6.4. Оцінка ефективності використання оборотного капіталу підприємства

Ефективність використання оборотних коштів на підприємстві характеризується швидкістю їх обороту (оборотністю). Чим менше оборотні кошти затримуються на окремих стадіях, тим швидше завершується їх кругообіг. Таким чином, показники, що характеризують швидкість оборотів оборотних коштів, і є показником ефективності їх використання.

Ефективне використання оборотних коштів характеризується такими показниками:

Коефіцієнт оборотності розраховується шляхом ділення вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період.

Коефіцієнт оборотності показує, скільки оборотів здійснили оборотні кошти за певний період, і обчислюється за формулою:

, (6.14)

де К_об – коефіцієнт оборотності, оборотів;

Q_реал. – вартість реалізованої продукції, грн.;

ОК – середній залишок оборотних коштів, грн.

Середній залишок оборотних коштів розраховують за формулою середньої хронологічної:

, (6.15)

де Х₁.......n-1 – величина оборотних коштів на початок кожного місяця (кварталу) розрахункового періоду, грн.;

Х_n – величина оборотних коштів на початок першого місяця (кварталу) наступного періоду, грн.;

n – загальна кількість місяців (кварталів).

Періодом, за який визначають обсяг реалізованої продукції та середні залишки оборотних коштів, може бути місяць, квартал і рік.

Показником, оберненим коефіцієнту оборотності, є коефіцієнт завантаження оборотних коштів, який показує, скільки оборотних коштів припадає на одну грошову одиницю (гривню) реалізованої продукції за певний період. Величина цього показника обчислюється за формулою:

. (6.16)

Тривалість одного обороту (швидкість обороту) оборотних коштів визначається за формулами:

або , (6.17)

де Т_об – тривалість одного обороту, днів;

Д – дні періоду.

Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може бути використаний показник рентабельності оборотних коштів, який є відношенням прибутку від реалізації продукції до середніх залишків оборотних коштів:

×100%, (6.18)

де R_ок – рентабельність оборотних коштів, %;

П_р – прибуток від реалізації продукції, грн.

Внаслідок прискорення оборотності оборотних коштів з частина їх вивільняється, а при їх сповільненні в оборот залучаються додаткові кошти. Вивільнення оборотних коштів завдяки прискоренню їх оборотності може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів ( ) відображає пряме їх вивільнення порівняно з їх нормативом (або із залишками попереднього періоду) при збереженні або підвищенні обсягів реалізації продукції за розрахунковий період та розраховується за формулою:

, (6.19)

де , – вартість реалізованої продукції відповідно в І-му і ІІ-му періодах, грн.;

, – коефіцієнт оборотності оборотних коштів відповідно в І-му і ІІ-му періодах, оборотів;

, – середній залишок оборотних коштів відповідно в І-му і ІІ-му періодах, грн.

Відносне вивільнення оборотних коштів з обороту відображає стабільність або зростання оборотних коштів при збільшенні обсягів реалізації продукції. При цьому темпи зростання обсягів реалізації продукції випереджають темпи зростання залишків оборотних коштів:

. (6.20)

Прискорення оборотності оборотних засобів підприємства в ринкових умовах набуває суттєвішого значення, ніж максимізація норми прибутку на кожну одиницю реалізації.

Приріст прибутку за рахунок зміни оборотності оборотних коштів ( ) можна визначити за формулою:

, (6.21)

де П₁ – прибуток від реалізації продукції в базовому (І-му) році.

Підприємство зацікавлене в скороченні показника оборотності кредиторської заборгованості і в збільшенні коефіцієнтів оборотності запасів та дебіторської заборгованості з метою скорочення періоду обіговості оборотних засобів та зменшення тривалості фінансово-експлуатаційного циклу.

Ефективне використання оборотних коштів є одним із першочергових завдань підприємства в сучасних умовах, і забезпечується це прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.

На стадії створення виробничих запасів – це раціональне їх використання; ліквідація наднормативних запасів матеріалів; удосконалення нормування; поліпшення організації постачання; поліпшення організації складського господарства.

На стадії незавершеного виробництва – це впровадження прогресивної техніки та технології; розвиток стандартизації й уніфікації; удосконалення системи економічного стимулювання, економного використання сировинних та паливно-енергетичних ресурсів; удосконалення використання основних фондів, насамперед їх активної частини.

На стадії обігу – це раціональна організація збуту готової продукції, застосування прогресивних форм розрахунків; своєчасне оформлення документації та прискорення її руху; дотримання договірної та платіжної дисципліни.