Висновок

Так в опозиційних рухах середньовічного плебсу зароджувалися елементи моралі, заснованої на запереченні приватної власності, експлуатації, соціальної нерівності, вироблявся смутний, наділений ще в теологічних одягу ідеал справедливих суспільних відносин та нової моральності, що відповідає інтересам пригноблених мас. По суті справи християнська етика відтворила і обгрунтувала вимушену аберацію зневіреного свідомості, коли в умовах тотального панування в земному житті аморальності людське прагнення до правди і справедливості з необхідністю породжує віру в те, що якщо моральність не в світі, то вона по той бік його. Треба тільки знайти туди дорогу і твердо її дотримуватися.  Слід також відзначити, що і сам Христос не витримує характеру, яким уособлює велич і безкорисливість духовного подвигу любові, час від часу вибухаючи погрозами на адресу відступників і маловірів і згадуючи геєнни огненної, плач і скрегіт зубів.  Навіть сенс життя людини в релігійній етиці вилучається з його особистого буття і набуває потойбічне значення. «... Ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто не вмирає для себе, а живемо - для Господа живемо, вмираємо - для Господа вмираємо, - завжди Господні», - наставляє апостол Павло.  Таким чином, досягнення і гуманістичний пафос християнської етики були історично обумовлені і обмежені своїм часом. 

Список використаної літератури

1. Кондрашев В.А. Етика: Історія і теорія. Р н / Д: Фенікс, 2004. - 544с.  2. Нарис історії етики. Під ред Чагіна Б.А. та ін М.: Думка, 1969. - 430с.  3. Етика. За ред В.О. Лозового. К.: Юрінком Інтер, 2002. - 224с.  4. Золотухіна-Аболина Є.В. Сучасна етика. М.: МарТ, 2003. - 416с.  5. Кропоткін П.А. Етика: вибрані праці. М.: Політвидав, 1991. - 196с