1.2 Вивчення рівня готовності дітей до оволодіння навичкою читання

Готовність дитини до навчання у школі розглядається як комплексна характеристика дитини, яка розкриває рівні розвитку психологічних якостей, що є найважливішими передумовами для нормального включення до нового соціального середовища і для формування навчальної діяльності. Найповніше поняття "готовність до школи" визначив Л. А. Венгер. Він вважав, що готовність до школи — це певний набір знань і вмінь, в якому повинні існувати всі інші елементи хоча рівень їх розвитку може бути різний.

Вступ до школи — переломний момент у житті дитини. У першокласника повинна сформуватися свідомість свого нового статусу — школяра, учня. Усе змінюється в житті дитини: оточення, обов’язки, режим. Цей період входження дитини в шкільне життя називається періодом соціально-психологічної адаптації дитини до нових умов. Адаптація ж, в свою чергу, здійснюється на основі формування в дитини готовності до навчання. Проблемі готовності до шкільного навчання приділяється значна увага в дослідженнях педагогів, психологів, фізіологів: Л.І.Божевича, Л. С. Виготського, Н. І. Гуткіної, Р. В. Овчарової, Д. Б. Ельконіна, А. Н. Леонтьєва та інших. Психологічна готовність до навчання у школі розглядається як комплексна характеристика дитини, яка розкриває рівні розвитку психологічних якостей, що є найважливішими передумовами для нормального включення до нового соціального середовища і для формування навчальної діяльності. Складовими компонентами психологічної готовності дитини до школи є: — мотиваційна (особистісна); — інтелектуальна; — емоційно-вольова. Мотиваційна готовність — це бажання дитини навчитися чомусь новому, інтерес до нових знань, готовність до зміни соціальної позиції. Розповідаючи про школу, про вчителів, про знання, які набувають у школі, дорослі викликають у дітей інтерес і бажання вчитися, створюють позитивне ставлення до школи. Величезну роль тут відіграють адекватні уявлення дитини про навчальну діяльність та шкільне життя. Якщо в дитини сформовано бажання навчатися в школі, що ґрунтується на адекватних уявленнях про неї, про її вимоги, то це сприятливий фактор, який забезпечує нормальний перехід до навчальної діяльності. Прагнення до школи заради зовнішніх атрибутів свідчить про недостатню мотиваційну готовність дитини до школи. У такому випадку дитина виявляється не готовою до труднощів навчання, швидко розчаровується в шкільних справах. А це негативно позначається на процесі адаптації до школи, на навчальних досягненнях учнів. Дитина шкільного віку повинна вимовляти всі звуки та розрізняти їх на слух, використовувати іменники, прикметники, дієслова, синоніми, антоніми, задавати питання і відповідати на них, вміти складати розповіді, правильно об'єднувати предмети в групи.

