2 Методологічні основи управління проектами: параметри, процеси, функції та методи

Розглядаючи питання про методологічні основи управліня проектами, слід розрізняти в них філософську та методологічну складові.

Філософія проектного менеджменту базується на розумінні проекту як окремого об'єкта управління. Його характерні особливості, такі як терміновість, унікальність, цільова спрямованість формують специфіку методів управління. В основному ця специфіка полягає у наступному:

– це управління в умовах невизначеності результатів. Новизна проектних рішень та унікальність робіт, які виконуються, не можуть гарантувати з достатньою ймовірнісні точне дотримання плану. Тому управління повинно зосереджуватися на тому, щоб у процесі виконання проекту знижувати елемент невизначеності.

– управління проектом повинно виконуватися окремо від поточної діяльності. Це необхідно для того, щоб повністю зосередитися на досягненні мети проекту.

– в управлінні проектами діє правило: «Час важливіший за все». Заради своєчасного виконання проектних робіт можна жертвувати бюджетом, витратами ресурсів і ще багатої чим, виключаючи, звісно, якість проектних рішень.

З точки зору застосування методів, які наближують до досягнення кінцевих результатів здійснення ідеї проекту, методологічною основою проектного менеджменту слід вважати теорію сітьового моделювання (цей матеріал розглянуто на практичному занятті).

Однією з передумов успішного виконання проекту є чітке визначення параметрів проекту, які підлягають управлінню.(Керованими параметрами проекту є: обсяг і види робіт, які необхідно виконати для завершенні проекту, або його зміст; дотримання бюджету проекту; термін завершення проекту; якість проектних рішень.

З точки зору логіки управління проектами, визначення параметрів, які підлягають управлінню, можна пояснити рівнем свободи дій, що надаються групі з реалізації проекту. Щодо вказаних параметрів, свобода в прийнятті управлінських рішень дуже обмежена. Менеджер проекту не має права сам змінювати завдання навіть тоді, коли йому здається це доцільним. Компетентність у цьому питанні належить виключно Замовнику проекту.

Функції в управлінні проектами – це напрямок дій, який веде до досягнення результату. До складу основних функцій відносять: управління інтеграцією в проекті; управління змістом проекту; управління часом у проекті; управління вартістю проекту; управління командою проекту; управління закупівлями в проекті; управління ризиком у проекті; управління інформаційним зв'язком у проекті.

3 Поняття, відмінні риси та механізм здійснення проектного фінансування

Питання фінансування проектів не належать до тих, які вирішуються на проектній стадії. Вони вирішуються раніше, під час упорядкування ділового плану та проведення проектного аналізу. В практиці фінансування проектів можна виділити три базові схеми. Це: традиційна схема фінансування; венчурне фінансування; проектне фінансування.

Традиційна схема фінансування проектів передбачає, що позичальником найчастіше є замовник проекту. При цьому забезпеченням виступають його активи. Таким чином, замовник чи споживач результату проекту несе максимальний проектний ризик. Інвестор безпосередньо не зацікавлений в успішному завершенні проекту, тому що навіть у випадку невдачі він поверне свої вкладення через реалізацію переданих у заставу активів позичальника.

Вирішенням суперечності між бажанням отримувати якомога більші прибутки та застереженням проти підвищення рівня ризику стала система проектного фінансування. Проектне фінансування є формою здійснення інвестицій, при якій сам проект є способом обслуговування боргових зобов'язань. Головна відмінна риса проектного фінансування від традиційної полягає в тому, що джерелом погашення кредиту є виключно доходи, які генеруються самим проектом. Проектне фінансування зародилося в результаті розвитку удосконалювання схем венчурного фінансування.

Основним змістом отримання прибутків при здійсненні системи венчурного фінансування була компенсація втрат від проектів, які завершилися невдало, надприбутками від прибуткових результатів втілення у життя бізнес-ідей.

Механізм здійснення проектного фінансування враховує такі елементи:

– форма забезпечення інвестицій;

– форма повернення коштів;

– використання різноманітних джерел фінансування.

При здійсненні проектного фінансування інвестор стає повноправним його учасником. Характер зміни його ролі в проекті наведений на рис. 3.

Рис. 3 Схеми фінансування проектів

Залежно від конкретних умов і перспектив проекту можуть використовуватися різні схеми розподілу ризиків. Звичайно, вони фіксуються в договорах між сторонами й оформляються у виді регресів.

Під регресом розуміється вимога про відшкодування наданої в позику суми третьою стороною, якою найчастіше виступає замовник проекту. Для зниження свого ризику інвестор може виступити з вимогою про регрес. При цьому він повинен знизити свої претензії на одержання частки від продукту проекту.

Схеми проектного фінансування передбачають також використання широкого кола інвесторів. Активні інвестори (насамперед інвестиційні банки) є класичними зацікавленими особами проекту, а пасивні інвестори кредиторами. Активні інвестори приймають на себе основні проектні ризики, а також функції експертизи проектів (проектного аналізу). Їхній досвід в реалізації проектів є дуже цінним для тих, хто впроваджує проект, а тому підтримка проекту з боку активних інвесторів сприяє підвищенню ймовірності їх успішного завершення. Разом з тим послуги активних інвесторів коштують дуже дорого. Зниження загальних, витрат на притягнення інвестиційних ресурсів вирішується за рахунок залучення до цього процесу пасивних інвесторів. До них належать пенсійні фонди, універсальні банки та подібні їм фінансові інститути. Їхні вимоги до дохідності значно нижчі, що й дозволяє зменшити загальну вартість фінансових ресурсів.

В той же час залучення до фінансування проекту пасивних інвесторів неможливе, якщо в їх реалізації не бере участь активний інвестор. Таким чином, механізм проектного фінансування має два основні аспекти:

– це цільове кредитування щодо реалізації інвестиційного проекту, при якому основним об'єктом забезпечення прав інвестора є безпосередньо сам проект. Додаткові гарантії інвесторів щодо проектних ризиків формуються за рахунок регресів;

– це засіб консолідації різноманітних джерел фінансування та комплексного використання різних методів фінансування конкретних інвестиційних проектів. В результаті відбувається більш-менш оптимальний розподіл ризиків, пов'язаних з реалізацією проекту.