1. Гігієнічні основи навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі (гігієнічні вимоги до посібників, розкладу уроків, структури уроку та організації його проведення)

Гігієнічна оцінка організації навчального процесу у школі передбачає вивчення навчального розпорядку, розкладу занять та організації уроку.Контроль за навчальним розпорядком пов’язаний з визначенням часу занять у школі, тривалості уроків, перерв між ними та змінами, відповідності кількості уроків протягом року та тижня навчальному плану.Навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності має розпочинатися 1 вересня і закінчуватися не пізніше 1 липня наступного року. Тривалість навчального року для учнів школи І ступеня (початкова школа) не може бути меншою 175 робочих днів, для учнів загальноосвітніх навчальних закладах П-Ш ступенів – меншою 190 робочих днів.Протягом навчального року для учнів проводяться канікули: осінні, зимові і весняні за­гальним обсягом не менше 30 днів.Тривалість уроків у загальноосвітніх навчальних закладах становить: в 1 класах -35 хвилин, у 2-4 класах – 40 хвилин, в 5-12 класах – 45 хвилин.Розклад уроків повинен враховувати оптимальне співвідношення навчального навантаження впродовж тижня, а також правильне чергування протягом дня і тижня предметів природничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками музики, образотворчого мистецтва, трудового навчання та основ здоров’я і фізичної культури.Тривалість перерв між уроками для учнів 1 класу повинна бути не меншою 15 хвилин, для всіх інших класів – не менше 10 хвилин. Тривалість великої перерви (після 2-го уроку) має складати 30 хвилин. Замість однієї великої перерви після 2-го і 3-го уроків можна влаштовувати перерви впродовж 20 хвилин. Під час перерв необхідно організовувати перебування учнів на .відкритому повітрі та їх харчування.Початок занять в загальноосвітніх навчальних закладах повинен припадати на час не раніше 8 години ранку. У разі використання двозмінного режиму навчання початок занять у другу зміну має організовуватися не пізніше 14 години, закінчення занять – не пізніше 19 години. Починати заняття як у першу, так і в другу зміну слід в один і той самий час протягом навчального року.Основними елементами санітарно-гігієнічного нагляду за розкладом занять є визначення відповідності розподілу та чергування предметів впродовж навчального дня і навчального тижня стану здоров’я та 18кремих18тні18ософсько можливостям організму дітей і підлітків, урахування особливостей фізіологічної кривої працездатності учнів (рис. 1), а також ви­вчення ступеня складності предметів та характеру їх взаєморозташування (наявність спарених уроків, розміщення поспіль уроків з предметів, подібних за змістом або за видом діяльності, наприклад, рідна мова та іноземна мова, алгебра та геометрія тощо).Для визначення ступеня складності уроків використовують методику групування пред­метів за ступенем важкості (1 група: математика, іноземна мова; 2 група – хімія, фізика; 3 група – рідна мова, історія, географія; 4 група – природознавство, література; 5 група – фізична культура, музика, праця) або рангову шкалу складності шкільних предметів (математика – 11 балів; іноземна мова – 10; фізика, хімія – 9; історія – 8; рідна мова, література – 7; природознав­ство, географія – 6; фізична культура-5; праця-4; креслення-3; малювання-2; музика – 1) або методику визначення бального рівня складності окремих предметів (геометрія – 6 балів; алгебра-5,5 балів; іноземна мова-5,4 балів; хімія-5,3 балів; фізика-5,2 балів; біологія-3,6 балів; рідна мова – 3,5 балів; література – 1,7 балів; історія – 1,7 балів).Якість поліграфічних матеріалів і паперу визначає санітарний стан підручника (якість обкладинки, використання шорсткого, шпаруватого не проклеєного паперу, який легко вбирає вологу, що призводить до швидкого забруднення і псування підручника, заважає формуванню гігієнічних навичок у дітей і створює епідемічну небезпеку).Обкладинка підручника повинна бути міцною, зробленою з матеріалу, який мінімально за­18кремих18тні. Для підручників використовують тверді обкладинки, вкриті паперовою, плівковою або суцільнотканинною обкладинкою з кантом, тканинною або паперовою спинкою, та м’які обкладинки на паперовій або нетканій основі. Підручники зшивають нитками, не допускається безниткове (клейове або дротяне) скріплення.Максимальна маса шкільного підручника не повинна перевищувати 300 г. Загальна маса підручників з розрахунку на один навчальний день у комплекті з письмовим приладдям (без маси ранця або портфеля) не повинна перевищувати допустимих норм перенесення вантажів на віддаль до З км учнями І-Ш класів від 1,5 до 2 кг, IV-V – від 2 до 2,5 кг, УІ-УП – від 3 до 3,5 кг, УШ-Х(ХІ) – від 4 до 4,5 кг.Ступінь зорового навантаження при читанні залежить від: умов видимості тексту;легкості для читання.Видимість тексту визначається:якістю паперу (кольором, просвічуваністю, гладкістю). Якістю друку (контрастністю літер і фону, насиченістю, кольором і міцністю фарби).Легкість для читання визначається:характером шрифту (гарнітурою, кеглем);форматом смуги;довжиною рядків;інтерліньяжем;апрошем.

