«Китай» і «Катай»
Слово «Китай» походить від імені «Катай», яке, у свою чергу, виникло від назви некитайської, а протомонгольскої групи кочових племен з Маньчжурії — киданів (китаїв). У 907 році вони захопили Північний Китай і заснували у ньому свою династію Ляо. Їх місце у 12-13 століттях заступили інші кочовики — чжурчжені та монголи, однак етнонім їхніх попередників закріпився як топонім північного Китаю. Завдяки європейським купцям, зокрема, Марко Поло, ця назва у формі «Катай» («Cathay») потрапила до середньовічної Західної Європи, витіснивши латинське «China». Звідти воно перейшло до української мови, де перетворилася на «Китай». На Заході «Катай» зрідка вживається як поетична назва «Китаю».
Терміном «Китай» може також позначатися:
Китайська Народна Республіка (КНР) — держава, яка контролює материковий Китай, а також острови Гонконг та Макао;
Республіка Китай — держава, яка володіє Тайванем та прилеглими островами;
«Власне Китай» — історико-культурний регіон, який займає територію сучасної КНР без Маньчжурії, Внутрішньої Монголії, Тибету та Уйгурського автономного округу Сіньцзян. Тобто, «етнічний Китай»;
«Великий Китай» — соціально-економічний регіон, який включає материковий Китай, Гонконг, Макао і Тайвань.
Слово «китайський» або «китаєць» означає приналежність до Китаю, як універсального утворення «чжунго» — «Центральної держави», а не етнічної групи. У цьому розумінні воно близьке до значень «СРСР-івський» або «американський». Проте не слід забувати, що в Китаї здавна існує панівна етнічна група хань (титульна нація, яка складає понад 90 % населення КНР і Республіки Китай), з якою переважно, як і з росіянами СРСР та англосаксами США, асоціюється населення країни. Ця етнічна група першопочатково мала назву китайці, і згодом екстраполювала її на підкорені етноси. Тому нерозбірливе у етнічному сенсі вживання назви «китайці» для вихідців з сучасних КНР або Республіки Китай лише сприяє асиміляційній політиці урядів цих країн по відношенню етнічно «некитайських» народів.
Серес (Σηρες)
Серес (Σηρες) є грецькою назвою Китаю, яку вживали греки і римляни стародавнього світу. Вона означає «шовковий» або «країна шовку». Найімовірніше походить від китайського «си» (шовк). Ця назва дала народження латинському слову «serica» — «шовк»
«Sinae»
"Сіне" («Sinae») — інша назва Південного Китаю, яку використовували греки та римляни наряду з «Cina» («China»). У джерелах згадується «метрополіс Сіне», однак вчені досі не можуть локалізувати його. «Сіне» була змінена на латинські префікси «Sino-» and «Sin-», якими стали позначати дотичні до Китаю предмети і явища. В українській мові ці префікси використовуються у словах «синологія», «синолог» та інших.
Хіна і «Кіна»
Словом «Хіна» («Kina») позначають Китай у Центральній Європі, зокрема у Німеччині та Польщі, а слово «Кіна» застосовується переважно у Північній Європі, зокрема у Швеції. Вони походять від іншого прочитання «Cina» («China»).
Історія
Великий китайський мур
Китай є однією з найстародавніших цивілізацій світу. Вона стоїть в ряд з цивілізаціями шумерів Тигру і Євфрату, індійців Інду і єгиптян Нілу. Особливістю китайської цивілізації є те, що вона розвивалася ізольовано від інших цивілізаційних центрів. Її надбання, насамперед логографічна система письма, використовуються сьогодні у країнах Східної Азії