3.Економічне значення ветеринарної справи.

Ветеринарна справа в нашій країні входить в систему заходів, які спрямовані на підвищення економічного стану тваринництва та інших галузей народного господарства. Обов‘язок фахівців ветеринарної медицини - забезпечити збільшення виробництва продуктів тваринництва при одночасному зниженні їх собівартості за рахунок посилення заходів по профілактиці і ліквідації захворювань сільськогосподарських тварин, підвищення ефективності лікування хворих тварин, птиці, риб, бджіл. Зменшення захворювання та загибелі тварин, підвищення їх продуктивності, скорочення терміну хвороби, підвищення якості продуктів та сировини тваринного походження, недопущення їх псування, створення здорових стад тварин в господарствах - це є основним економічним значенням ветеринарної справи.

4.Соціальне значення ветеринарної справи.

Поряд з цим ветеринарна справа в нашій країні спрямована на охорону здоров‘я людей шляхом попередження їх захворювання через продукти харчування, контакту з тваринами, та забруднення навколишнього середовища шкідливими газами, отрутохімікатами, збудниками захворювань. Захворювання людей на хвороби, спільні для людей і тварин ( зооантропонози) залежить від наявності чи відсутності таких захворювань у тварин. Ліквідуючи зооантропонози, служба ветеринарної медицини охороняє людей від можливого захворювання Проводячи ветеринарно-санітарну експертизу м‘яса, молока, інших продуктів та сировини, попередження використання недоброякісних продуктів у їжу людям, фахівці ветеринарної медицини охороняють здоров‘я населення. Цим і визначається велике соціальне значення ветеринарної справи.

5.Класифікація ветеринарних заходів.

До ветеринарних заходів відносяться :

- ветеринарно-санітарні, профілактичні, протиепізоотичні і лікувальні заходи ( включаючи заходи щодо виявлення та ліквідації вогнищ захворювань які передаються від тварин людям);

- ветеринарні заходи та ветеринарно-санітарна експертиза при заготівлі та забої тварин, торгівлі м‘ясом та іншими продуктами, а також надзором за санітарним станом місць торгівлі ними на ринках та ярмарках;

- ветеринарно-санітарний контроль за станом, заготівлею та забоєм тварин, перегоном скота, заготівлею, зберіганням та переробкою м‘яса, молока, яєць, вовни, шкіри та інших продуктів і сировини тваринного походження, а також за перевезенням всіма видами транспорту, імпортом та експортом тварин, м‘яса, яєць.

- нагляд за виконанням ветеринарно-санітарних заходів підприємствами, організаціями і установами, які здійснюють заготівлю, зберігання і переробку продуктів і сировини тваринного походження, а також за ветеринарно-санітарним станом цих підприємств, установ та організацій;

- ветеринарний нагляд за рибогосподарськими водоймищами та за виконанням ветеринарно-санітарних правил на рибо- та китобійних промислах.

6.Право займатися ветеринарною практикою. Підприємницька ветеринарна практика.

Право займатися ветеринарною діяльністю ( практикою) надається особам, які мають ветеринарну освіту, закінчили вищі учбові ветеринарні заклади ( або факультети) ІІ - ІУ рівня акредитації та одержали кваліфікацію фельдшера ( техніка) ветеринарної медицини, лікаря ветеринарної медицини, магістра ветеринарної медицини.

СТАТТЯ 100- ветеринарна практика

-. Юридичні або фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проживають/перебувають на території України) можуть провадити ветеринарну практику на підставі ліцензії, що видається відповідно до закону.

- Державні установи ветеринарної медицини (лікарні, дільниці, пункти, аптеки, склади, лабораторії тощо), за винятком Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів і кормових добавок, Державного науково-контрольного інституту біотехнології та штамів мікроорганізмів, Інституту з лабораторної діагностики та його філіалів в Автономній Республіці Крим, областях, а також регіональних, зональних, міжобласних державних лабораторій ветеринарної медицини, державних лабораторій ветеринарної медицини міст Києва та Севастополя, державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на ринках, можуть приватизовуватися в порядку, визначеному законом. При цьому приватизовані об’єкти не можуть бути перепрофільовані протягом десяти років.

- Питання щодо підвищення кваліфікації, атестації та етики спеціалістів ветеринарної медицини, що провадять ветеринарну практику, покладаються на професійну громадську організацію, уповноважену Департаментом.

7.Що таке установа ветеринарної медицини? Ознаки установи ветеринарної медицини.

В організаційному відношенні ветеринарна медицина України охоплює систему установ, організацій та служб пов‘язаних спільними задачами та установ, які виконують спеціальні функції.

Розрізняють установи, організації, служби ветеринарної медицини та ветеринарні органи.

В юридичному розумінні установи і організації є організаціями, які створюються для виконання державних, а також господарчих або суспільних функцій.

Під установою розуміють організацію яка веде роботу в визначеній галузі. В практичній ветеринарній медицині більшість організацій відносять до категорії установ.

Суттєвими ознаками установ ветеринарної медицини є :

-Проводить силами колективу фахівців ветеринарні заходи.

-Утримується , в більшості, за рахунок державного бюджету.

-Має стабільну ( типову) організаційну структуру та регламентований штат працівників.

-Виконує свою роботу на підставі складених планів та позапланово, при виникненні необхідності.

Ці ознаки й відрізняють ветеринарні установи від підприємства.