Додаток №1

Вправи на вдосконалення артикуляційного апарату

[с] : сичання гусака — с…с…с…

[з] : дзижчить комар — ззз…ззз…ззз…

[ц] : цокає конячка — цок… цок… цок…

[ш] : шумить ліс — шшш…шшш…шшш…

[ж] : дзижчить – гуде жук — джж… джж…джж…

[ч] : рухається поїзд — чох… чох… чох…

[л] : заспівують пісеьку — ла…ла…ла…

[р] : гуркіт трактора — тр…тр…тр…

1. Висунути широкий язик між зубами, а потім сховати його за нижні зуби. Пробити це 5- 6 разів.

2. Щобязик став широким, треба поплямкати його губами 5 – 6 разів, вимовляючи пя – пя – пя, а потім потримати спокійноширокий язик у відкритому роті під лічбу вчителявід 1 до 5 – 10 разів.

3. Усміхнутися, відкрити рот, покласти широкий кінчик язикана нижню губу і здути ватку з парти, начебто довго вимовляючи звук [ф].

4. Усміхнутися, відкрити рот, зачепити кінчик язика за нижні зуби і, не відриваючи його від зубів, вигинати спинку язика вперед.

5. Показати зуби, сховати за них язик з вигнутою спинкою і пошепки, а потім голосно, вимовляти звуки:

І – И – И – І – И – І

І – И – Е – І – Й – Е

6. Підняти язик на верню губу, потім опустити на нижню і втягти на місце.

7. Висунути язик, витягнувши його по можливості вузько із заготреним кінцем язика, а потім розпластати широко «лопаткою».

8. Висунути широкий язик між зубами, а потім сховати його за нижні зуби і утримувати в цьому положенні під рахунок «від» і «до».

9. Відкривши рот, протяжно вимовляти звук [и]. При цьому спочатку кінчик язика требе тримати внизу, в глибині рота, а потім перемінно піднімати його до піднебіння.

10. Підняти язик на верхню губу, потім опустити на нижню губу і втягнути на місце.

11. Обвести широким кінчиком язика верхнб губу, неначе злизати варення. Роблячи язиком рухи зверху вниз. Нижню губу не піднімати.

12. Гра — казка про Язичка.

Сидів Язичок у своїй хатці. Побачив, що в полі працюють два трактори. Спробував він заспівати пісеньку великого трактора [ р – р – р ] і маленького трактора [ р´ – р´ – р´ ]. Учні називають звуки, які чують і позначають їх відповідними фішками.

Додаток 2

Вправи для дихання

У роботі над розвитком дихання можна широко використовувати різні іграшки: губні гармошки, дудочки, вітрячки. Можна застосовувати також такі прийоми:

• перекочувати силою видихуваного повітря ватної кульки по столу;

• здування з стола клаптиків паперу;

• підтримування пушинок у повітрі силою видиху;

• перекочування по гладенькій поверхні кульки;

• надування ульок, дитячих гумових іграшок;

• здування з долоні пелюсток, маленьких клаптиків паперу;

• «Гарячий чай»: дитина «п´є чай» і дме на нього «фу-ф-ф»;

• «Рубання дров»: з видихом промовляє «Ух-ух».

Додаток 3

Звукові аналітико-синтетичні вправи

1.Назвати «зайве слово».

Вчитель декілька разів повторює одне і теж слово, а один раз говорить інше. Завдання дітей — сплеснути в долоні, коли почують «зайве слово», назвати його і дати відповідь на запитання, яким звуком відрізняється «зайве слово».

Матеріал для вправи:

а) колос, колос, колос, колос, голос, колос, колос;

б) роса, роса, коса, роса, роса, роса, роса, роса;

в) рак, рак, рак, рак, лак, рак, рак, рак, рак, рак;

г) кінь, кінь, він, кінь, кінь, кінь, кінь, кінь.

2. Гра «Спіймай приголосний звук [н]».

Вчитель читає слова, або текст, а учні повинні сплеснути в долоні, коли почують слово, в якомує звук [н].

Матеріал для вправи:

Липа, мед, небо, нива, рак, наша, санчата, кінь, вона, риба, намисто, олень.

3.Вчитель називає слова. Діти повинні визначити, яка тема висловлювання об´єднує ці слова і який спільний приголосний звук є в словах.

Матеріал для вправи:

Сорока, лисиця, вовк, сам, сім, мороз, листок.

4.Промовляння чистомовок.

Ло – ло –ло — телятко воду випило.

Пи – пи – пи — ми прийшли до липи.

Ди – ди – ди — напилися води.

Ро – ро - ро — куплять рибки відро.

Ма – ма – ма — це моя мама.

