15.Фізичне виховання дітей молодшого шкільного віку.

Мета системи фізичного виховання школярів полягає у сприянні всебічному, гармонійному розвитку фізичної культури особистості та підготовці дітей до життя. Загальні завдання фізичного виховання дітей шкільного віку полягають у: сприянні нормальному і гармонійному фізичному розвитку учнів, зміцненні здоров’я, підвищенні загальної працездатності та опірності організму до несприятливих зовнішніх впливів, навчанні основам техніки рухів, удосконаленні рухових здібностей і пов’язаних із руховою діяльністю інтелектуальних, вольових, емоційних якостей учнів; вихованні потреби до регулярних занять фізичними вправами та використанні інших засобів фізичної культури, залученні до спортивної діяльності та забезпеченні поступового підвищення спортивних досягнень, вихованні моральних якостей, привчанні до дисциплінованості, організованості, відповідальності за свої вчинки, формуванні естетичних потреб та поглядів, вихованні естетичних почуттів. Як відомо, фізичне виховання має декілька напрямків, а саме: загально-підготовчий або загальної фізичної підготовки (зміст цього напряму полягає у широкій освіті в галузі фізичної культури та досягненні базового рівня всебічного розвитку життєво важливих рухових здібностей та умінь і навичок); професійно-прикладний напрямок або професійно-прикладної фізичної підготовки (зміст цього напряму полягає у поглибленому удосконаленні рухових умінь і навичок, рухових здібностей, які необхідні для досягнення високих результатів в обраному виді професійної діяльності; спортивне тренування (зміст цього напряму полягає у поглибленому удосконаленні рухових умінь і навичок, рухових здібностей, які необхідні для досягнення високих результатів в обраному виді спортивної діяльності; адаптивна фізична культура (термін вживається в Росії) або фізична реабілітація (термін вживається в Україні) (зміст цього напряму полягає у широкому залученні засобів і методів фізичної культури з метою досягнення високого ступеню соціалізації особистості інваліда, хворої людини, її адаптації до праці, побуту, досягнення високого рівня самореалізації. У зв’язку із вище зазначеним, фізичне виховання дітей в школі носить загально-підготовчу спрямованість, а професійно-прикладна спрямованість фізичного виховання притаманна вищим навчальним закладам 1-4 рівнів акредитації, а спортивний напрямок широко реалізується в дитячих юнацьких спортивних школах, федераціях за видами спорту і т.д. Ефективне здійснення процесу фізичного виховання дітей можливе лише за умови знання і врахування вікових особливостей розвитку організму дітей певної вікової групи.

16.Значення сімї у вирішенні завдань формування особистості.Форми роботи школи з сімєю.

Сім'я — невелика соціальна група, до якої входять поєднані шлюбом чоловік і жінка, їх діти (власні або усиновлені), кровні родичі, інші особи, пов'язані родинними зв'язками з подружжям [25; 36 ].

Сім’я відновлює духовні й фізичні сили людини, заряджає її енергією для активної участі в суспільному житті. У ній відбувається не тільки фізичне народження людини, але й первинна соціалізація й виховання, духовне дозрівання особистості.

Особливо актуальним це є для школярів, адже саме в молодшому шкільному віці, батьківське відношення здобуває вирішального значення для становлення й закріплення образу свого “Я”. Цей образ і відношення до себе формується під впливом того образа, що склався в батьків.

Спілкування батьків з дитиною визначається установками щодо неї, що відображають особливості їхнього сприйняття й розуміння дитини.

Сім'я функціонує на основі спільного побуту, економічного, морально-психологічного укладу, виховання дітей, взаємної відповідальності. Вона забезпечує соціалізацію людини, самореалізацію особистості, захист від проблем, сприяє формуванню особистості з усталеною поведінкою. Дослідженнями встановлено, що життєдіяльність сім'ї реалізується через основні її функції:

- матеріально-економічну (бюджет сім'ї, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, набуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил);

- житлово-побутову (забезпеченість житлом, ведення домашнього господарства, організація побуту);

- репродуктивну (продовження людського роду); комунікативну (створення сприятливого сімейного мікроклімату, внутрісімейне спілкування, взаємостосунки сім'ї з мікро- і макросередовищем, контакт із засобами масової інформації, літературою, мистецтвом);

- виховну (формування особистості дитини, передача їй соціального досвіду); релактивну (організація вільного часу та відпочинку) [25; 43]. Сім'я є також персональним середовищем життя і розвитку дитини, яке зумовлює спосіб життя та її соціальне існування.

