4. Посвідчення договорів довічного утримання

Договори довічного утримання посвідчуються державними нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів купівлі-продажу жилих будинків.

Посвідчуючи такі договори, державний нотаріус повинен перевірити, чи є відчужувач жилого будинку (квартири) непрацездатним (за віком або станом здоров'я), про що зазначається в тексті договору. Відчужувачем жилого будинку (квартири) за договором довічного утримання не може бути неповнолітня особа.

В тексті договору довічного утримання обов'язково зазначається, що набувач жилого будинку (квартири) зобов'язаний надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги, та визначається грошова оцінка матеріального забезпечення.

У разі смерті громадянина-набувача жилого будинку (квартири) за договором довічного утримання, при відсутності у нього спадкоємців або при відмові їх від договору довічного утримання, державний нотаріус за письмовою заявою відчужувача анулює цей договір.

Відчужувачу жилого будинку повертається приєднаний до примірника договору довічного утримання первинний правовстановлюючий документ на будинок, який знаходиться у справах нотаріальної контори. Разом з листом державного нотаріуса про анулювання договору довічного утримання цей правовстановлюючий документ подається відповідному реєструючому органу для перереєстрації.

Розірвання договору довічного утримання за згодою сторін оформляється державним нотаріусом.

5. Засвідчення вірності перекладу

Цій нотаріальній дії притаманні певні специфічні вимоги.

По-перше, засвідчувати вірність перекладу з однієї мови на іншу нотаріус може лише тоді, коли він знає мову, якою викладено документ, і мову, якою треба перекласти його зміст. В противному разі переклад може зробити відомий нотаріусові перекладач, який знає відповідну мову, і тоді нотаріус свідчить не вірність перекладу документа, а справжність підпису перекладача під перекладом.

По-друге, документи, складені за кордоном за участю іноземних властей, приймаються нотаріусами для вчинення перекладу і засвідчення вірності копії документа лише за наявності на документі відмітки про його легалізацію органами Міністерства закордонних справ України.

Під легалізацією розуміється засвідчення консулами або консульським управлінням МЗС України тієї обставини, що документ відповідає законодавству країни, якою був виданий, і що підписи іноземних посадових осіб на документі не викликають сумніву в їхній справжності.

Як показує практика, при засвідченні вірності перекладу нотаріусові, як правило, доводиться користуватися послугами перекладача, бо дуже рідко наші нотаріуси володіють іноземними мовами. При цьому перекладач, окрім документа, що свідчить його особу, подає документ, який підтверджує його кваліфікацію.

Переклад робиться з усього документа, в тому числі з печатки і штампу. Найчастіше переклад виконується на окремому аркуші чи аркушах. Він прикріплюється до оригіналу документа, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса та його печаткою.

На прохання заінтересованих осіб нотаріус одночасно з засвідченням вірності перекладу чи справжності підпису перекладача може свідчити і вірність копії з перекладу.