12.Як називається орган, який здійснює безпосереднє управління ветеринарною медициною України?

Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України

13.Територіальні органи управління ветеринарної медицини.

Всю службу ветеринарної медицини можна розділити на 2 групи : спеціалісти, які здійснюють ветеринарну службу; друга – організації, установи, які забезпечують функціонування та розвиток цієї служби. В першій групі зайнято більше 80% працюючих.

До першої групи належать :

Організації та установи державної ветеринарної медицини;

Спеціалісти та організації (служби) відомчої ветеринарної медицини;

Спеціалісти приватної ветеринарної медицини.

Другу групу установ і організацій складають :

Науково-дослідні інститути, зональні спеціалізовані лабораторії з хвороб тварин, міжобласні спеціалізовані лабораторії з хвороб птиці;

Ветеринарна біологічна промисловість;

Промисловість підприємства і товаропровідна система корпорації “Укрзооветпромпостач”, державного підприємства “Укрветпромпостач”, асоціації “Украгробіовет”;

Установи з підготовки кадрів – вищі та середні навчальні установи ветеринарної медицини.

Державна ветеринарна мережа – е сукупність державних ветеринарних підприємств і організацій, які безпосередньо виконують практичну ветеринарну роботу.

По призначенню та профілю роботи розрізняють наступні установи і організації державної ветеринарної медицини в Україні :

Лікувально-профілактичні установи: районні державні лікарні ветеринарної медицини, дільничні лікарні, дільниці, пункти ветмедицини, міські лікарні ветеринарної медицини;

Діагностичні установи: державний науково-дослідний інститут лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, районні державні лабораторії, міські державні лабораторії, зональні спеціалізовані державні лабораторії з хвороб тварин, державні лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринках;

Ветеринарно-санітарні установи і організації: регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України і транспорті з підпорядкованими їм прикордонними пунктами державного ветеринарного контролю; обласні госпрозрахункові ветзагони з відділеннями в районах, відділи відомчої міліції з проведенням карантинних ветеринарних заходів.

Протиепізоотичні установи і організації : станції по боротьбі із сказом; протиепізоотичні експедиції, їх загони; експедиції по заходах боротьби з ящуром, бруцельозом, лейкозом тощо.

14.Система державної ветеринарної медицини.

• Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України з підпорядкованими їй Головними управліннями державної ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим; Головними управліннями державної ветеринарної медицини в областях та містах Києві та Севастополі; міськими та районними управліннями державної ветеринарної медицини ; Державним науково-дослідним інститутом лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи; регіональними державними лабораторіями ветеринарної медицини в областях; зональними спеціалізованими лабораторіями ветеринарної медицини з хвороб тварин; міжобласними спеціалізованими державними лабораторіями ветеринарної медицини з хвороб птиці; корпорацією “Укрзооветпромпостач”; асоціацією “Украгробіовет”; підприємствами з виробництва засобів захисту тварин та заходів ветеринарної медицини; Державним науково-дослідним контрольним інститутом ветеринарних препаратів і кормових добавок; Державним науково-контрольним інститутом біотехнології та штамів мікроорганізмів; державним науково-дослідним інститутом лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи; іншими науково-дослідними установами; регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України та транспорті; підрозділами ветеринарної міліції із забезпечення карантинних ветеринарних заходів тощо;

• Головне управління державної ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, Головні управління державної ветеринарної медицини в областях та містах Києві та Севастополі підпорядкованими їм, відповідно, республіканським, обласним та міськими державними закладами ветеринарної медицини, обласними госпрозрахунковими ветеринарно-санітарними загонами, районними та міськими управліннями державної ветеринарної медицини, обласними державними підприємствами ”Ветзоопромпостач”, підрозділами відомчої ветеринарної міліції із проведення карантинних ветеринарних заходів;

• Районні управління державної ветеринарної медицини з підпорядкованими їм районними державними лікарнями, дільничними лікарнями, дільницями, пунктами ветеринарної медицини та державними лабораторіями ветеринарно-санітарної експертизи на ринках;

• Міські управління державної ветеринарної медицини з підпорядкованими їм міськими державними лікарнями, дільничними лікарнями, дільницями державної ветеринарної медицини, державними лабораторіями ветеринарно-санітарної експертизи на ринках;

• Регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні України і транспорті з підпорядкованими їм прикордонними та транспортними пунктами державного ветеринарного контролю.

15.Органи та установи державної ветеринарної медицини центрального підпорядкування.

17.Структура державної ветеринарної медицини в області.

18.Структурні підрозділи районних державних лікарень ветеринарної медицини.

У даний час вона визначена Положенням про управління ветерина­рної медицини в районі, затвердженим Державним департаментом ве­теринарної медицини Мінагрополітики України 2008 рік.

Управління ветеринарної медицини в районах підпорядковані Головним управ­лінням ветеринарної медицини в областях.

