Висновок

Таким чином,у наш час тероризм є засобом протиправного протистояння або примушування. При цьому насильство, яке покладене в основу дій терористів, здебільшого втратило адресно-індивідуальний характер, що призводить до значної кількості ні в чому не винних жертв.

Врешті решт автор робить виважений висновок,з яким я цілком погоджуюся, що феномен тероризму пов'язаний з проблемою насильства в історії людської спільноти взагалі і з боку наділених владними повноваженнями осіб, зокрема. З огляду на це, тероризм виступав і виступає не лише виявом зневіри, а й як форма протесту проти національного, релігійного, соціального та політичного утиску.

2. Коломієць О.В. Аналіз сучасного міжнародного тероризму та його найближчий прогноз / О.В. Коломієць // Проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. — К.: КиМУ, 2011. — Вип. 3. — С. 223-239. — Бібліогр.: 14 назв.

Ключові слова: міжнародний тероризм, системний аналіз, моделювання, статистичні дослідження прогнозування.

Мета: дослідження стану сучасного міжнародного тероризму, здійснення аналізу його складників, що на нього впливають, а також формування управлінських заходів щодо підвищення ефективності боротьби з ним.

Методи. Теоретичним підґрунтям дослідження є системний підхід до аналізу міжнародного тероризму, методологічним – методи системного порівняльного аналізу, теоретичного узагальнення, статистичного дослідження, елементи прогнозування.

Актуальність статті: Тероризм наприкінці минулого століття набув міжнародного глобального характеру, став універсальним феноменом, що робить цю тему актуальною. Ще порівняно недавно тероризм мав локальний або регіональний характер, проте сьогодні він трансформується в наддержавні та світові глобальні структури, що мають змогу протистояти не лише окремим державам, а навіть світовому співтовариству. Серед глобальних проблем сучасності, до яких привернуто увагу авторитетних міжнародних організацій і політичних лідерів, науковців, широкої громадськості, наявною є проблема об’єктивного ускладнення структури міжнародних відносин, проникаючі контакти цивілізацій і проблема глобальної міжнародної безпеки, підтримання сталого миру, запобігання конфліктів, передусім, міжнародного тероризму.

Основний зміст

Автор звертає особливу увагу на те, що терористичні акти стають постійним чинником суспільного життя з другої половини ХІХ століття. Його представниками є російські народники, радикальні націоналісти в Ірландії, Македонії, Сербії, анархісти у Франції 90-х років, а також аналогічні рухи в Італії, Іспанії та США.У минулому столітті відбулося перенесення тероризму на державний рівень, чого людство раніше не знало.

Для аналізу міжнародного тероризму автором було запропоновано один з варіантів класифікації – типологічну схему класифікації тероризму, яка має два рівні ієрархії. Згідно з нею, на першому рівні ієрархії (глобальному) слід розрізняти державний, націоналістичний, соціальний, релігійний та інформаційний тероризм, особливістю якого є те, що політичні посягання міжнародного тероризму спрямовані, насамперед, проти демократичних засад суспільства. На другому рівні ієрархії (регіональному) тероризм має такі види: внутрішній та зовнішній (державний), етнічний та національний (націоналістичний), правий та лівий (соціальний), ісламський фундаменталізм та інші конфесії (релігійний), медіа- та кібертероризм (інформаційний).

Для аналізу впливу вищезазначених типів міжнародного тероризму в дослідженні Коломійцем проведений системний комплексний аналіз поширення тероризму по континентах світу, використовуючи різні джерела інформації [1-10]. Проаналізувавши всі проведені дослідження можна зробити висновок , що на час проведення аналізу найагресивнішим, найнебезпечнішим видом тероризму на континентах був міжнародний ісламський тероризм.

Проблеми глобальної безпеки, протидія міжнародному тероризму посідають особливе місце в структурі міжнародної політики, визначають суперечності сучасного етапу міжнародного розвитку.