5.Почувши твердий приголосний звук, назви парний м´який звук і навпаки.

[м] — [м′], [р′] — [р],

[т] — [т′], [л′] — [л],

[н] — [н′], [в′] — [в],

[с] — [с′], [з′] — [з].

6.Вправи « Чим відрізняються слова?»

Пропонуються слова, які відрізняються одним звуком.

Матеріал для вправи:

Сам – сім, рак – лак, рис – рись, рив – рів, ріс – ніс.

7.Гра «Утвори склад».

Учитель називає звуки, а учні утворюють склад із цих звуків.

Матеріал для вправи:

[н], [о] — но; [а], [м] — ам;

[р], [у] — ру; [і], [з] — із;

[к], [и] — ки; [и], [т] — ит;

[м], [і] — мі; [о], [б] — об;

[с], [е] — се; [у], [х] — ух.

8.Дібрати слова, які б починалися і закінчувалися однаковим звуком.

Наприклад:

Око, Америка, Анна, азбука, котик, каток, Африка, дід.

9.Гра «Спіймай звук».

Вчитель називає, який звук потрібно «спіймати» (сплеснути в долоні) при вимові слів.

[а] — осінь, дочка, баба, млин.

[н] — риба, олень, весна, Ніна.

10.Впіймай звук у слові.

Вчитель повільно читає вірш, а діти після кожного рядка називають слова із згаданим звуком.

Наприклад, впіймай звук [і]:

Місто, поле і луги —

Все засипали сніги.

А зима глядить з-під брів,

Посила нам снігурів.

О. Бродський

11. Вчитель називає звуки, а діти відповідають голоний чи приголосний звук, мотивуючи свою відповідь.

12. Назвати початковий звукв словах і визначити голосний він чи приголосний, позначити фішкою.

Матеріал для вправи:

Учень, сонце, Олеся, коник, зебра.

13. Вимов приголосний звук.

Якщо органи мовлення в місці утворення звука не напружені — звук твердий, якщо напружені — м′який.

14. Почувши твердий приголосний звук, назви парний м′який приголосний і навпаки.

Матеріал для вправи:

[з] — [з′], [л] — [л′], [н] — [н′], [п] — [п′], [б] — [б′], [г] — [г′].

15. «Спіймай» м′який приголосний у словах.

Матеріал для вправи:

Сонце, риба, ліс, поляна, коліно, сир, мак, мішок.

16. Порівняння вимові та звукових моделей злиття і його оберненого відповідника:

Ха — ах, по — оп, мі — ім.

17. Комбінування вимови одного приголосного з різним голосним — утворення різних варіантів злиття.

Наприклад: [ва], [во], [ву], [ви], [ві].

18. Утворити склад із таких трьох звуків і вимовити його злито:

[п], [л], [а] — пла.

19. До названого складу дібрати подібний, але з м′яким приголосним:

На — ня, ло — льо.

20.Утворити сполучення звуків, подібних до заданого, але з іншим приголосним:

Оло, ото, око.

21.Додати склад, щоб вийшло слово:

Річ – ( - ка), сон- ( - це), лу- ( - па), піч- ( -ка).

Вправи на формування поняття склади.

1. Поділи своє ім′я на склади.

— Скільки складів у твоєму імені?

2. Вправа «Скільки складів?»

Учитель чітко промовляє слово, діти усно визначають кількість складів та піднімають сигнальні картки.

3. Розклади малюнки на групи, щоб у першій лежали ті, які позначають слова, що мають 1 склад, у другій — 2 склади, у третій — 3 склади

4. Склади слово.

Вчитель промовляє склади певного слова у хаотичному порядку. Завдання учнів — скласти слово.

5. Гра «Знайди смачне слово».

Дітям пропонують стіл з ласощами. Завдання дітей — визнати лише ті ласощі, які складаються з 2-ох, 3-ох складів.

Наприклад:

Цу – кер – ки, ті – сте – чко, шо – ко – лад, пе – чи – во.

6. Гра « Яке слово зайве?»

Учитель називає двоскладіві слова, серед яких є трискладове. Учні визначають зайве, пояснюють, чому воно зайве.

Матеріал для вправи:

Ма – ма, ни – ва, мо – ва, ли – си – ця, рі – ка, во – да, ка – ша, мо – ло –ко, вуш – ко, ру –ка.

7. Знайти слова серед поданих малюнків, в яких один звук є складом.

Матеріал для вправи:

Малюнки акації, верби, осики.

8. Дібрати слова, в яких один звук є складом.

Додаток № 4

Вправи на складову будову слова та формування акцетологічних навичок.

• Моделювання складової будови слів.

Учитель називає слово, а учні в зошитах моделюють його складову схему.

