Лабораторна робота № 3. Контурно-меліоративна організація території (кмот). Встановлення меж еколого-технологічних груп земель

Мета роботи: навчитися диференційовано проводити межі екологотехнологічних груп земель та проектувати протиерозійні гідротехнічні споруди.

Завдання:

1. Визначити січення рельєфу та величину закладення горизонталей;

2. Побудувати картограму крутизни схилу (виконати на кресленні);

3. Виділити межі еколого-технологічних груп земель та відтінити їх на кресленні;

4. Запропонувати використання цих земель;

5. Запроектувати протиерозійні гідротехнічні споруди та лісові насадження;

6. Завдання виконати в робочому (індивідуальному) зошиті та на кресленні.

Основні принципи КМОТ:

1. Розділення орних земель, у залежності від крутизни схилу і ступеня еродованості ґрунтів, на еколого – технологічні групи, під багаторічні насадження та природні кормові угіддя;

2. Встановлення меж між І, ІІ і ІІІ еколого – технологічними групами земель, які фіксуються на місцевості різними заходами постійного облаштування території;

3. Проектування в необхідних випадках у середині полів контурної організації території з закріпленням їх земляними спорудами та лісосмугами.

Проектування КМОТ здійснюється в такій послідовності:

• виділення еколого – технологічних груп і підгруп земель;

• розміщення польових і ґрунтозахисних сівозмін, ділянок довготривалого залуження, багаторічних насаджень і природних кормових угідь;

• розташування елементів облаштування території (проектування лісосмуг, багаторічних насаджень, гідротехнічних споруд тощо);

• розміщення робочих і технологічних ділянок всередині полів;

• визначення ділянок, на яких необхідно проводити вирівнювання, засипання ярів, інші заходи.

Кожна група сільськогосподарських угідь за напрямом їх природоохоронного облаштування, по інтенсивності та характеру використання в конкретних умовах (за диференційованим використанням) розподіляються на три еколого-технологічні групи (ЕТГ).

Здійснюючи розподіл ріллі потрібно диференційовано підійти до розподілу меж між цими групами, що повинні бути чітко і жорстко закріплені на місцевості контурними лінійними рубежами.

До першої еколого – технологічної групи (І ЕТГ) орних земель відносяться не еродовані і слабко еродовані рівнинні ділянки і ділянки на схилах до 3°. На землях цієї групи проектуються інтенсивні зерно-просапні і зерно-паропросапні сівозміни з насиченням просапними культурами до 50%. У межах І ЕТГ земель виділяють дві технологічні підгрупи:

• І а – рівнинні землі (до 1°);

• І б – схилові землі (1-3°).

До другої еколого – технологічної групи (ІІ ЕТГ) орних земель відносяться переважно средньозмиті, частково слабко- і сильнозмиті ґрунти з ухилами 3-7°. На землях цієї групи проектуються зерново-трав'яні і траво-зернові ґрунтозахисні сівозміни з виключенням просапних культур і насиченням багаторічними травами (з високою ґрунтозахисною ефективністю) до 40-30%. У межах ІІ ЕТГ земель виділяють дві технологічні підгрупи:

• ІІ а – схилові землі (до 3-5°);

• ІІ б – схилові землі (5-7°).

До третьої еколого – технологічної групи (ІІІ ЕТГ) відносяться орні землі розміщені на схилах понад 7°. Землі цієї групи виключаються зі складу орних земель і підлягають загальному залуженню (посів багаторічних трав) з наступним їх використанням під сінокосіння, випасу худоби або заліснюють.

Еколого - технологічне зонування орних земель здійснюється на основі картограми крутизни схилів і розрахункового (потенційного) змиву ґрунту.

Визначення величини закладення рельєфу та побудова картограми крутизни схилу. При зображенні рельєфу горизонталями нахил поверхні відображається зміною закладення горизонталей. Безпосередньо на карті, плані може бути виміряне лише закладення – найкоротша відстань між горизонталями.

Величина закладання горизонталей (d) визначається за формулою:

d=h/tg α ,

де h – висота перерізу рельєфу,

α – кут нахилу місцевості (крутизна схилу).

Таблиця 1

Основні значення величин закладення горизонталей для побудови картограми крутизни схилу

Кут нахилу	Висота перерізу рельєфу , м
	0,5	1	2	2,5	5
10	28,65	57,29	114,58	142,85	286,45
30	9,54	19,08	38,16	47,71	95,40
50	5,72	11,43	22,86	28,74	57,15
70	4,06	8,13	16,26	20,33	40,65
100	2,83	5,67	11,34	14,20	28,35

Побудова шкали закладення горизонталей: на прямій лінії довільної довжини відкладають рівні відрізки та точки поділу, послідовно підписуючи величину кута нахилу: 1°, 3°, 5°, 7°, 10°. З кожної точки проводять перпендикуляри, на яких у масштабі плану відкладають величини закладень (див. табл. 1), що відповідають даному ухилу і висоті перерізу рельєфу. Отримані точки з’єднують між собою плавною кривою лінією.

Визначаємо відстані між кожною горизонталлю на планово-картографічному матеріалі, у місцях переходу з однієї крутизни ухилу в іншу робимо відмітки на плані, потім плавною лінією сполучаємо ці відмітки. Отримана лінія і буде межа між різними величинами крутизни схилу (межі еколого-технічних груп земель), а групи земель на плані показати різним кольором.

Після виділення еколого-технологічних груп земель встановлюють межі між І і ІІ та ІІ і ІІІ технологічними групами земель (рубежі першого та другого порядку відповідно), які одночасно слугують межами між польовими і ґрунтозахисними сівозмінами.