17. Дидактика – теорія освіти і навчання. Її предмет і основні поняття. Завдання дидактики на сучасному етапі.

Дидактика (навчаючий) - галузь педагогіки, яка вивчає питання навчання і освіти людей. Вперше даний термін в педагогіку ввів німецький філософ Радке. Наукою ж, дидактику визначив Ян Коменський. Дидактика описує існуючі системи навчання, досліджує навчальний процес з метою його вдосконалення, вивчає методи, прийоми, засоби, форми організації та контроль. Розрізняють теоретичну і нормативно – прикладну дидактику. Виходячи з цього дидактика реалізує такі функції: пояснювальну, діагностичну; нормативну; перетворюючу. Предметом дидактики є процес навчання і відповідні операційно – діяльні сні компоненти. Об’єктом є педагогічні явища і акти в їх конкретному розвиткові. Дана галузь педагогіки дає відповіді на питання: кого?, чому?, за допомогою чого? і як навчати?. Основними поняттями дидактики є: 1. Навчання – двосторонній цілеспрямований процес взаємодії вчителя і учня, спрямований на засвоєння ЗУН; 2. Освіта – цілеспрямований процес і результат закінчення навчання; 3. Самоосвіта - цілеспрямований організований процес для удосконалення власних знань. Методи навчання – це способи організації навчання. Засоби навчання – це все те, що допомагає вчителю організувати навчання. Прийоми – це елемент або деталь методу. Принципи навчання – вихідні положення в навчанні. Форми організації навчання – зовнішнє структурне оформлення навчального процесу. Завданнями сучасної дидактики є: 1. Переорієнтація навчального процесу на особистість дитини; 2. Навчання має носити загально розвивальний і гуманістичний характер; 3.Розробка нових стандартів початкової освіти; 4. Оновлення змісту освіти; 5. Максимальна індивідуалізація та диференціація навчання; 6. Комп’ютеризація початкової освіти.

18. Суть процесу навчання, його двосторонній характер. Функції процесу навчання, їх взаємозв’язок.

Процес навчання відрізняється від навчального процесу. Процес навчання – це цілеспрямована взаємодія вчителя та учня, спрямована на пізнання наукових факторів, теорій, законів та спрямована на розвиток дитини. Навчальний процес – це процес, який охоплює всі компоненти навчання, викладання, учіння, методи, прийоми, ТЗН самого вчителя. Процес навчання складається з двох взаємопов’язаних компонентів: *виклад – полягає в реалізації цілей навчання та управління учнями; *учіння – діяльність учнів, яка полягає у цілеспрямованому засвоєнні наукових ЗУН з різних предметів. Кожна із цих складових має свій зміст, який взаємодоповнює один одного. Викладання: планування НД; організація НД через реалізацію спланованого (проведення уроків, розробка конспектів); стимулювання НД; контроль, корекція. Учіння: сприймання і реалізація НД; сприймає, усвідомлює, реалізацію; активізація; самоосвіта. Виходячи з мети і завдань сучасної школи, процес навчання покликаний забезпечувати три функції – освітню, виховну, розвиваючу. Освітня функція передбачає, в першу чергу, засвоєння наукових знань, формування спеціальних і загально-навчальних умінь і навичок. Виховна функція. Процес навчання поряд з освітньою реалізує й виховну функцію, формуючи в учнів світогляд, моральні, трудові, естетичні, етичні уявлення, погляди, переконання, способи відповідної поведінки і діяльності в суспільстві, систему ідеалів, відношень, потреб, фізичну культуру, тобто сукупність якостей особистості. Виховна функція органічно випливає з самого змісту і методів навчання, але, разом з тим, вона реалізується і завдяки спеціальній організації спілкування учителя з учнями. Об'єктивно навчання не може не виховувати певних поглядів, переконань, відношень, якостей особистості. Формування особистості взагалі неможливо без засвоєння системи моральних та інших понять, норм і вимог.(1. Основи світогляду;2. Бажання вчитись; 3. Морально – естетичне виховання). Розвиваюча функція: 1. Моторна сфера; 2. Впорядкування рухових процесів; 3. Стимулювання до активної участі в трудовій та фізичній діяльності.