Наприклад, вчитель промовляє слово «сонце», а діти в зошитах замальовують:

Доповнення незавершених моделей.

Учитель пропонує незавершену модель і поруч малюнки. Він називає слово, ділить йогона склади, доповнює модель.

( вишня) ( яблука)

• Гра «Впізнай своє ім′я».

Вчитель вистукує ритм слова (склад з наголошеним голосним голосніше ). Встають ті діти, чиї імена відповідають заданому ритму.

• Назвати предмет, зображений на малюнку.

Простукати склади: склад з наголошеним голосним — голосніше, з ненаголошеним — тихіше.

Скласти речення з трьох слів.

У кожному слові перший склад повинен бути з наголошеним голосним.

Гра «Хто уважний?»

Вчитель дає малюнки і моделі складової будови слів з наголошеним голосним у 1, 2, 3 складах. Учням потрібно співвіднести складову модель слова з малюнком. Інколи можна давати «зайві» малюнки або моделі.

• Гра «Відгадай».

Наприклад, ця ягода починається складом [ма], наголошений голосний у другому складі.

• Читання слів з наголосом, різних за своєю складовою структурою:

′ ′ ′

Таа та та таа та та таа

• «Читання схем».

Дітям пропонуються малюнки, а під ними звуко-складові схеми. Діти читають слова під малюнками.

Додаток № 5

Ребуси

1. Основні вимоги до пожежної безпеки

Кожен учень навчального закладу зобов’язаний знати і точно виконувати правила пожежної безпеки, а при виникненні пожежі , заспокоївшись, виконувати вимоги інструкції та вказівки дорослих щодо виходу у безпечне місце. У приміщеннях та на території закладу освіти забороняється палити і розкидати запалені сірники, застосовувати в приміщеннях відкритий вогонь (паяльні лампи, факели тощо). На території навчального закладу не дозволяється розкладання вогнищ, спалювання сміття, відходів, пакувальних матеріалів. Евакуаційні шляхи і виходи із навчальних закладів повинні утримуватися вільними, нічим не захаращуватися і у разі виникнення пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації людей, які перебувають у приміщеннях навчального закладу. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з навчального закладу. Влаштування дверей з відчиненням усередину приміщення допускається у разі одночасного перебування в ньому не більше 15-ти осіб. Килими, килимові доріжки та інше покриття підлоги у приміщеннях навчальних закладів повинні надійно кріпитися до підлоги і бути помірно безпечними щодо токсичності продуктів горіння. Сходові марші й майданчики повинні мати справні огорожі з поручнями.

Евакуаційні виходи мають бути позначені світловими покажчиками з написом “Вихід” білого кольору на зеленому фоні.

Не допускається захаращення шляхів евакуації (коридорів, проходів, сходових маршів, холів) меблями, обладнанням, різними матеріалами, навіть якщо вони не зменшують нормативної ширини. Не дозволяється також розвішувати на стінах сходових клітин навчальних закладів стенди, панно.

У школах обов’язково повинні бути вогнегасники, а у всіх класах – знаки пожежної безпеки. У всіх навчальних закладах мають бути системи оповіщення про пожежу.

Електромережа повинна знаходитись у справному стані. Особи, які відповідають за пожежну безпеку в навчальному закладі, обов’язково повинні пройти навчання. Потрібно здійснити замір опору ізоляції електромережі та блискавкозахисту.

2. Вплив зовнішнього середовища на процес формування навички читання

Людина може переносити помірні зміни зовнішніх умов без помітного погіршення своєї працездатності, оскільки її організм завдяки механізмам саморегуляції здатен підтримувати стан життєдіяльності на певному оптимальному рівні (гомеостаз). Однак часто зміни зовнішніх умов можуть перевищувати можливості регуляційних механізмів, внаслідок чого порушується діяльність центральної нервової системи, органів чуттів, м'язів, залоз, що спричинює погіршення психофізіологічних показників людини. З метою профілактики таких небажаних наслідків до навчального середовища висувають санітарно-гігієнічні вимоги, дотримання яких знижує або навіть повністю унеможливлює негативний вплив на школярів та вчителів.

Навчальні приміщення та робочі місця максимально сприятливо освітлюють, що має велике значення для забезпечення працездатності учнів. Недостатнє освітлення пригнічує психіку дитини і гостроту зору та слуху, а отже, працездатність і якість навчальної діяльності.

