Висновок

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що на сьогодні розповсюдження та застосування терористичних актів може бути обмежено в основному на міждержавному рівні, стосовно держав - ключових суб'єктів регіональної та світової політики. Дія вищезгаданих дво- та багатосторонніх договорів, конвенцій, інших норм міжнародного права поширюється на діяльність злочинних угруповань, які носять міжнародний характер. Реальність існуючої на сьогодні бази геостратегічної стабільності посилюється і тим, що система внутрішньодержавних і міжнародних відносин, в якій існують та успішно діють терористи, хоч і має бути врегульована нормативно - правовим шляхом, але на сьогодні має безліч юридичних прогалин. Для терористів

як зазначалося не існує міжнародно-правових норм, міжнародних конвенцій, того ж Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань чи Конвенції про заборону хімічної зброї, або просто норм моралі.

Закон, за текстом, має на меті захист особи, держави, суспільства, виявлення та усунення причин та умов, які його породжують. Такі широкі формулювання не можуть не насторожувати, адже визначення поняття «терористичної діяльності» невиправдано розширене і включає сукупність дій, які потребують уточнення.

4) Морозов и.Л. Политический экстремизм - леворадикальные течения. Учебное по-собие для студентов и аспирантов. - Волжский, Издательство вф мэи, 2002. - 70 с.( першоджерело)

Ключові слова: екстремізм, тероризм, ультралівий тероризм, взаємозв’язок тероризму та партизанської війни.

Мета:розкриття концепції ультралівого тероризму; визначити причини походження, особливості становлення та сучасний стан екстремізму.

Методи: аналіз(визначення причин і процесу становлення екстремізму), історичний(формування та становлення екстремізму та тероризму), логічний, порівняння( мова йде про порівняння положень тероризму в зарубіжних та вітчизняних вчених-дослідників).

Актуальність: Фактично з самого початку активізації (кінець 60 х років ХХ століття), лівий екстремізм став об'єктом пильного вивчення радянських спеціалістів. Спочатку в центрі уваги був саме політичний лівий екстремізм. Однак потім стало з'являтися все більша кількість публікацій, що ставлять в центр дослідження ультралівий тероризм. Поступово він став переважати над "ідеологічним" напрямом, хоча останнє також зберігалося до середини 80х років.

Основний зміст

Морозов звертає увагу на те, проблеми тероризму розкривають у своїх працях такі відомі вчені , як Грачов, Генрі. Автор віддає належну увагу думці останньому вченому,який говорив, що лівий екстремізм породжений кризою капіталістичного ладу, неминуче притаманними йому пороками. Даний дослідник виділяє два соціальних шари, що постачають основний кадровий склад терористичним угрупованням: а) люмпен - пролетаріат; б) бунтівні групи безробітної молоді і студентів. Причому якщо перші більш схиляються до неофашистського (націоналістичному) екстремізму, то другі націлені на ультраліві організації.

Деякі аспекти формування ідеології лівого екстремізму розглядаються в статті Ю.Н. Давидова. Автор виділяє два головних факти (називаючи їх зовнішніми", в процесі формування ідеології "нових лівих" і близьких до них рухів:

1) успішна боротьба в'єтнамського народу проти США, яка показала здатність перемагати "головний центр капіталізму";

2) революційна діяльність Ернесто Че Гевари в Латинській Америці. Опубліковано ряд спільних робіт В.В. Вітюка і С.А. Ефірова, де Морозов відмітив, авторами пророблена обширна робота по збору та систематизації даних практично про всі ліво терористичні організації 60-80х років ХХ століття у світі. Дано глибокий (на традиційній для радянської історіографії платформі) аналіз соціальних, економічних і політичних передумов лівого екстремізму. Велику увагу автори приділяють феномену "студентської революції ", в надрах якої і зародився ультралівий тероризм. Вони вказують, що: "Лівий" тероризм ... з'явився зброєю помсти суспільству і виразом ненависті до нього з боку втратили грунт під ногами представників середньої і дрібної буржуазії, а також деякої частини маргіналів і люмпен - пролетарів. Їх індивідуалістичний бунт проти буржуазного суспільства пов'язаний з етико-ідеологічної традицією, що спирається на типову для одного з напрямків буржуазну думку апологетику злочину ".

Як зазначає автор, що і зарубіжна історіографія має велику кількість публікації, аналізів щодо проблем лівого екстремізму та тероризму. Практично у всіх розвинених ліберально-демократичних країнах другої половини ХХ століття проводилися дослідження з проблем лівого екстремізму (особливо тероризму). Причому діяло безліч науково-дослідних центрів, проблемою займалися як незалежні експерти, так і державні службовці.

На думку Морозова, одним з найбільших успішних дослідників проблеми, яка нас цікавить, є професор військової історії та оборонних наук Мюнстерського університету імені Вільгельма-Вернер Хальвег. Автор вказує, що певний партизансько-терористичний рух, що пустив коріння в одній країні, рано чи пізно починає поширювати свою діяльність за кордон, або ж своїми діями закликає до життя аналогічні угруповання в інших країнах.