2. Методи математичної статистики в аналізі гігієнічних досліджень. Ступінь впливу денатурованої біосфери на здоровя людей. Поняття про адаптацію та компенсацію організму до впливу чинників навколишнього середовища. Стадії адаптації

Забруднення атмосферного повітря здійснюється однією речовиною. В цьому випадку порівняння ступеня забруднення атмосферного повітря в зонах спостереження проводять за середньомісячними концентраціями з ймовірністю 98%.2. При наявності в атмосферному повітрі кількох речовин, які не мають ефекту біологічної сумації, розраховують сумарний показник забруднення атмосферного повітря (К_сум) 3. При наявності в атмосферному повітрі кількох речовин, які мають ефект біологічної сумації, розраховують приведену концентрацію (С^м_прив)4. При наявності в атмосферному повітрі речовин, які мають ефект біологічної сумації та речовин, які не мають ефекту біологічної сумації, розраховують сумарний показник забруднення (К_сум)5. Ступінь забруднення атмосферного повітря в балах 6. Оцінка рівнів шуму в балах 7. Методика оцінки рівнів забруднення ґрунту екзогенними хімічними речовинами базується на розрахунку середньорічного індексу територіального навантаження. 8. Стан навколишнього середовища в зоні спостереження, виражений у балах, оцінюють як суму балів окремих середовищ біосфери та 19кремих факторів9. Оцінку житлово-побутових умов населення в балах Методика вивчення впливу довкілля на здоровя населенняІнформацію про показники, які характеризують стан здоровя населення (наприклад – про рівень захворюваності, смертності, інвалідності або фізичного розвитку) отримують з різних джерел інформації, перерахованих на першому занятті цього розділу.Для моделювання взаємозв’язків у системі «навколишнє середовище – здоровя населення» та встановлення кількісної величини такого зв’язку використовують математико-статистичний метод, результатом якого є розрахунок узагальнених індексів здоровя, що характеризують рівень здоровя населення, інтегруючи в собі ряд показників.Вимоги до індексів:1) доступність даних для розрахунку індексу;2) повнота охоплення населення;3) якість (дані не повинні змінюватися в часі та просторі);4) розрахунковість – простота і невисока вартість розрахунку;5) прийнятність методу розрахунку та оцінки;6) відтворюваність різними спеціалістами;7) специфічність (відбиває зміни тільки в тих явищах, відтворюванням яких є);8) чутливість до змін відповідних явищ;9) валідність (міра істинного вираження);10) репрезентативність;11) ієрархічність;12) відповідність меті. Денатуроване навколишнє середовище – забруднене природне оточуючу середовище. Штучне середовище – середовище, що створене людиною у закритому просторі. Біосфера – частина атмосфери, гідросфери та літосфери, а якій спостерігається життєдіяльність організмів. Біотичні фактори, що впливають на здоровя – фіто генні, антропогенні, мікробогенні, зоогенні; абіотичні – фізичні, хімічні. Стадії адаптаційного процесу-термінова стадія, стадія формування довгострокової адаптації, стадія довгостроковї адаптації, що сформована, стадія виснаження.

Задача 1

Пил – 1,5 – 3,5 мг/м куб (N 0,005)

Двоокис кремнію – 90-95%

90 – х

100 – 3,5

Х= 90*3,5/100=3,15 (мг/м куб) (ГДК=1) – 3 клас небезпеки

Умови праці незадовільні. Оскільки висока запиленість та перевищена концентрація двоокису кремнію. Попередній діагноз – силікатоз. (професійне захворювання дих. С-ми). Профілактика : механізація роботи, забезпечити провітрювання, скоротити робочий час, санітарно-профілактичне лікування.