У мотиваційному плані були виділені дві групи мотивів учіння. 1. Широкі соціальні мотиви учіння або мотиви, пов'язані з потребами дитини в спілкуванні з іншими людьми, в їх оцінці і схваленні, з бажанням учня зайняти певне місце в системі доступних йому суспільних стосунків. 2. Мотиви, пов'язані безпосередньо з навчальною діяльністю або пізнавальні інтереси дітей, потреба в інтелектуальній активності і в оволодінні новими уміннями, навичками і знаннями. Особистісна готовність до школи виявляється у ставленні дитини до школи, вчителів і навчальної діяльності, включає також формування у дітей таких якостей, які допомогли б їм спілкуватися з учителями і однокласниками. На час вступу до школи у дитини повинні бути розвинуті самоконтроль, трудові уміння і навички, вміння спілкуватися з людьми, рольова поведінка. Інтелектуальна готовність — це розвиток уваги, пам'яті, уміння подумки аналізувати, узагальнювати, встановлювати зв'язок між подіями і явищами. Дитина повинна володіти планомірним та розчленованим сприйняттям, елементами теоретичного ставлення до навчального матеріалу, узагальненими формами мислення і основними логічними операціями, смисловим запам'ятовуванням. Дитина в шість років повинна знати: — назву країни, в якій вона живе; — її столицю; — назва міста, в якому вона проживає; — адресу проживання. Вона повинна знати пори року, назву місяців і їх послідовність, основні ознаки, називати дні тижня. Також повинна знати імена і по батькові своїх батьків, де вони працюють, що бабуся і дідусь — це батьки тата або мами. Тобто, дитина повинна вміти орієнтуватися в найближчому своєму оточенні. Але важливий не стільки обсяг цих знань, скільки їх якість — міра правильності, чіткості і узагальненості уявлень, що склалися в дошкільному віці. Особливо високі вимоги школа ставить до мислення дитини. Відомо, що образне мислення дитини створює досить великі можливості для засвоєння узагальнених знань і при добре організованому навчанні діти оволодівають уявленнями, які відображають істотні закономірності явищ, що відносяться до різних сфер дійсності. Такі уявлення — найважливіше здобуття, яке допоможе дитині в школі перейти до засвоєння наукових знань. Достатньо, якщо у результаті навчання дитина познайомиться з тими сферами і сторонами явищ, які є предметом вивчення різних наук, почне їх виокремлювати, відрізняти живе від неживого, рослини від тварин, природне від створеного руками людини, шкідливе від корисного. Ще один бік психічного розвитку, що визначає готовність дитини до шкільного навчання, — це розвиток мови — володіння вмінням зв'язано, послідовно, зрозуміло для оточуючих описати предмет, картинку, подію, передати хід своїх думок, пояснити те чи інше явище, правило. Для будь-якої дитини початок шкільного життя часом дуже важкий, адже їй доведеться існувати в незнайомій обстановці, спілкуватися з незнайомими людьми. І це турбує практично кожного першокласника. Ось і треба правильно підготувати дитину до початку шкільного життя. Сьогодні дуже актуально стоїть питання, коли віддавати дитину в школу. Дитина повинна бути готова до школи інтелектуально. У дитини має бути розвинена увага. Першим необхідним елементом довільної уваги є вміння дитини діяти за правилами. Шестирічна дитина не може зосередитися на не цікавій, але необхідній діяльності. Розвиток пам'яті важливий елемент у підготовці до школи. Шестирічній дитині цілком доступно запам'ятати від 2 до 5 слів не пов'язаних за змістом. Процес формування довільного запам'ятовування вважають завершеним до 6 років. До шести років у дитини вдосконалюється мислення. Вона вчиться маніпулювати предметами — розвивається наочно-дійове мислення; образами і предметами — наочно-образне мислення. Граючись в ігри, наприклад, «Знайди скарб», «Лабіринти» та інші формуються передумови логічного мислення, продовжує формуватися сприйняття. До 14 років їх формування остаточно завершується. В цей час уява стає активною і виконує ефективно-захисну роль. Емоційно-вольова готовність дитини до навчання визначає уміння регулювати свою поведінку в достатньо складних ситуаціях, пов’язаних із напруженням, переживанням. Важливе значення для емоцій­но-вольової готовності має ступінь навченості дитини, урахування не лише «кількості» допомоги, що надається дитині під час розв'я­зання розумової задачі, але і її «якості», тому що утруднення в навчанні можуть бути пов'язані не лише з недоліками розумового розвитку, а й з емоційно-вольо­вими особливостями учня. Дітям із високим рівнем навченості до­сить одного пояснення чи неве­ликої підказки, щоб виконати зав­дання правильно. Дітям із низьким рівнем навченості доводить­ся пояснювати кілька разів, і, втім, вони можуть виконати завдання неправильно. У перший клас приходять діти з різною підготовкою. В перші ж дні навчання в школі виявляється, що одні школярі успішно виконують перші звукові вправи, а інші відчувають неабиякі труднощі при їх виконанні. Діти, які не підготовлені до школи при оволодінні звукобуквеним складом мови і навичкою читання, зустрінуться з немалими труднощами. Першокласники, які знають букви і вміють читати, вимагатимуть додаткових завдань, створення таких умов, щоб ті знання й уміння, з якими вони прийшли до школи, не розгубилися, а вдосконалювалися. Основними причинами, які затримують процес оволодіння школярів вищезгаданими вміннями є: 1. До школи приходять педагогічно запущені діти — батьки зовсім не звертають уваги на розвиток дитини, не готують її до школи. Тому частина дітей приходить до навчання, не маючи уяви про звукову структуру мови, не знаючи жодної літери. 2. Часто діти приходять у школу з викривленими уявленнями про звукові явища, вживаючи вислови «голосні букви», «приголосні букви» тощо. 3. Недостатній розвиток фонематичного слуху — невміння розпізнавати, виділяти, диференціювати окремі звуки в словах. 4. Батьки хочуть, але не вміють навчити дитину читати. Діти читають по буквах і вчителеві доводиться їх перевчати. 5. Недостатньо розвинене усне мовлення дитини. Причиною може бути неправильна вимова звуків. У багатьох дітей артикуляційний апарат не розвинений, говорять вони тихо, невиразно. Тому потрібно кожний урок починати з скоромовок. Скоромовки підбирати на кожну букву алфавіту. Для вдосконалення вимови необхідно систематично практикувати вправи з розвитку мовлення учнів. Погане мовлення породжує нерозбірливе читання, що знижує рівень розуміння прочитаного. Треба прагнути, щоб мовлення кожного учня було чітким, розбірливим, досить голосним і, звичайно, правильним щодо норм орфоепії.

