3. Оцінка основних засобів

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів. [2.ст.19]

Основні засоби протягом всього строку їх експлуатації на підприємстві відображаються первісною вартістю на рахунку 10 «Основні засоби».

Первісна вартість необоротних матеріальних активів

1. Суми ввізного мита;

2. Витрати зі страхування ризиків доставки;

3. Витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження;

4. Суми непрямих податків, пов’язані з придбанням (створенням), якщо вони не відшкодовуються підприємству.

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість – різниця між первісною вартістю (переоціненою) і сумою зносу основних засобів.

Справедлива вартість – ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку визначають професійні оцінювачі.

Вартість, яка амортизується – первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

4. Аналітичний облік основних засобів

Аналітичний облік основних засобів ведеться за об’єктами основних засобів.

Одиницею обліку основних засобів, відповідно до П(С)БО 7, є об’єкт основних засобів.

Об’єкт основних засобів – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно об’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно або інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.[3.ст.22]

Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, що мають різний строк корисного використання, то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.

Аналітичний облік ведеться в інвентарних картках. Картки відкриваються бухгалтером на кожний інвентарний об’єкт. В картках вказують реквізити:

• номер картки;

• дата її заповнення;

• назва об’єкта, його інвентарний номер;

• первісна вартість;

• дата введення в експлуатації;

• сума первісного зносу на момент введення в експлуатацію.

Інвентарні картки реєструються в описах і розміщуються в картці. В місцях використання основних засобів ведуть інвентарні списки в яких вказуються короткі від ості про об’єкти.

Облік ведеться також за видами основних засобів, місцями їх експлуатації,матеріально – відповідальними особами.

Кожному об’єкту присвоюється інвентарний номер, який наноситься на об’єкт.