Задача 2

Sкім= 6*4=24

Sвікна= 2*1,5=3

Світлкоеф= 3/24=0,13=1:7 (норма 1:5-1:6)

Кут заглиблення= 6/3,2=1,88 (не більше 2)

Sфрамуги= 0,3*0,3= 0,9

Кофаерації= 0,9/24= 0,04 = 1:250 (до 1:100)

Темп = 28 (22-25)

Вологість = 79% (40-60)

Швидк руху пов = 0,01 м/с (0,05-0,1)

СО2= 0,18% (до 0,1)

Отже мікроклімат дискомфортний нагріваючого типу. Рекомендації: забезпечити відповідне провітрювання, встановити припливно- витяжну вентиляцію, збільшити освітлюваність.

Уаріант14

1.Гігієнічні принципи лікарняного будівництва та створення оптимальних умов для перебування хворих і роботи медичного персоналу. Санітарна експертиза проектів будівництва лікувально-профілактичних заходів.Між зонами лікарні повинні бути смуги зелених насаджень шириною 25-30 м.Відстань між спорудами повинна становити 25-30 м.Відстань від крайньої споруди до так званої «червоної лінії» повинна складати не менше, ніж 30 м.Ширина захисних смуг по периметру повинна становити 15-30 м. Слід мати окремі в’їзди:— до лікувальних неінфекційних корпусів;— до лікувальних інфекційних корпусів;— до паталогоанатомічних корпусів;— до господарчої зони;— окремий вхід та під’їзд до поліклініки.Для інфекційних, онкологічних та туберкульознихлікареньплощаземельноїділянкизбільшується на 20%.Інфекційневідділення повинно мати 2 входи: один для хворих, другий — дляперсоналу, доставки їжі та чистих речей. При недостатнійкількості палат-напівбоксівабопалат-боксівслідрозташуватихворих у 1-2 ліжкових палатах з шлюзами та умивальниками. Доцільно в кожнійокремійпалаті на 2 та більшемісцьрозміщуватихворих за однотипнимдіагнозом. Крім того, необхідноздійснювати і групування палат:— палати для хворих з віруснимизбудниками;— палати для хворих з харчовимиотруєннями;— палати для хворих на вірусний гепатит та ін.Основні типи палат у лікувально-профілактичних закладах:звичайна палата, палатабоксована,палатаінтенсивноїтерапії,напівбокс,бокс. Основні приміщення операційного блоку: операційні приміщення, санітарний пропускник, передопераційні приміщення, лікувально- допоміжні приміщення, стерилізаційні приміщення, наркозні приміщення, господарські приміщення. Основні приміщення палатної секції: палати, кімната для денного перебування хворих, лікувально-допоміжні приміщення, господарські приміщення, санітарний вузол, кімната старшої медсестри. Кабінети зав. відділеннями, лікарів (ординаторську) доцільно розташувати біля входу, їдальню — ближче до ліфтів, санітарний блок — у кінці коридору, пост медичної сестри — у максимальному наближенні до палат. Такі відділення, як дитячі, інфекційні, психіатричні, пологові та дерматовенерологічні повинні мати самостійні приймальні відділення (покої).При змішаному та децентралізованому типах забудовиполіклінічнаспорударозташовується на самостійнійзоні, щонаближена до міськихтранспортнихсполучень і повинна матипаркувальниймайданчик та окремийв’їзд і підхід. Проект — цесукупністьдокументів (розрахунків, креслень, будівельнихрішень) для створенняновоїабо ремонту чиреконструкціїіснуючоїспоруди. Початком роботи є:а) стадіязамовлення. Це коли замовниквикладає проектантам своїпобажання (бачення) щодоновоїзабудовичиреконструкціїіснуючоїспоруди.Продовженнямроботи над наданим проектом є: б) стадіяекспертизипроекту.Проведенняекспертизи проекту будівництваслідздійснювати у послідовності, щобазується на наявностіобов’язковихскладовихелементів (альбомів):1. Паспортначастина 2. Пояснювальна записка3. Генеральний план земельноїділянки 4. Генеральний план благоустрою лікарняноїтериторії5. Ситуаційний план6. Фасади 7. Розтини 8. Планисанітарно-технічногооснащення9. Планиінженерно-технологічного та технічногооснащенняспоруди 10. Вартістьбудови, її благоустрою, оздоблення та оснащення і, на кінець, узагальненавартість.