Потрібно застосувати такі вправи: 1) промовляння голосних у різних сполученнях: і-и, е-і, а-е, а-у, у-е, и-у, і-а-е, о-у-і, и-у-і;

- голосних у сполученні з приголосними: ри-ир, тр-три, тр-тра, кар-арк;

- голосних у наголошеній і ненаголошеній позиціях;

- приголосних у сполученні з голосними;

- біг по доріжці: ши-ша-шо-шу-ше; дже-ждо-жду-жда; 2) вимову складів: пошепки – повільно - швидко: ла-ра-ру-ло, рі-ре-ли-лу,ре-лі-ри-ла;

3) артикуляцію голосних і приголосних у реченнях.

Для того, щоб виявити рівень готовності дітей до оволодіння навичкою читання, ми вибрали два класи з однаковою кількістю учнів 1 - А та 1 - Б класи Загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 13. Для експерименту, який проводився з 4 березня – 15 квітня 2015 року було залучено 50 дітей.

У ньому ми намагалися встановити рівень розвитку в дітей мовного слуху, артикуляційних умінь, вмінь ділити слово на склади, визначати наголос, називати букви, читати.

Першокласникам були запропоновані такі завдання:

І. Завдання на виявлення умінь правильно вимовляти звуки рідної мови:

1. Повторити за вчителем слова.

Матеріал для вправи:

Удав, зоря, сир, жук, рак, липень, цар, міф.

Снігопад, доля, щастя, яблуко, сіль, троянда.

Олень, сонце, туман, кришталь, нігті, липа.

2. Повторити за вчителем скоромоки.

Матеріал для вправи:

[б]: Бурі бобри брід перебрели.

Забули бобри забрати торби.

[с]: Сім дочок, сірочок

Вишивали сім сорочок.

[ц]: Летів горобець, сів на хлівець,

А як вийшов стрілець, то утік горобець.

[л]: Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.

3. Повторити за вчителем чистомовки.

Матеріал для вправи:

[с]: са, са, са - мене вкусила оса;

[ч]: чі, чі, чі - мама купила калачі;

[ж]: же, же, же - прилетіли птахи вже;

[з]: за, за, за - а за обрієм гроза.

[л]: ла, ла,ла - Ліна Марту провела.

[ш]: ша, ша, ша - дружна сім’я наша.

[м]: ма, ма, ма - зайчик вушка підніма.

[б]: ба, ба, ба - розпустилася верба.

[н]: на, на, на - купила мама смачного мандарина.

4. Погрупувати малюнки.

Учням пропонується ряд малюнків.