Особливості цього характеризують параметри:

— соціально-культурний. Стосується освітнього рівня батьків, їх участі у суспільному житті. Рівень культури сім'ї визначається повагою до особистості дитини, усвідомленням впливу сімейної атмосфери на її формування, урахуванням цього при спілкуванні;

— соціально-економічний. Означає матеріальну забезпеченість сім'ї, завантаженість батьків на роботі;

— техніко-гігієнічний. Характеризує умови проживання, забезпеченість житлом, особливості способу життя;

— демографічний. Виражається в структурі та чисельності сім'ї.

Сім'я є різновіковим колективом. Структура її багато в чому залежить від звичаїв, культурних і національних традицій, моральних та правових норм. У межах її формується система стосунків між старшими та молодшими, батьками і дітьми, що визначає психологічний клімат в сім'ї. Тут формується світогляд дитини, ставлення до навколишнього світу. Спільне ведення домашнього господарства впливає на рівень матеріальної забезпеченості, можливості самореалізації особистості, її смаки, уподобання, ціннісні орієнтації, культуру. У сім'ї дитина набуває вмінь і навичок в різних сферах суспільного життя, насамперед, навичок людського спілкування. Поступово в неї формується досвід сімейного життя, ставлення до родини.

У роботі з батьками класний керівник має використовувати різноманітні форми. Вони можуть бути індивідуальними, груповими і колективними.

Варто зосередити вагу на таких основних формах роботи з батьками:

Відвідування сім’ї школяра.

Запрошення батьків до школи.

Листування з батьками.

Бесіди і лекції для батьків.

Консультації, вечори запитань і відповідей, читацькі конференції, педагогічні читання.

Батьківські збори, які відповідають таким вимогам:

сприяти формуванню згуртованого батьківського колективу, вихованню соціально-правової відповідальності батьків за виховання дітей;

проводитися систематично, забезпечувати наступність у розв’язанні виховних завдань;

забезпечувати оптимальні умови для оволодіння батьками психолого-педагогічними знаннями сімейного виховання;

сприяти забезпеченню єдності виховних впливів і сім’ї на вихованців;

забезпечувати формування узгодженої колективної думки, яка позитивно впливала б на процес виховання;

створювати позитивний емоційний і соціальний клімат для утвердження національної гідності батьків і національного виховання;

сприяти підвищенню авторитету учителів-вихователів, школи і батьків;

показувати батьками успіхи їх дітей у навчанні та вихованні як результат діяльності учителів-вихователів.

Інші форми роботи з батьками:

Прес-конференції з проблем родинного виховання;

Усні журнали;

Диспути;

Дискусії;

Зустріч за “круглим столом”;

Конференції з досвіду сімейного виховання;

Перегляд фільмів на педагогічні теми;

Читацькі конференції;

Дні відкритих дверей;

Відкриті уроки для батьків;

Презентація матеріалів, журналів, газет про родинне виховання;

Створення рукописних книг “Дерево мого роду”;

Клуби для батьків “Ми і наші діти”, “Психологія спілкування з дітьми”;

Консультаційні пункти “Виникло питання”;

Семінари-практикуми;

Конкурси “Нумо, мами”, “Нумо, тато”, “Тато, мама і я – спортивна сім’я”, “Що? Де? Коли?”, “Щасливий випадок”.

Нетрадиційні форми роботи з батьківською громадськістю

Педагогічний десант – виступи педагогів з актуальних проблем виховання дітей на підприємствах, в організація, де працюють батьки; влаштування виставок, випуски спеціальних стіннівок;

Дерево родоводу – зустріч поколінь, роздуми над проблемами родинного виховання, звернення дона одної педагогіки;

У родинному колі – анкетування батьків, індивідуальна допомога родинам через консультації, практичний показ, зустрічі з лікарями, психологом, юристами;

Родинний міст – зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання дітей;

Народна світлиця – звертання до народних традицій; формування особистості школяра через природу, спільну діяльність батьків, дітей, педагогів;

День добрих справ – спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей;

Вечір великої родини – організація відпочинку, гри, вистави, театру...;

Альбом-естафета “Як ми відпочиваємо”;

Дискусійний клуб;

Родинна скарбничка;

Дні довір’я;

Дні відкритих дверей;

Для утвердження і функціонування колективу батьків класу, підвищення дієвості батьківських зборів необхідно створювати органи самоврядування.