2.Гігієнічні аспекти медичної біоритмології. Основи хроногігієни

Біологічні ритми являють собою самопідтримуючі автономні процеси періодичного чергування станів організму і коливань інтенсивності фізіологічних реакцій індивідуума. Цілісний організм може існувати лише при певних фазових співвідношеннях різних коливальних процесів у клітинах, тканинах, органах і функціональних системах, з одного боку, та їх чіткій синхронізації з умовами довкілля — з іншого. Таким чином, стан здоров'я — це стан оптимальної гармонійності між часовою структурою внутрішнього середовища організму та впливом факторів навколишнього середовища, а біоритми, за своєю суттю, відображають зміни різноманітних показників фізіологічних процесів хвилеподібної форми. Різноманітні ритмічні коливання певних станів живих системах реєструються з частотою від 1 разу в мілісекунду до 1 разу в декілька років. Найбільше значення для людини мають ультрадіанні (довжина періоду від 0,5 до 20 годин), інфрадіанні (від 28 до 60 годин), циркасептідальні (від 60 до 148 годин) та, передусім, циркадіанні (від 20 до 28 годин) біоритми. Найважливішими характеристиками біологічних ритмів прийнято вважати такі показники, як рівень, період, амплітуда, акрофаза та форма денної кривої ритму.Рівень ритму або мезор являє собою середню величину фізіологічної функції, яка розглядається, протягом одного біологічного циклу, графічне зображення якого наближається до синусоїди. Періодом ритму прийнято вважати відрізок часу після закінчення якого стан організму повторюється і, натомість, частота ритму являє собою величину, що обернена тривалості періоду. Амплітуду розраховують як різницю між максимальними та мінімальними значеннями певного фізіологічного процесу, впродовж одного біологічного циклу. Під акрофазою розуміють час, на який припадає максимальний рівень функції. Причому, якщо акрофаза ритму функції змінюється у межах певної зони, це явище має назву "зона блукання акрофази". Зрештою, кожний біологічний ритм характеризується формою денної кривої, тобто графічним зображенням динамічних змін функції, що досліджується, протягом світлового дня. До нормальних фізіологічних кривих відносять параболоподібні криві з максимальною акрофазою в ранковий та денний час і наступним зниженням рiвня ритму у вечірній та нічний. До змінених фізіологічних кривих — платоподібні (мале вираження ступеня коливаємості функції протягом дня), інертні (максимальне підвищення рівня ритму у вечірній час), двовершинні або бігемінальні (наявність двох підйомів активності функції, як правило, в ранковий і у вечірній час) та інвертовані (зниження вихідного рівня функції протягом денного періоду

Задача 1

Уаріант15

Форми, методи та схемидослідженьздоровянаселення у зв’язку з впливом чинників забрудненого навколишнього середовища. Поняття про зони спостереження

Гігієнічне дослідження типу «чинник-показник здоровя»: Вибір лімітую чого чинника шкідливості в навколишньому середовищі – Гігієгічна оцінка чинника—Вибір адекватного найбільш чутливого показника здоровя та піддослідної групи населення—Збір даних для розрахунку показника здоровя—Розрахунок показника здоровя—Оцінка зв’язку між рівнем поширеності чинника і показником здоровя—Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності. Гігієнічне дослідження типу «чинник-комплекс показників здоровя»: Вибір лімітую чого чинника шкідливості в навколишньому середовищі—Гігієнічна оцінка чинника—Вибір адекватних показників здоровя та піддослідної групи населення—Збір даних для розрахунку відібраних показників здоровя—Розрахунок показників здоровя—Інтеграція розрахованих показників здоровя, визначення групи здоровя—Оцінка зв’язку між рівнем поширеності чинника та окремими показниками або індексами здоровя—Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій,оцінка їх ефективності. Гігієнічне дослідження типу «комплекс чинників-показник здоровя»: Складання переліку етіологічних чинників навколишнього середовища—Гігієнічний опис поширеності відібраних чинників—Визначення найбільш чутливого показника здоровя для піддослідної групи населення—Збір даних для розрахунку визначеного показника здоровя і його розрахунок—Оцінка багатофакторного зв’язку між різними етіологічними чинниками та показниками здоровя за допомогою математичного моделювання—Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності. Гігієнічне дослідження типу «комплекс чинників-комплекс показників здоровя»: Складання переліку етіологічних чинників навколишнього середовища—Гігієнічний опис поширеності відібраних чинників—Складання переліку адекватних показників здоровя та вибір піддослідної групи населення—Збирання даних для розрахунку визначених показників здоровя та їх розрахунок, визначення індексу здоровя—Оцінка багатофакторного зв’язку між різними етіологічними чинниками та показником—Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності. Зони спостереження – досліджувані території (дослідна і контрольна), що характеризуються ідентичними умовами проживання та діяльності населення, але відрізняються спрямованістю, поширенням та інтенсивністю впливу досліджуваних етіологічних чинників навколишнього середовища, обмежені необхідною кількістю контингентів спостереження.Рекомендується для дослідження відбирати такі групи населення, які найбільш чутливі та зазнають найбільшого впливу фактору, що вивчається.У відібраних зонах спостереження ретельно досліджується санітарно-гігієнічна ситуація, проводяться лабораторне та інструментальне вивчення інтенсивності дії всіх факторів та дається їм гігієнічна оцінка. У зонах, відібраних для дослідженнявивченняздоров’янаселення проводиться вивчення стану здоровя людей за допомогоюепідеміологічного методу та основнихспособівйогореалізації – санітарно-статистичногодослідження, медичногообстеження, клінічногоспостереження та натурного епідеміологічногоексперименту. Залежновідметодологічноїспрямованостігігієнічнідослідженнявпливучинниківнавколишньогосередовища на здоров’янаселенняможназвести до п’ятипринципових схем вивчення