Діти повинні погрупувати їх так: в одну колонку — малюнки, назва яких починається звуком [с], в другу — малюнки, назва яких починається звуком [ш]. II. Завдання на виявлення умінь розпізнавати і виділяти звуки: 1. Розпізнавання заданого звука серед інших: Учитель називає різні звуки і пропонує сплеснути в долоні, коли вони почують серед них заданий звук. Матеріал для вправи: [а]: [о], [л], [м], [а], [н], [а], [к], [е], [а], [а]. [б]: [р], [с], [п], [т], [н], [б], [б], [г], [л], [к]. 2. “Назви слово!”. Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук: - на звук [а] серед слів: ангел, олень, кара, ослик, айстра; - на звук [у] серед слів: урок, оцет, курка, Україна; - на звук [п] серед слів: марево, сік, поле, пісня. 3. Розпізнати зайве слово: Вчитель промовляє декілька раз одне і теж слово, а один раз — інше, що відрізняється від попереднього одним звуком. Діти, почувши це слово, повинні сплеснути в долоні. Матеріал для вправи: а)кит, кит, кит, кит, кит, кіт, кит, кит, кит; б) лак, лак, лак, лак, рак, лак, лак, лак, лак; в) рік, рік, рік, рік, сік, рік, рік, рік, рік, рік. 4. “Ланцюжок слів”. Повторити за вчителем ряди слів, визначити послідовність звуків у слові: - [р] [і][к], [т][і][к], [с][і][к], [в][і][к]; - [с][а][п][к][а], [л][а][п][к][а], [к][р][а][п][к][а]; - [к][і][р], [б][і][р], [в][і][р], [г][і][р];

III. Завдання на виявлення умінь ділити слова на склади: 1. Визначити кількість «частинок» у слові. Гра «Робот». Вчитель пропонує вимовити слова як робот і визначити кількість частинок в словах. Матеріал для вправи: Мак, ріпка, Роман, квітка, картина, поле, молоко. 2. “Повтори!”. Запропонуйте дитині повторити за вчителем склади:

- та-та-да - пі- пи - ат-от;

- па-па-ба - мі-ми - ум-ом;

- ка-ка-га - ді-ди - іт-ит;

- ва-ва-фа - кі-ки - ек-єк. IV. Завдання на виявлення умінь визначити склад з наголошеним голосним: 1. Чи правильно вимовив Незнайко слова? Вчитель читає слова, невірно роблячи наголос в них. Діти визначають помилку, правильно вимовляючи слова. Матеріал для вправи: Жабааа, мооолоко, рослинааа, куркааа. VI. Завдання на виявлення умінь читати: 1. Прочитати слова. Матеріал для вправи: Рак, мак, рій, око, днина, ранок, доня, долоня, сум, думка, річка. 2. Прочитати слова під малюнком. На малюнках зображені: мишка, сова, хмаринка, білочка, а під малюнками написані слова: миша, сова, хмара, білочка.

Миша Сова Хмара Білочка

2. Прочитати склади.

Матеріал для вправи:

а) читання складів, поданих у вигляді променевих схем:

а а

м о о н

у у

б) та, мі, ве, ло, ка, ри, ті, та, ті, ме, мо, ро.

	а	о	у	и	І
Бл
Ск
Гр

в) читання складових таблиць:

	а	о	у	і
М	ма	мо	му	мі
Н	на	но	ну	ні

Результати констатувального етапу педагогічного експерименту стверджують, що першокласники приходять до школи, маючи загальне уявлення про звукову будову слова.

Вони намагаються правильно вимовляти всі звуки рідної мови, добре розпізнавати звуки на початку і в кінці слів, проте є учні, які частково розпізнають звуки. Що стосується результатів щодо виявлення умінь читати, то вони свідчать, що до першого класу приходять діти, які знають лише окремі букви, знають менше, ніж половину букв і не читають. Проте зустрічаються учні, які приходять до школи повністю зібраними: чітко вимовляють кожен звук, знають всі букви українського алфавіту, уміють читати цілими словами.

Для того, щоб процес формування навички читання давав ефективний результат, потрібно визначити умови, які сприяють хорошому засвоєнню звуків і букв, що є необхідною передумовою формування навички читання: 1) значну увагу слід звертати на правильність звуковимови в дітей і культуру їх мовлення, розширювати словниковий запас, удосконалювати граматичний лад мовлення.

