнорозташувати у окремомукрилібудівлі (бажано на верхньомуповерсіабо у спеціальнійприбудові)Проект — цесукупністьдокументів (розрахунків, креслень, будівельнихрішень) для створенняновоїабо ремонту чиреконструкціїіснуючоїспоруди. Як правило, проектирозробляютьвідповідніпроектніінститути. Початком роботи є:а) стадіязамовлення. Це коли замовник (управлінняохорониздоров’я, головнийлікарчимайбутнійвласникприватноїмедичноїструктури) викладає проектантам своїпобажання (бачення) щодоновоїзабудовичиреконструкціїіснуючоїспоруди.Продовженнямроботи над наданим проектом є: б) стадіяекспертизипроекту.Проведенняекспертизи проекту будівництваслідздійснювати у послідовності, щобазується на наявностіобов’язковихскладовихелементів (альбомів):1. Паспортначастина 2. Пояснювальна записка3. Генеральний план земельноїділянки 4. Генеральний план благоустрою лікарняноїтериторії5. Ситуаційний план6. Фасади 7. Розтини 8. Планисанітарно-технічногооснащення9. Планиінженерно-технологічного та технічногооснащенняспоруди 10. Кошторис (вартість) будови, її благоустрою, оздоблення та оснащення і, накінець, узагальненавартість.

Задача № 1

Інтоксикація ртуттю (меркуріалізм). Працює в умовах контакту з парами ртуті тривалий час, скарги хворого.

Умови праці – задовільні. Температура в межах норми для літнього періоду, наявна вентиляція.

організаційні заходи – організація раціонального режиму праці і відпочинку, обмеження часу контакту працюючого з шкідливою речовиною, проведення професійної консультації, використання індивідуальних засобів захисту: спецодяг і спецвзуття, засоби захисту рук, засоби індивідуального захисту органів дихання, засоби захисту голови, засоби захисту очей і обличчя (захисні окулярів закритого або відкритого типу);лікувально-профілактичні заходи – проведення попереджувальних і періодичних медичних оглядів, організація лікувально-профілактичного харчування, заходи направлені на підвищення реактивності організму (УФ-опромінення у фотаріях, дихальна гімнастика).

Задача №2

Відділення в окремій будівлі,рівеньопромінення персоналу в межах допустимої норми. У описі відділення відсутня інформація про сховище радіологічних відходів. Необхідно встановити її наявність.

Уаріант13