Управлінню підпорядковуються:

• міські державні лікарні ветеринарної медицини(в містах не обласного значення);

• районні державні лікарні ветеринарної медицини;

• районні державні лабораторії ветеринарної медицини;

• відділення госпрозрахункового ветеринарно-санітарного загону(функціонально);

• інші державні установи ветеринарної медицини на території району.

Основними завданнями управління є розроблення та реалізація за­ходів щодо:

• охорони території району від занесення з території інших держав, регіонів, областей, районів або з карантинної зони збудників заразних хвороб тварин, а також недопущення їх розповсюдження за межі території району або карантинної зони;

• профілактики, діагностики інфекційних, інвазійних незаразних хвороб тварин і їх лікування;

• здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за якістю та безпекою продукції тваринного, а на ринках - і рослинного походження;

• • державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за перевезенням, у тому числі експортом, імпортом об'єктів державного ветсанконтролю та нагляду;

• додержання ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством;

• захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей;

• проведення ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного, а на ринках - і рослинного походження, що використовуються для харчування або виготовлення харчових продуктів, а також готових кормів рослинного та тваринного походження та кормових добавок;

• здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду за якістю та умовами реалізації ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини;

• проведення бактеріологічного, радіологічного, паразитологічного, токсикологічного та іншого контролю на підприємствах з переробки продовольчої сировини тваринного походження усіх форм власності, а на ринках - і рослинного походження;

• сприяння підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини.

У відповідності з цими завданнями визначається компетенція управлінь, а посадові особи управлінь, які здійснюють державний вете­ринарно-санітарний нагляд мають чітко визначені права.

Управління очолюють начальники-головні державні інспектори ве­теринарної медицини району, які призначаються і звільняються з посади начальниками Управлінь ветеринарної медицини АР Крим, областей. Начальники Управлінь мають заступників, які за посадою є заступника­ми головних державних інспекторів ветеринарної медицини районів. Спеціалісти ветеринарно ветеринарної медицини Управління є за посадою держав­ними інспекторам ветеринарної медицини.

Посадові особи, які здійснюють державний ветсаннагляд, забезпе­чуються форменим одягом за рахунок спеціального фонду Державного бюджету України.

Службу ветеринарної медицини в районі здійснюють установи державної ветеринарної мережі районного підпорядкування - районні державні лікарні, дільничні лікарні, дільниці, пункти ветеринарної медицини,районні державні лабораторії ветеринарної медицини з підпорядкованими їм лабораторіями ветеринарно-санітарної експертизи на ринках, а також спеціалісти ветеринарної медицини агрофірм, акціонерних товариств, селянських спілок, птахофабрик, тваринницьких комплексів та інших господарств, підприємств і організацій.

19.Принципи планування ветеринарних заходів.

Принципи планування ветеринарних заходів випливають із положень Закону України” Про ветеринарну медицину”

У ветеринарній медицині відпрацьовані і застосовуються такі принципи планування :

є д н і с т ь, к о м п л е к с н і с т ь, д е м о к р а т и ч н і с т ь і в е д у ч а л а н к а.

Єдність планів передбачає обов‘язковість єдиного планування ветеринарних заходів на відповідній території незалежно від відомчого підпорядкування форми власності господарств, комплексів і інших підприємств. При плануванні необхідно суворо керуватися законодавством з питань ветеринарної медицини, діючими інструкціями та методичними вказівками.

Комплексність передбачає поєднання в плані організаційно-господарських, зоотехнічних, ветеринарно-санітарних і спеціальних протиепізоотичних заходів. Одні ланцюги цього комплексу розраховані на підвищення природної та специфічної резистентності організму тварин до захворювання, другі спрямовані на виявлення, ізоляцію або знешкодження джерела збудника інфекції в навколишньому середовищі, треті - на лікування хворих тварин, тощо. Тільки здійснення комплексу заходів може гарантувати профілактику і ліквідацію заразних хвороб тварин.

Демократичність передбачає планування ветеринарних заходів знизу до верху, тобто розробку первинних планів ветеринарних заходів починаючи з господарств, населених пунктів.

Ведуча ланка передбачає в плані першочерговий захід, від якого залежить успіх проведення інших його елементів. Наприклад в планах по ліквідації туберкульозу ведучою ланкою є систематичне алергічне дослідження тварин з подальшою ізоляцією і забоєм реагуючих, проведенням дезінфекції та інших заходів.

При складанні планів ветеринарних заходів в господарстві обов‘язково враховують методичні вказівки начальника районної державної лікарні ветеринарної медицини. Плани, розроблені головним лікарем ветеринарної медицини господарства, затверджуються керівником господарства. Потім один примірник кожного плану подається в районну державну лікарню ветеринарної медицини, де після ретельного аналізу складаються районні плани.

Підготовлені плани начальник управління державної ветеринарної медицини в районі подає в Головне управління державної ветеринарної медицини області для узгодження і затвердження. Такий принцип демократичності, який здійснюється знизу до верху, характерний для нашої системи планування ветеринарних заходів.