Міжнародне співробітництво в боротьбі з міжнародним тероризмом започаткувалось у 30-х роках минулого століття. 1934 року відбулася Мадридська конференція з уніфікації кримінального законодавства; 1937 року було підписано конвенції “Про попередження і покарання тероризму”, “Про створення міжнародного кримінального суду”; 1977 році підписано додатковий протокол до Женевських конвенцій про захист жертв війни. При ООН було створено спеціальний Комітет з міжнародного тероризму, який координує діяльність держав щодо вивчення й усунення причин тероризму і боротьбу з ним. У міжнародному праві вироблено низку міжнародних конвенцій універсального і регіонального характеру.

Проте, незважаючи на чисельність міжнародно-правових актів та органів, що координують боротьбу з міжнародним тероризмом, у міжнародному праві досі немає єдиної універсальної угоди, що визначає поняття міжнародного тероризму, його юридичну природу, склад злочину та передбачену законом відповідальність. Бракує вичерпного переліку актів міжнародного тероризму.

Аналізуючи щорічну статистику ООН щодо терористичних інцидентів протягом 2005–2010 років автор дійшов висновку, що загальна динаміка кількості терактів має позитивний характер – спостерігається їх суттєве зменшення. Проте кількість терористичних актів, що призвели до загибелі понад 10 осіб, залишається на високому рівні, переважна більшість з яких причетна до ісламського тероризму [13, Р. 292; 14, Р. 248].

Протягом останніх років безпосередньо в місцях проведення спецоперацій по боротьбі з міжнародним тероризмом в Іраку й Афганістані кількість вчинених терористичних актів становить від 35 до 40 відсотків від загальної кількість скоєних, маючи позитивну динамік до зниження.

Наступним,доволі важливим кроком автора було прогнозування,зокрема екстраполяційне. У теорії і практиці в процесі прогнозування показників досить часто використовують методологію екстраполяції, за якої висновки про значення прогнозних показників у майбутніх періодах робляться на основі вивчення їх динаміки в попередніх періодах.

Аналізуючи наведену функцію,подану автором, можливо зробити прогноз про те, що загальна кількість вчинених терористичних актів у світі протягом 2011 року повинна суттєво знизитись. Слід зазначити, що прогноз відображає не кількісні, а якісні показники, тобто загальну тенденцію поведінки функції: її зростання або зниження і т.п.

Аналізуючи наведені екстраполяційні діаграми,що стосуються Іраку та Афганістану, можна зробити прогноз про те, що протягом 2011 року кількість терористичних актів, вчинених в Іраку, порівняно з 2010 роком, повинна суттєво зменшитись, а їх аналогічна кількість в Афганістані – суттєво збільшитись.

Отже, з огляду на вищезазначене можна дійти таких висновків:

1. Протягом 2005–2010 років кількість терористичних актів у світі має позитивну динаміку до їх зменшення. Кваліфіковані види терористичних актів становлять близько третини від загальної кількості вчинених.

2. За вказаний період унаслідок більшості вчинених терористичних актів загиблих осіб немає. Разом з тим, вчинення кваліфікованих терористичних актів, що призвели до загибелі понад 10 осіб, залишається на високому рівні.

3. За досліджуваний час безпосередньо в місцях проведення спецоперацій по боротьбі з міжнародним тероризмом в Іраку й Афганістані кількість вчинених терористичних актів становить майже третину від загальної кількості скоєних, маючи позитивну динаміку до зниження.

4. За допомогою наведеної екстраполяційної лінії можна зробити прогноз про те, що протягом 2011 року загальна кількість терористичних актів у світі, порівняно з 2010 роком, повинна суттєво зменшитись.

5. Аналізуючи наведені екстраполяційні лінії можна зробити прогноз про те, що протягом 2011 року кількість терористичних актів, вчинених в Іраку, порівняно з 2010 роком, повинна суттєво зменшитись, а їхня аналогічна кількість в Афганістані – суттєво збільшитись.

6. За допомогою розрахованої екстраполяційної лінії можливо зробити прогноз про те, що протягом 2011 року загальна кількість постраждалих від терористичних актів у світі, порівняно з 2010 роком, повинна суттєво зменшитись.