3. Просторові вимоги

Комунікація здійснюється у просторі, в якому наявні її учасники (люди, обладнання). Існує різноманіття мереж, які використовують відмінні технології, пристосовані до потреб різних комунікаційних просторів (табл. 3.1):

Таблиця 3.1. Технології мереж у різних комунікаційних просторах.

Тип мережі	Означення	Діапазон відстаней	Комунікаційний простір
HAN	Домашня мережа	до 100 м	квартира
LAN	Локальна мережа	100 м .. 1 км	будинок, поверх, кімната
CAN	Кампусова мережа (Campus Area Network)	1..10 км	кампус, садиба організації
MAN	Метропольна мережа (Metropolitan Area Network)	10..100 км	місто
WAN	Національна мережа (Wide Area Network)	100..10 000 км	регіон, держава
GAN	Глобальна мережа (Global Area Network)	Багатонаціональні зони навколо Землі	світ

4. Потреби користувачів

Комунікація може бути публічна, тобто відкрита для будь-кого, або приватна (тобто обмежена до конкретної спільноти користувачів, наприклад, до працівників певної організації). Відповідно до цього існують публічні та приватні мережі. Крім того, мережі можуть залежати від виду спільноти користувачів (дослідницькі, університетські, мережі підприємств або організацій), або від виду обладнання та програмного забезпечення, яке вони переважно використовують (мережі IBM, Microsoft, Novell, Apple, …).

Просторові вимоги та потреби користувачів звичайно тісно корельовані: мережі LAN сполучають особи у тому самому будинку організації, мережі MAN – користувачів у тому самому місті. Однак застосування віддалених обчислень або використання домашніх працівників порушує співвідношення між просторовою спільнотою та спільнотою користувачів, наприклад, локальна мережа робочої групи може включати групу віддалених працівників з використанням новітньої мережевої технології – віртуальної приватної мережі.

Контрольні питання

1. Що таке мережева архітектура ?

2. Що таке конфігурація ?

3. Які функції протоколів ?

4. Що впливає на час передачі інформації по мережі ?

5. Як класифікуються мережі за просторовими параметрами ?

Тема 3.4 Операційні системи сімейства Unix

План лекції

1. Загальні відомості

2. Властивості файлової струткури Unix

3. Різниця між загальними і приватними даними

4. Операційні системи типу Linux

1. Загальні відомомсті

UNIX (Ю́нікс) — це операційна система, яка спочатку розроблялася протягом 1969—1970-х років групою співробітників підрозділу Bell Labs корпорації AT&T, яка включала Кена Томпсона, Денніса Рітчі та Дугласа Макілроя. Натепер існує безліч різних UNIX-систем, які, в свою чергу, об'єднуються в родини. В їх розробці в різний час брали участь AT&T, деякі комерційні фірми, а також некомерційні організації.

До тих пір, доки панувало вузьке трактування ОС UNIX (тобто доки ОС UNIX не була комерційним продуктом), не було потреби в стандартизації засобів цієї ОС. Нечисленні висококваліфіковані користувачі ОС UNIX самі могли розібратися в особливостях і відмінах версії системи, якою вони користуються, та обрати ту підмножину її засобів, яке забезпечувало переносимість програми.

Однак, з виходом ОС UNIX на комерційний ринок, переходом до широкого трактування системи та суттєвим збільшенням числа користувачів різних її варіантів, стало необхідним ввести можливість виробництва побудованих на основі ОС UNIX операційних систем, які були б дійсно сумісними. Для цього необхідна стандартизація (інтерфейсів) засобів операційної системи на різних рівнях. Така робота триває вже біля 10 років, ще не завершена й навряд чи колись буде завершена у вигляді кінцевого набору стандартів де-юре. Однак, навіть отримані результати дозволяють виробникам забезпечити користувачів різних апаратних платформ операційними системами, достатньо зручними для користування і дозволяють розробляти мобільні прикладні системи, які можуть виконуватись на комп'ютерах, що мають операційні системи з аналогічними властивостями.