6.3 Небезпечні зони при вибухових роботах і в місцях проходження

електромереж

При виробництві вибухових робот найбільший радіус небезпечної зони

визначається дією повітряної ударної хвилі:

R = k √ g,

де R – найбільший радіус небезпечної зони, м;

k – коефіцієнт пропорційності, що залежить від умов розміщення

вибухівки та характеру можливих пошкоджень наявних споруд;

g – маса вибухівки, кг.

З урахуванням дії повітряної хвилі на людину мінімальний розмір

небезпечної зони встановлюється формулою: R = 5 √ g.

Небезпечна зона в місцях проходження тимчасових електричних мереж

визначається простором, в межах якого працюючий може торкнутися проводу

деталями, які встановлюються, або довгомірними елементами. Небезпечна зона

в цих випадках визначається максимальною довжиною елемента плюс 1 м.

Відстань безпечного наближення до ліній електромереж, які проходять по

території будмайданчика, встановлюються в залежності від напруги:

– до 20 кВ – 10 м,

– до 35 кВ – 15 м,

– до 110 кВ – 20 м,

– до 220 кВ – 25 м.

Небезпечна зона встановлюється в обидва боки від крайніх проводів. У

цій зоні не дозволяється проводити роботи, складати матеріали, розміщувати

тимчасові споруди і будівлі без погодження з організацією, яка експлуатує цю

мережу.

Тема 7 Прогнозування виробничого ризику

7.1. Системний аналіз виробничих систем

У теорії надійності використовують поняття об'єкт, елемент, система.

Об'єкт - технічний виріб певного цільового призначення,

розглянуте в періоди проектування, виробництва, випробувань

і експлуатації.

Об'єктами можуть бути різні системи та їх елементи, зокрема:

споруди, установки, технічні вироби, пристрої, машини, апарати,

прилади та їх частини, агрегати і окремі деталі.

Елемент системи - об'єкт, що представляє окрему частину системи.

Саме поняття елемента умовно і відносно, так як будь-який елемент,

в свою чергу, завжди можна розглядати як сукупність інших елементів.

Поняття система і елемент виражені один через одного, оскільки одне

з них слід було б прийняти в якості вихідного, постулювати. Поняття

ці відносні: об'єкт, який вважався системою в одному дослідженні,

може розглядатися як елемент, якщо вивчається об'єкт більшого масштабу.

Крім того, саме розподіл системи на елементи залежить від характеру

розгляду (функціональні, конструктивні, схемні або оперативні

елементи), від необхідної точності проведеного дослідження, від рівня

наших уявлень, від об'єкта в цілому.

Людина-оператор також являє собою одну з ланок системи

людина-машина.

Система - об'єкт, що представляє собою сукупність елементів,

пов'язаних між собою певними відносинами взаємодіючих

таким чином, щоб забезпечити виконання системою деякої досить

складної функції.

Ознакою системності є структурованість системи, взаємопов'язаність

складових її частин, підпорядкованість організації всієї

системи певної мети. Системи функціонують в просторі

і часу.

7.2. Кількісні показники стану об'єкта

Справність - стан об'єкта, при якому він відповідає всім

вимогам, встановленим нормативно-технічною документацією

(НТД).

Несправність - стан об'єкта, при якому він не відповідає

хоча б одній з вимог, встановлених НТД.

Працездатність - стан об'єкта, при якому він здатний виконувати

задані функції, зберігаючи значення основних параметрів у межах,

встановлених НТД.

Основні параметри характеризують функціонування об'єкта при

виконанні поставлених завдань і встановлюються нормативно-технічної

документацією.

Непрацездатність - стан об'єкта, при якому значення хоча

б одного заданого параметра, що характеризує здатність виконувати

задані функції, не відповідає вимогам, встановленим НТД.

Поняття справність ширше, ніж поняття працездатність. Працездатний

об'єкт на відміну від справного задовольняє лише тим вимогам

НТД, які забезпечують його нормальне функціонування

при виконанні поставлених завдань.

Працездатність і непрацездатність в загальному випадку можуть бути

повними або частковими. Повністю працездатний об'єкт забезпечує

в певних умовах максимальну ефективність його застосування.

Ефективність застосування в цих же умовах частково працездатного

об'єкта менше максимально можливої, але значення її

показників при цьому ще знаходяться в межах, встановлених для такого

функціонування, яке вважається нормальним. Частково непрацездатний

об'єкт може функціонувати, але рівень ефективності при

це нижче допустимого. Повністю непрацездатний об'єкт застосовувати

за призначенням неможливо.

Поняття часткової працездатності та часткової непрацездатності

застосовують головним чином до складних систем, для яких характерна

можливість знаходження в декількох станах. Ці стани

розрізняються рівнями ефективності функціонування системи. Працездатність

і непрацездатність деяких об'єктів можуть бути повними,

тобто вони можуть мати тільки два стани.