Охорона праці медичних працівників. Гігієнічна оцінка виробничого середовища та умов праці фахівців охорони здоровя. Психофізіологічні, психогігієнічні проблеми безпеки та охорони представників основних медичних спеціальностей

Охорона праці – це система правових, соціально–економічних, організаційно–технічних, санітарно–гігієнічних і лікувально–профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.Велика кількість негативних виробничих чинників лікарняного середовища (фізичних, хімічних, біологічних, психогенних) визначають особливості праці у лікувально–профілактичних закладах.Охорона праці являє собою систему правових, соціально–економічних, організаційно–технічних, санітарно–гігієнічних та лікувально–профілактичних заходів, що спрямовані на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.Значення охорони праці полягає в тому, що саме вона є головною умовою збереження здоров’я та захисту людини від впливу шкідливих чинників виробничого середовища.Охорона праці як невід’ємна складова забезпечення безпеки життєдіяльності людини в умовах виробництва поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм їх власності та видів діяльності, на усіх громадян, які працюють, тощо. Тому за порушення організації охорони праці в однаковій мірі несуть відповідальність перед законом як роботодавець (власник), так і працівник.Охорона праці є обов’язковим компонентом діяльності структур Міністерства охорони здоров’я (лікувально–профілактичні і навчальні заклади, оздоровчі комплекси, лікувально–діагностичні центри, стоматологічні кабінети приватної або інших форм власності, підприємства фармацевтичної галузі, тощо). Зрозуміти зміст існуючих Державних реєстрів міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці та тих, що будуть розроблені, можна лише за умови глибокого вивчення Закону України “Про охорону праці”, прийнятий у 2004 р. Серед абсолютної більшості інтелектуальних професій професія лікаря залишається однією з найбільш небезпечних. Визначаючи особливості охорони праці лікарів різних спеціальностей слід зауважити, що існує цілий ряд негативних чинників, котрі в однаковій мірі характерні для будь–якої медичної спеціальності. До їх числа, насамперед, необхідно віднести:високе нервово–емоційне, психічне та розумове напруження, пов’язане з почут­тями співпереживання, відповідальністю за здоров’я та жит­тя хворого тощо;контакт з інфекційними агентами, небезпека зараження або травматизації під час проведення маніпуляцій, обстежень, оперативних втручань, перебування в середовищі, де мешкають носії та переносники захворювань;несприятливе за своїми хімічними та фізичними властивос­тями навколишнє середовище безпосередньо на робочому місці (дискомфортний мікроклімат, атмосферний тиск, який часто змінюється, забруднення повітря та предметів лікарськи­ми, анестезувальними, дезінфекційними та іншими хімічни­ми речовинами, вплив іонізуючих випромінювань, електро­магнітних полів радіочастот, квантових (лазерного тощо) випромінювань, ультразвуку, шуму, вібрації та інших не­сприятливих фізичних чинників);вимушене положення тіла, виражене зорове напруження, фізичні навантаження під час виконання більшості маніпуляцій та оперативних втручань, відсутність достатніх умов для короткочасного відпочинку протягом пе­ріоду виробничої зміни;порушення оптимальної з фізіологічної точки зору структури режиму дня, що пов’язані з працею у позаробочий та нічний час, із ста­ном емоційного напруження, яке утруднює повне відклю­чення від професійних справ після завершення робочого дня.