4. Макроекономічна рівновага: сукупний попит та сукупна пропозиція. Короткострокова й довгострокова рівновага.

Для розгляду сукупного попиту та сукупної пропозиції необхідно об'єднати окремі ринки країни в єдиний загальний ринок. При цьому розглядаються єдина сукупна ціна, або так званий рівень цін, а також рівноважна кількість окремих товарів і послуг, що називається реальним обсягом національного виробництва. Об'єднані ціни (рівень цін) і об'єднані рівноважні кількості товарів (реальний обсяг національного виробництва) називаються сукупностями, або агрегатами.

В основу макроекономічного аналізу покладена найпростіша модель кругових потоків, або модель кругообігу ВНП, доходів і витрат. У найпростішій формі вона включає дві категорії економічних агентів: домашні господарства й фірми, але не припускає державного втручання в економіку й економічні зв'язки із зовнішнім світом. Економіка є замкненою системою, коли доходи одних економічних агентів з'являються як витрати інших. У закритій економіці величина загального обсягу виробництва в грошовому виразі дорівнює сумарній величині доходів домашніх господарств.

У відкритій економіці з державним втручанням модель кругових потоків ускладнюється. До моделі вводяться дві інші групи економічних агентів (уряд і зовнішній світ). Рівність доходів і витрат порушується, оскільки з потоку «доходи – витрати» утворяться «витоки» у вигляді заощаджень, податкових платежів й імпорту. Водночас до потоку «доходи – витрати» надходять додаткові кошти у вигляді «ін'єкцій» - інвестицій, державних витрат й експорту. Держава за допомогою трансфертів, субсидій, податків й інших економічних інструментів регулює коливання в рівнях виробництва, зайнятості й інфляції.

Якщо сукупні витрати, що визначають сукупний попит, знижуються, то сукупний обсяг зайнятості й випуску продукції падає, що скорочує сукупні доходи, які визначають сукупний попит. Тому найважливішим завданням макроекономічної політики є стабілізація сукупного попиту. Підходи до вирішення цього завдання є різними у представників різних напрямків макроекономічної теорії. Кейнсіанці пропонують здійснювати стабілізацію сукупних витрат за допомогою зміни державних витрат, податків і грошової пропозиції. Монетаристи вважають універсальним засобом стабілізації економіки зміну грошової маси. У рамках неокейнсіанського підходу розробляються концепції макроекономічного управління очікуваннями економічних агентів при повільній зміні рівнів заробітної плати й цін. У неокласичній моделі раціональних очікувань ціни й заробітна плата швидко реагують на зміни ринкової кон'юнктури, тому економіка швидко стабілізується в обстановці довіри економічних агентів до політики уряду й Центрального банку.

У макроекономіці модель AD - AS є базовою для вивчення коливань обсягу випуску й рівня цін, причин і наслідків їхньої зміни. З її допомогою можуть бути описані різні варіанти економічної політики держави.

Сукупний попит - це модель, яка представлена у вигляді кривої, що показує різні обсяги товарів і послуг, тобто реальний обсяг національного виробництва, який споживачі, підприємства й уряд готові придбати при будь-якому можливому рівні цін.

Ниспадаюча крива сукупного попиту показує, що чим нижчим є рівень цін, тим більшим є реальний обсяг національного виробництва, що буде придбаний споживачами. І навпаки, чим вищий рівень цін, тим менший обсяг національного продукту вони захочуть купити. Таким чином, залежність між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва, на який пред'явлений попит, є зворотною, або негативною.

Крива сукупного попиту відхиляється вниз і праворуч, так само, як і крива попиту на окремий товар. Але причини цього відхилення різні. Якщо ціна на окремий товар падає, то постійний грошовий дохід споживача дозволяє йому придбати більшу кількість товару (ефект доходу). У той же час коли ціна падає, споживач готовий придбати більшу кількість даного товару, оскільки він стає дешевшим, ніж інші товари (ефект заміщення).

Якщо крива попиту індивіда на окремий товар припускає постійний доход споживача, то крива сукупного попиту - сукупні доходи, що змінюються. Якщо рухатися угору по кривій сукупного попиту, то рівень цін буде зростати. Але збільшення цін не обов'язково супроводжується зменшенням загального номінального доходу країни.

На сукупний попит впливають цінові й нецінові фактори. До цінових факторів відносяться наступні:

1. ефект процентної ставки;

2. ефект матеріальних цінностей, або реальних касових залишків (ефект багатства);

3. ефект імпортних закупівель.

Розглянемо зазначені фактори докладніше.

Ефект процентної ставки, або ефект Кейнсу припускає, що траєкторія кривої сукупного попиту визначається впливом рівня цін, що змінюється, на процентну ставку, а також на споживчі витрати й інвестиції. Коли рівень цін підвищується, ростуть процентні ставки, що призводить до скорочення споживчих витрат й інвестицій. Якщо рівень цін збільшується, споживачам потрібна більша сума готівки для закупівель; підприємцям також потрібно більше грошей для виплати зарплати й інших витрат. Більш високий рівень цін збільшує попит на гроші. Таке збільшення попиту підвищує ціну за користування грішми. Ця ціна і є процентна ставка. Більш високий рівень цін, збільшуючи попит на гроші й підвищуючи процентну ставку, викликає скорочення попиту на реальний обсяг національного продукту.

Эффект Пигу, або ефект багатства. При більш високому рівні цін реальна вартість, або купівельна спроможність накопичених фінансових активів (строкові рахунки, облігації й ін.), що перебувають у населення, зменшується. У цьому випадку населення стає бідніше й скорочує свої витрати.

Ефект імпортних закупівель полягає в тому, що ріст цін усередині країни при стабільних цінах на імпорт призводить до скорочення експорту.

До нецінових факторів сукупного попиту відносяться наступні:

1. Зміни в споживчих витратах домашніх господарств:а) добробут споживачів

б) очікування споживачівв) заборгованість споживачівг) податки зі споживачів.