Працездатний об'єкт на відміну від справного зобов'язаний задовольняти

лише тим вимогам НТД, виконання яких забезпечує нормальне

застосування об'єкта за призначенням. При цьому він може не задовольняти,

наприклад, естетичним вимогам, якщо погіршення зовнішнього вигляду

об'єкта не перешкоджає його нормальному (ефективному) функціонуванню.

Очевидно, що працездатний об'єкт може бути несправним, проте

відхилення від вимог НТД при цьому не настільки суттєві,

щоб порушувалось нормальне функціонування.

Граничний стан - стан об'єкта, при якому його подальше

застосування за призначенням має бути припинено через неусувне

порушення вимог безпеки або невиправного відхилення

заданих параметрів за встановлені межі, неприпустимого збільшення

експлуатаційних витрат або необхідності проведення капітального

ремонту.

Ознаки (критерії) граничного стану встановлюються НТД

на даний об'єкт.

Невідновлювальних об'єкт досягає граничного стану при виникненні

відмови або при досягненні заздалегідь встановленого гранично

допустимого значення терміну служби або сумарної напрацювання, встановлюваних

з міркувань безпеки експлуатації у зв'язку з необоротним

зниженням ефективності використання нижче допустимої або у зв'язку

зі збільшенням інтенсивності відмов, закономірним для об'єктів даного

типу після встановленого періоду експлуатації.

Для відновлюваних об'єктів перехід в граничний стан визначається

настанням моменту, коли подальша експлуатація неможлива

або недоцільна внаслідок наступних причин:

- Стає неможливим підтримання його безпеки, безвідмовності

або ефективності на мінімально допустимому рівні;

- В результаті зношування та (або) старіння об'єкт прийшов у такий стан,

при якому ремонт вимагає неприпустимо великих витрат або

не забезпечує необхідного ступеня відновлення справності

або ресурсу.

Для деяких відновлюваних об'єктів граничним станом

вважається таке, коли необхідне відновлення справності може

бути здійснено тільки за допомогою капітального ремонту.

Режимна керованість - властивість об'єкта підтримувати нормальний

режим за допомогою управління з метою збереження або відновлення

нормального режиму його роботи.

Жівучесть- властивість об'єкта протистояти локальним збурень

і відмовам, не допускаючи їх системного розвитку з масовими відмовами.

Безпека- властивість об'єкта не допускати ситуацій, небезпечних для

людей і навколишнього середовища.

Перехід об'єкта в різні стани

Пошкодження - подія, що полягає в порушенні справності

об'єкта при збереженні його працездатності.

Відмова - подія, що полягає в порушенні працездатності

об'єкта.

Критерій відмови - відмітна ознака або сукупність ознак,

згідно з якими встановлюється факт відмови.

Ознаки (критерії) відмов встановлюються НТД на даний об'єкт.

Відновлення - процес виявлення та усунення відмови (пошкодження)

з метою відновлення його працездатності (справності).

Відновлюваний об'єкт - об'єкт, працездатність якого

у разі виникнення відмови підлягає відновленню в розглянутих

умовах.

Невідновлювальних об'єкт - об'єкт, працездатність якого

у разі виникнення відмови не підлягає відновленню в розглянутих

умовах.

При аналізі надійності, особливо при виборі показників надійності

об'єкта, суттєве значення має рішення, яке має бути прийняте

у разі відмови об'єкта. Якщо в ситуації, що розглядається відновлення

працездатності даного об'єкта при його відмові з яких-небудь

причин визнається недоцільним або неможливим (наприклад,

через неможливість переривання виконуваної функції), то такий об'єкт

в даній ситуації є невідновлюваних. Таким чином, один

і той же об'єкт в залежності від особливостей або етапів експлуатації

може вважатися відновлюваним або невідновлюваних. Наприклад,

апаратура метеосупутника на етапі зберігання відноситься до відновлюваної,

а під час польоту в космосі - невідновлювальної. Більше того, навіть

один і той самий об'єкт можна віднести до того чи іншого типу залежно

від призначення: ЕОМ, використовувана для неоперативних обчислень, є

об'єктом відновлюваним, так як у випадку відмови будь-яка операція

може бути повторена, а та ж ЕОМ, керуюча складним технологічним

процесом в хімії, є об'єктом невідновлюваних, так як

відмова або збій призводить до непоправних наслідків.

Аварія- подія, що полягає в переході об'єкта з одного рівня

працездатності або відносного рівня функціонування на інший,

суттєво нижчий, з великим порушенням режиму роботи

об'єкта. Аварія може призвести до часткового або повного руйнування

об'єкта, створенню небезпечних умов для людини і навколишнього середовища.