6. Співвідношення вартості затрат.

При встановленні ціни на товар, підприємство повинно аналізувати, як встановленний рівень ціни співвідноситься з його затратами. Можуть існувати такі ситуації:

Якщо виробник не отримує із сторони ніяких субсидій, то гарантією його нормального існувння на ринку має бути такий рівень цін, який повинен покривати повні витарти з метою завоювання більшої частки ринку чи утримання існуючої. Виробники можуть встановлювати ціни, які не покривають загальних витрат чи навіть змінних витрат. Така ситуація може складатися, якщо виробник має достатні фінансові ресурси, щоб не збанкротувати і може бути доцільною лише в короткострокговому періоді. У випадку використання цілі максимізації поточного прибутку, виробник може встановлювати ціни, які перевищують собівартість. Проте, дві останні ситуації можуть призводити до втручання державних органів у діяльність окмпанії.

7. Варіанти цінової політики.

При встановленні ціни на свою продукцію, виробник приймає насамперед рішення стосовно встановлення рівня цін. Як правило, при цьому ціни завищуються, що обумовлено прагненням отримати додатковий прибуток і зменшити ризик зміни економічної ситуації.

Проте, інколи підприємства можуть свідомо занижувати ціни на свої товари, що на практиці може позначатись на погіршенні фінансових результаті виробника.

Загалом, виробник може використовувати такі варіанти цінової політики:

• преміальна цінова політика;

• заохочувальна цінова політика;

• політика виснажуючих та проникаючих цін;

• політика цін при стратегії товарної концентрації;

• політика встановлення дифкркнційованих цін.

8. Преміальна та заохочувальна цінова політика.

Сутність преміальної цінової політики полягає у тому, що виробники встановлюють високі ціни на товари високої якості із високим рівнем сервісу (політика цін на парфюмерію, автомобілі, групу “люкс”). Високий рівень цін на товари підкріплюється відповідною рекламою та спеціальною дистрибуцією.

Заохочувальна цінова політика передбачає, що виробник встановлює відносно не високі ціни на товари середньої якості, які характеризуютсья масовим розподілом. Наприклад, польська парфюмерія.

9. Політика виснажуючих та проникаючих цін.

У випадку використання преміальної та заохочувальної політики, мова йде про встановлення ціни на товари, аналоги яких вже існуют на ринку.

Якщо виробник виводить на ринок принципово нові товари (піонерні), аналогів якому не існувало на ринку, то він може використати політику виснажуючих чи проникаючих цін.

Політика виснажуючих цін (політика вільного вилучення грошових засобів населення) характеризується тим, що продавець-монополіст встановлює на етапі виведення новинки на ринок відносно високу ціну при обмеженому обсязі збуту товару. Згодом, по мірі насичення ринку даним товаром та посилення конкуренції, першщопочаткова висока ціна поступово знижується. Недоліками даної стратегії є те, що високі ціни можуть залучати увагу потенційних конкурентів, а також те, що в очах громадськості імідж даного виробника може впасти, якщо споживачі будуть вважати, що останній “грабує” їх.

Політику виснажуючих цін доцільно використовувати за таких умов:

1. на ринку повинна існувати група споживачів з високим рівнем доходу, які готові заплатити високу ціну за товар. Зменшення ж ціни на товар у майбутньому призведе до залучення сегментів ринку з більш низьким рівнем доходу;

2. товар має короткий життєвий цикл, існує небезпека ранього старіння товару і тому для покриття своїх витрат на наукові дослідження і розробки, виробнику необхідно встановлювати високі ціни;

3. невеликий обсяг вироництва та збуту товару не вимагає високих витрат на виробництво та збут товару;

4. проведення політики виснажуючих цін повинно бути проведено скрито від громадськості, щоб не викликати її негативної реакції.

Політика проникаючих цін передбачає встановлення відносно низької початкової ціни на товар з метою завоювання значної кількості споживачів, досягнення великих обсягів продажу. Політика проникаючих цін може бути використана при наявності таких умов:

1. попередній ціновий аналіз показує високу еластичність попиту на товар-новинку;

2. не існує сегменту споживачів з високим рівнем доходів, які готові заплатити вищий рівень ціни;

3. значний обсяг реалізації продукції створює необхідні передумови для зниження питомих виробничих витрат при високому завантаженні існуючих потужностей.

Перевагами даної стратегії є те, що низька ціна продажу утримує потенційних конкурентів від впровадження аналогічних тоарів на ринок; велика відомість продавця за рахунок низьких цін може бути використана для впровадження нових товарів на ринок; невисока ціна дозволяє досягти значних обсягів продажу, високої частки ринку і сильної конкурентної позиції; завдяки помірним цінам на етапі впровадження, зменшуєтсья ризик провалу даного товару.