Крім того, існують певні, іноді досить виражені, особливості праці лікарів різних спеціальностей. Розглянемодеякі з них.Лікартерапевтичногопрофілю. Абсолютна більшістьхворих з будь–якимипочатковимипроявамипогіршання стану здоров’я звертаютьсяспочаткусаме до лікаря–терапевта. Відповідносеред таких пацієнтівможутьбутихворі на туберкульоз та іншіінфекційнізахворювання, в тому числі і особливо небезпечні. Отже, медичнеобстеження таких відвідувачівможе бути небезпечним для лікаря. Лікархірургічногопрофілю.Тривалевимушенеположеннятіла, а передусім, статичненавантаженнянижніхкінцівоквнаслідок того, що за операційним столом тривалістьробочого часу становить у отоларингологів – 94%, у акушерів–гінекологів – 83%, хірургів – 77% відтривалостіробочого дня, призводить до появи таких негативнихзрушень, як плоскостопість, варикознерозширення вен тощо, а у ЛОР–лікарів, якібільшістьопераційпроводятьсидячи – до порушенькровообігунижніхкінцівок, органів малого тазу, порушеньфункції хребта тощо. Хірурги, як правило, використовуютьвеликукількістьдезінфікуючих та мийнихматеріалів (йод, спирт, препарати хлору та ін.), щоможепризводити до пошкодженьшкіри рук, виникненнядерматозів, екземтощо. Лікар–інфекціоніст (а такожфтизіатр, паразитолог, дерматовенеролог, епідеміологтощо). Слідвизначити, щопрацялікарів–інфекціоністів є дужеблизькою до роботилікарівтерапевтичногопрофілю, однакшкідливостей в нійзначнобільше. Впершучергуцей факт зумовленийімовірнобільшвисокимризиком для інфекціоніста самому захворітитими ж хворобами, що й пацієнти і, особливо, повітряно–крапельнимиінфекціями, антропонозними та зоонозними хворобами. Лікар–стоматолог. Убільшостівипадківпрацює в поліклінічнихумовах, приймаючи за зміну до 25 і більшехворих. На жаль, сьогоднібільшістьвідвідувачівстоматологічнихкабінетівз’являються на прийом не лише для здійсненняпрофілактичнихоглядів, а через хворобизубіваборотовоїпорожнини, щоіснуютьвжедоситьтривалий час. Крім того, не можнагарантувати, щотаківідвідувачімаютьлишестоматологічнізахворювання. Отже, лікар–стоматолог маєвисокийризик бути інфікованимвідпацієнта, передусім, повітряно–крапельнимиінфекціями.Лікар–рентгенолог (радіолог).Широкезастосуванняджереліонізуючоговипромінюваннявимагаєвинятковосуворогодотриманнявідповідних правил та норм в ходіздійсненняпрофесійноїдіяльностілікарів–рентгенологів, лікаріврадіологічнихвідділеньтощо. Таківимогизумовленівинятковошкідливоюдією (у надлишковихдозах) радіації на людину, щоможепризвести до виникненняпроменевоїхвороби та онкологічнихзахворювань, вплинути на спадковість та імунний стан організму.

СитЗадача1

Показники фізичного розвитку	Школярка 14 років	Стандарт		Різниця	Сигмальне відхилення	Оцінка
		М	
Ріст, см	156	155.6	5.7	1,6	0,28	Вище середнього
Маса тіла, кг	68	48.2	7.0	19.8	2.83	Високий
Обвід грудної клітки, см	91	79.4	5.1	5.1	2.27	Високий

Третя група здоров’я – Діти, які страждають хронічними захворюваннями в стані компенсації, зі збереженням функціональних можливостей організму.

СитЗадача 2

(q2-q1)1000=(0.113-0.1119)1000=0.011мг/м3

V 100

Концентрація пилу в приміщенні більша в 2 рази від норми

Температура 18-20 - норма

Швидкрухупов= 0,1-0,2 м/с (до 0,1)

Умовипрацінезадовільні. Підвищенийрівень пилу та підвищенашвидкрухупов.