2. Балкові перекриття

Балкові перекриття застосовують головним чином в індивідуальному будівництві. Несучий елемент цього перекриття -балка - може бути дерев'яна, металева або залізобетонна. Перекриття по дерев’яних балках застосовують в сучасному малоповерховому будівництві, де ліс є місцевим матеріалом. Цей вид перекриття має невелику масу, простий у виконанні, порівняно невисокої вартості, але може загнивати, недостатньо вогнестійкий і довговічний та вимагає великих затрат праці.

Висота перерізу дерев’яної балки складає 1/20 - 1/25 частину прольоту й найчастіше становить 130, 150, 180, 200 мм, а товщина - 75, 100 мм. Відстань між балками в осях (крок) дорівнює 600 - 1000 мм. Для опертя міжбалкового заповнення до бічних сторін балок прибивають бруски (черепні) перерізом 40x50 мм .

Дерев'яні перекриття складаються: з балок, міжбалкового заповнення, підлоги й опоряджувального шару стелі (рис. 10.1, а, б). Дерев'яні балки виготовляють у вигляді брусів прямокутного перерізу або товстих дошок хвойних порід, розміри визначають розрахунком. Висота перерізу дерев'яної балки складає частину прольоту й найчастіше становить 130, 150, 180. 200 мм, а товщина - 75, 100 мм. Відстань між балками в осях (крок) дорівнює 600 - 1000 мм.

Для опертя міжбалкового заповнення до бічних сторін балок прибивають бруски (черепні) перерізом 40x50 мм (рис. 10.1, в, г).

Обпирання дерев'яних, металевих і залізобетонних балок на кам'яні та бетонні стіни повинно бути не менше 200 мм. Опорні ділянки балок повинні бути надійно прикріплені до несучих конструкцій будівель.

Перекриття у вигляді прогонів (балок) з вкладишами між ними повинні бути підсилені за допомогою шару монолітного армованого бетону класу не нижче С12/15(В15) завтовшки не менше 40 мм. (ДБН В.1.1-12~2014. Будівництво у сейсмічних районах).

Рис.10. 1 Перекриття по дерев’яних балках: а-з дощатим щитовим накатом; б-з накатом із порожнинних блоків; в-загальний вид дерев’яної балки з черепним бруском; г - поперечні перерізи балок; д - види накатів; е - перекриття в санвузлах; 1 - балки; 2 - накат (щитовий); 3 - штукатурка; 4 - глиняна замазка; 5 - засипка; 6 - лаги; 7 - звукоізоляційна прокладка; 8-дощата підлога; 9-черепний брусок; 10 - порожнинний легкобетонний блок; 12-розчин; 13-підлога з керамплитки; 14-цементна стяжка-20 мм; 15-бетонна підготовка; 16-два шари руберойду на бітумній мастиці; 17-дощатий настил; 18-пластини; 19-дошки; 20 - стеля

1а

Рис.10. 1 а Перекриття по дерев’яних балках з дощатим щитовим накатом:

1 – черепні бруски; 2 – балка; 3 – паркет; 4 – чорна підлога; 5 – лага; 6 –штукатурка; 7 – накат; 8 – змазка глиною; 9 - засипка

Рис.10. 2 Опертя дерев’яних балок на кам’яні стіни та прогони: а - на зовнішні стіни; б - на внутрішні стіни; в - на прогони; 1 - дерев’яна балка; 2 - анкер; 3 - розчин; 4 - шари руберойду; 5 - цвях; 6 - два шари руберойду; 7 - стальна накладка 50х6 мм; 8 - дерев’яний складений прогон; 9 - пластинчатий нагель; 10-залізобетонний прогон

Обпирання кінців дерев'яних балок на кам'яні стіни може бути з глухим або відкритим закладанням (рис.10.2, а, б). При глухому закладанні щілину між балкою та гніздом в 20-30 мм заповнюють розчином. Глухе забиття захищає балку від доступу до неї вологого, теплого повітря і не дає можливості появленню на стінках гнізд конденсату та зволоженню кінців балок. При відкритому закладанні щілини між балкою та стінками гнізда нічим не заповнюють. Відкрите спирання допускається при стінах завтовшки більше 510 мм і при спиранні балок на внутрішні стіни. У зовнішніх стінах завтовшки 510 мм і менше при такому спиранні гнізда балок утеплюють вкладками з теплоізоляційних матеріалів.

В цьому випадку забезпечується вентиляція гнізд повітрям, що проникає з між- балкового простору перекриття.

Кінці балок антисептують 3% розчином фтористого натрію на довжину 750 мм, а бічні поверхні кінців балок обклеюють руберойдом у два шари на бітумі. Для зв’язку стін з перекриттями кінці балок заанкеровують у стіни. Стальний анкер одним кінцем прикріплюють до балки, а другий кінець замуровують у кладку. При спиранні балок на внутрішні стіни, або прогони (рис. 10.2) кінці їх антисептують, обгортають двома шарами руберойду і з’єднують між собою стальними зв’язками. Анкери ставлять не рідше ніж через одну балку.

