Плани власного утримання ризиків

Плани власного утримання ризиків можуть бути розділені на плани неформального власного утримання і самострахування. Ці категорії відрізняються мірою залучення функцій планування.

Використовуючи неформальне власне утримання, компанія просто оплачує збитки з готівки та/або з поточних ліквідних активів. Тому неформальне власне утримання є не фінансованим планом власного утримання ризику.

Магазин одягу, який торгує вроздріб, практикує неформальне власне утримання, коли враховує збиток від крадіжок як частину звичайних витрат даного роду діяльності. Організація, самостійно покриває збитки від збільшення відсоткової ставки за позиками (процентний ризик) як звичайні витрати бізнесу, те ж, до певної міри, застосовує неформальне власне утримання.

Неформальне власне утримання має перевагу - більш низькі адміністративні витрати. Організація не потребує формального обліку (веденні документів) понесених збитків або застосування формальних процедур покриття збитків.

Неформальне власне утримання зазвичай використовується при незначних можливих втратах, які легко можуть бути відшкодовані з готівкових грошових коштів та/або з поточних ліквідних активів організації. Сумарний збиток, понесений в окремий період часу, повинен бути мінімальним або достатньо передбачуваним, так щоб він несуттєво знижував оборотний капітал організації або її фінансовий потік.

Застосування неформального власного утримання не означає, що компанія не має продуманого плану власного утримання ризику. Неформальне власне утримання характеризується спланованим власним утриманням ризику, однак при цьому відсутні формальності і адміністративний контроль, які використовуються при самострахуванні.

Самострахування передбачає, що компанія, визначивши можливий збиток, приймає рішення про залишення ризику на власному утриманні і складає план покриття та управління залишених на власному утриманні збитків. Самострахування відрізняється від неформального власного утримання тим, що при самострахуванні організація веде облік понесених збитків і має формальну систему їх оплати. Термін «самострахування» зазвичай використовується тільки відносно збитків, які є результатом страхового ризику.

Термін «самострахування» іноді використовується в широкому сенсі для опису будь-якого плану, за яким організація залишає можливий збиток на власному утриманні. У даному тексті «самострахування» означає ті плани власного утримання, за якими компанія веде облік і має формалізовану систему відшкодування збитків.

Спираючись на останнє визначення, можна стверджувати, що самострахування включає і плани утримання ризику в рамках франшизи, і плани з ретроспективною ставкою, плани кептивного страхування, плани створення страхових пулів і плани з обмеженням ризику (всі вони будуть описані далі у цій главі). Однак у даній книзі поняття «самострахування» відділяється від перерахованих видів планів.

Деякі автори використовують термін «самострахування», тільки коли вони говорять про плани утримання ризиків, які підкріплюються фондами. Інші не підтримують вживання даного терміну, стверджуючи, що страхування компанії самої себе неможливо.

Так як самострахування включає залишені на власному утриманні збитки, то воно найбільше підходить для страхування збитків, які в цілому досить передбачувані, тобто для збитків, що характеризуються одночасно високою частотою і невеликою тяжкістю наслідків. (Очевидно, що цей тип страхування також підходить і для ризиків з низькою вагою наслідків і низькою частотою). Коли мова йде про самострахування за допомогою програм з власним утриманням певної частки можливого збитку, що піддається прогнозуванню, компанії зазвичай купують страхування з перевищенням ліміту власного утримання для того, щоб передати страховику більшу частину збитку за ризиками з тяжкими наслідками.

Самострахування особливо підходить у випадку, коли збиток відшкодовується через тривалий проміжок часу після його настання, так як за цей час з'являється можливість отримання доходу від коштів, утримуваних в самій організації. З цієї причини відповідальність роботодавця, загальногромадянська відповідальність і відповідальність автовласника часто залишаються на самострахування.

План самострахування може бути як фінансованим, так і не фінансованим. Якщо самострахування не фінансоване, то така організація відшкодовує свої збитки з поточного потоку готівкових грошових коштів або ліквідних активів. При фінансованому плані самострахування організація створює внутрішній фонд для покриття власних збитків. Організація, що використовує внутрішній фонд, приймає на себе тягар альтернативних витрат.

Одна з цілей фінансування ризику - слідування законодавчим вимогам. Певні законодавчі вимоги можуть стосуватися плану самострахування. Для того, щоб компанія могла залишити деякі ризики на самострахуванні, законодавство ряду штатів вимагає отримання дозволу від відповідних властей тих штатів, де може статися збиток. Наприклад, дозвіл потрібно для самострахування цивільної відповідальності автовласників і самострахування відповідальності роботодавця.

Для отримання дозволу організація повинна відповідати певним вимогам: вимога платоспроможності (наявність акредитива або поручительських гарантій, що гарантують відшкодування можливого збитку), вимога обов'язкової покупки страхування (з безумовною франшизою) понад рівня Лейера (layer) власного утримання і вимога актуарного висновку про рівень резервування збитків по самострахуванні. Ці вимоги розрізняються залежно від особливостей законодавства штату, тому план самострахування, дійсний одночасно для багатьох штатів, може бути складно не тільки впровадити, але й керувати.

Коли організація використовує самострахування, вона повинна виконати певні процедури, які страхова компанія зазвичай надає як частину страхового плану. Повинні бути розроблені та виконані процедури контролю над ризиком; повинні бути вивчені, захищені і контролюватися претензії; має бути розроблена система оплати, моніторингу та аналізу вимог. Організація може отримати подібні послуги, використовуючи власний штат або наймаючи підрядників. Організації часто зменшують подібні витрати, віддаючи на аутсорсинг ці послуги.