2) у період навчання грамоти велику увагу слід приділяти розвитку фонематичного слуху. З цією метою здійснювати звуковий аналіз слів: вчити розрізняти звуки у мовному потоці, виділяти їх зі слова, складу, встановлювати послідовність звуків у словах. 3) велику увагу приділяти роботі над формою букви, формувати уміння її розпізнавати і називати, використовувати різні прийоми з нею. Широко використовувати наочність, дидактичний матеріал різного характеру при опрацюванні букви. 4) вчити учнів розмежовувати поняття «звук» та «буква». 5) у процесі навчати читати, систематично і цілеспрямовано проводити спеціальні вправи на формування якостей читання. 6) виховувати у першокласників інтерес до читання, повагу до мови, мовлення, як свого, так і іншого, любити рідну мову. 7) у добукварний період навчання грамоти необхідно проводити широку, добре сплановану звукову аналітико-синтетичну роботу, щоб забезпечити основу для формування навички читання. 8) на уроці використовувати наочність, різноманітний дидактичний матеріал.

9) застосовувати дидактичні ігри, що розвивають мислення, мовлення, уяву та викликають максимальну активність дітей. Більшість вправ потрібно проводити в ігровій формі.

10) на уроках варто використовувати диференційовані завдання, а також здійснювати індивідуальний підхід до кожного учня.

11) пропонувати та включати нові вправи, залучати технічні засоби навчання.

Отже, метою формувального етапу педагогічного експерименту було перевірити розроблену систему вправ, за допомогою якої можна домогтися ефективного опрацювання звука і букви та формування навички читання. Це вправи на правильність звуковимови, звукові аналітико-синтетичні вправи на розпізнавання і виділення звуків, вміння ділити слова на склади, формування акцентологічних навичок, техніки читання та усвідомлення прочитаного.

Констатувальний етап експерименту показав, що 1 - А та 1 - Б класи Рівненської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 13 показали майже однакові результати.

Висновки до першого розділу

У першому розділі розглянуто основні положення щодо вивчення звуків і букв в психолого – педагогічній, методичній літературі та практиці навчання. Значна увага приділялась аналізу наукових праць, які в більшій чи меншій мірі торкались осовних понять досліджуваної нами теми. Зверталась велика увага та аналізувались праці К. Д. Ушинського, Н. Ф. Скрипченко, М. С. Вашуленко, які доводять, що процес опрацювання звука і букви дуже важливий для першокласників і вимагає від них великих вольових зусиль, значного об′єму уваги, розвитку пізнавальних процесів (пам′яті, мислення, уваги та уваги).

Одним із основних завдань учителя на уроках навчання грамоти є робота зі звуками й буквами, формування початкової навички читання в молодших школярів, які допоможуть краще ознайомити дитину з виучуваним матеріалом і засвоїти його.

Ми також встановили причини, що затримують процес оволодіння звукобуквеною системою мови та процес формування навички читання на початковому етапі її становлення, визначили умови ефективного формування та керування цими процесами, серед яких особливу увагу приділяють систематичному та цілеспрямованому проведенню спеціальних аналітико- синтетичних вправ з буквою та на формування продуктивного способу читання.

Розвиток фонематичного слуху, формування умінь сприймати звуки на слух, вимовляти їх, спостерігати за артикуляцію, послідовно називати звуки в словах — є основою для спішного формування навички читання. Тому звукову роботу необхідно починати ще у добукварний період навчання грамоти.

У буварний період учні продовжують виконувати звукові аналітико – синтеичні вправи, де предметом аналізу й синтезу поряд із звуками є букви. На цьому етапі при ознайомленні з буквами потрібно проводити звукобуквений та складовий аналізи слів, викладати ці слова з букв розрізної азбуки, добирати слова з вивченим звуком, виправляти слова у вимові та читанні слів. Вмінні співвідносити звуки з буквами — є дуже важливим під час формування способу читання. Для цього на уроках проводиться велика робота над буквою. Для ефективного засвоєння учнями буквеного складу мови варто застосовувати різноманітні прийоми роботи над буквою, використовувати цікавий дидактичний матеріал ( веселу азбуку, вірші, загадки, скоромовки, читсомовки, приказки та прислів′я).

Розділ 2 Методика опрацювання звука та букви на уроках читання в період навчання грамоти