Прогони бувають залізобетонні, стальні, дерев’яні (рис. 10.2, в, г). Простір між балками заповнюють міжбалковим накатом, який спирається на черепні бруски. Застосовують накати з одинарних або подвійних щитів, гіпсових або легкобетонних блоків, фібролітових плит (рис. 10.1, д). По накату виконують змащення глинопіщаним розчином 20¬30 мм завтовшки або кладуть шар рулонного матеріалу, який одночасно служить пароізоляцією. Для поліпшення звукоізоляції (в міжповерхових перекриттях) і теплоізоляції (в горищних і напівпідвальних перекриттях) укладають шар ізоляційного матеріалу (зі шлаку, сухого піску, керамзиту) завтовшки 60-80 мм для міжповерхових і 220-260 мм для горищних перекриттів. Для настилки підлоги по балках через 500-700 мм укладають лаги з дощок або пластин, до яких прибивають дошки підлоги. В місцях спирання лаг на балку під лаги підкладають звукоізоляційні прокладки з рулонних матеріалів, гуми або смуги оргаліту. Завдяки наявності лаг, укладених під підлогою, під усією площею приміщення створюється суцільний прошарок, який сполучається з повітрям приміщення через вентиляційні решітки в кутках кімнат. Це забезпечує вентиляцію підвального простору й видалення з нього водяної пари. Для зменшення висоти перекриття часто підлогу укладають безпосередньо по балках. Проте відсутність лаг погіршує звукоізоляцію перекриття. Стелю оштукатурюють по шару дранки або оббивають листами сухої штукатурки.

Конструкція перекриття по дерев’яних балках з накатом із легкобетонних блоків і плит зменшує витрати деревини, але маса його збільшується. Шви між блоками й місця примикання їх з балками закладають розчином. Зверху накату влаштовують гідроізоляцію гарячим бітумом або з шару рулонного матеріалу.

Горищні перекриття не мають підлоги, а теплоізоляційну засипку захищають від вологи вапняно-піщаною (глинопіщаною) стяжкою завтовшки 20 мм.

Перекриття над санвузлами влаштовують з водонепроникними підлогами й надійною гідроізоляцією по суцільному дощатому настилу зі шпунтованих дошок, які прибивають до відкритих знизу балок перекриття (рис. 10.1, е).

Рис.10. 3 Перекриття по металевих балках: а - опертя кінців балок на зовнішні стіни; б - внутрішні; в - на цегляні стовпи; г - міжповерхове з монолітним заповненням; д - горищне; є - міжповерхове з дощатим накатом і збірним заповненням із плит і блоків; 1 -дошки підлоги 40 мм; 2-лаги; 3-пісок; 4-монолітний залізобетон; 5- штукатурка; 6 - шлак; 7 - паркет; 8 - асфальт; 9 - цегла; 10 - сітка; 11 - стяжка з розчину; 12 - короб; 13 - бітумізована повсть; 14-арматура; 15-схватка з брусків через 1 м; 16-глиняна змазка 20...25 мм; 17-накат; 18-плиточна підлога; 19 — збірні залізобетонні плити; 20-позчин; 21-гіпсові плити; 22 - толь; 23 - гіпсошлаковий блок; 24 - металева балка; 25 - бетонна подушка; 26 - стальний анкер; 27 - заповнення бетоном; 28 - прогон

При ремонтних роботах та реконструкції будівель зустрічаються перекриття по металевих балках. Тепер такі конструктивні вирішення перекриттів використовують дуже рідко. Металеві балки з двотавру, швелера або рейки укладають на несучі стіни або стовпи з закладанням і анкеруванням їх (рис. 10.3, а, б, в).

Величина спирання на стіни становить 200-250 мм. Балки розміщують на відстані 1,0-1,5 м одна від одної. Під балки укладають бетонні подушки або стальні підкладки. Балки захищають від корозії, можливої дії вогню або високих температур.

Міжбалкове заповнення може бути монолітним і збірним. Монолітне міжбалкове заповнення (рис. 10.3, г, д, е) може бути з цегли, бетону або залізобетону й керамічного каменю. В залежності від розташування залізобетонної плити у верхній чи нижній площині балки стеля буває гладка, ребриста, у вигляді склепіння з цегляним або бетонним заповненням міжбалкового простору.

Перекриття по стальних балках зі збірним накатом за своєю схемою аналогічні перекриттям по дерев'яних балках. Стальні балки горищних перекриттів утеплюють зі сторони горища, щоб не утворювався взимку конденсат на стелі в місцях розташування балок (рис. 10.3, д).

	Рис.10. 4 Перекриття по залізобетонних балках: а - гіпсобетонна плита; б - легкобетонний вкладиш; в - міжповерхове перекриття; г-горищне; д-анкеровка; 1 - дошки підлоги 37...47 мм; 2-лаги; 3-легкобетонний вкладиш; 4 - звукоізоляційні прокладки 15...20 мм; 5-розчин; 6-штукатурка 10 мм; 7 - гіпсобетонна плита; 8-пароізоляція; 9-утеплювач; 10-вапняно-піщана стяжка; 11-утеплювач 220...260 мм; 12-анкер; 13-монтажна петля; 14 - шлакобетон

Із впровадженням в будівництво залізобетону почали застосовувати перекриття по залізобетонних балках таврового перерізу (рис. 10.4). Вони прості за конструкцією, мають відносно невелику масу, але трудомісткі у зв’язку з забиванням цементним розчином великої кількості швів між елементами міжбалкового заповнення. Крок балок назначають, в залежності від навантаження, від 600 до 1000 мм. Як міжбалковий накат застосовують гіпсобетонні або легкобетонні плити. Підлоги влаштовують по лагах або по вирівняній основі. Стелі покривають шаром штукатурки не більше 10 мм. Зв’язок перекриття зі стінами виконується анкеруванням балок перекриття (рис. 10.4, д). Балки горищного перекриття утеплюють (рис. 10.4, г).