Шкільне освітлення влаштовують із дотриманням таких критеріїв:

- достатність;

- рівномірність у часі та просторі;

- відсутність тіней на робочому місці і ймовірності засліплення;

- уникнення перегріву приміщення. Мікроклімат визначають фізичні параметри (температура, відносна вологість, швидкість руху), йонізація та хімічний склад повітря. Усі ці компоненти суттєво впливають на дитячий організм, тому їх слід регулювати. Фізичні параметри повітря визначають оптимальну придатність приміщення для людини, оскільки суттєво впливають на терморегуляцію її організму. Найсприятливішим для людини є повітряне середовище температурою 18-20 °С, відносною вологістю 40-60% і невеликими швидкостями руху повітря (0- 0,3 м/с). За таких умов у школярів оптимальне самопочуття, максимальна працездатність і результативність навчання. У холодному приміщенні рухи учнів недостатньо координовані, значна кількість енергії витрачається на підтримання оптимальної температури тіла. Якщо в класі жарко, діти теж додатково витрачають енергію внаслідок фізіологічного протистояння перегріванню. При цьому серцево-судинна система функціонує з напруженням, порушується водно-сольовий обмін, що призводить до швидкої стомлюваності школярів. Велике значення для терморегуляції організму має відносна вологість повітря (відношення кількості водяних парів, які містяться у повітрі за певної температури, до максимально можливої їх кількості). Підвищена вологість повітря шкідливо впливає на організм унаслідок утруднення терморегуляції тіла через потовиділення за підвищеної температури повітря. Основним завданням учителя при підготовці та під час занять є здійснення заходів, спрямованих на забезпечення нормальної температури, швидкості циркуляції та вологості повітря у класі. Оновлення повітря в приміщеннях здійснюють природним і штучним шляхами. Рівень йонізації повітря впливає на життєдіяльність організму людини. У класах і кабінетах з великою кількістю учнів легкі негативні йони, які позитивно впливають на організм, майже відсутні. Це призводить до втрати освіжаючих властивостей повітря, швидкої втоми, зниження загального тонусу організму. Сприятливу для людини йонізацію повітря забезпечують зелені насадження. У приміщеннях можна нормалізувати йонний стан повітря за допомогою спеціальних електричних пристроїв (люстр О. Чижевського). Хімічний склад повітря. Кисень, що міститься в повітрі, через дихання надходить в клітини організму, де використовується в процесі обміну речовин, в результаті якого виділяється необхідна для життєдіяльності енергія. Звукове наповнення (шум). Звук як чинник навчального середовища утворюють два компоненти: звукова педагогічна інформація та шум - всякий неприємний і небажаний звук (або сукупність звуків), що заважає сприйняттю корисних сигналів, який надає дражливе чи шкідливий вплив на організм людини, що знижує його працездатність. Робота учнів в умовах шуму негативно відображається на їх здоров'ї. Шум несприятливо впливає на функції нервової системи, викликає запаморочення, головний біль, шум у вухах. Шум гучністю до 50 дБ знижує працездатність і підвищує поріг слухової чутливості. Тривалий шум несприятливо впливає на органи слуху, знижуючи чутливість до звуку. До того ж він має акумулятивним ефектом, тобто акустичні роздратування, накопичуючись в організмі, все сильніше пригнічують нервову систему. Шуми  надають шкідливий вплив на зоровий і вестибулярний аналізатори. Людське вухо - дуже чутливий прилад. Сприймати звук ми починаємо вже тоді, коли амплітуда коливань частинок повітря у хвилі виявляється рівною всього лише радіусу атома. Як відомо, вухо людини здатне сприймати звукові хвилі з частотою від 16 Гц до 20 кГц.

Для ефективного функціонування шкільна кімната початкових класів має бути:

- добре обладнаною з урахуванням вимог навчального процесу;

- простою в оформленні;

- зручною для роботи, добре пристосованою для проведення занять;

- бути естетично привабливою;

- відповідати санітарно-гігієнічним вимогам.

Належне оформлення приміщень навчальних закладів забезпечує нормальне фізичне і психічне здоров'я учнів та вчителів. Для цього їх обладнують відповідно до вимог ергономіки, психологічних, фізіологічних, антропометричних, вікових та інших особливостей дітей та дорослих. Правильно організоване середовище допомагає сформуватися дитині як особистості.

Виділенню найважливіших ознак об'єкта у сприйманні навчального матеріалу допомагає те завдання, яке постає перед людиною під нас сприймання [4, с.107]. Можна дивитись на об'єкт і не побачити важливих його сторін, якщо не поставити перед собою завдання їх розгледіти. Для того щоб учні виділили об'єкт сприймання, слід чітко поставити перед ними відповідне завдання, спрямовуючи їх спостереження в потрібному напрямі. Сприйняти предмет – значить виділити його з-поміж інших предметів, які виступають фоном для нього.

Успішність виділення об'єкта в сприйманні залежить від його контрасту з фоном. Чим більша відмінність між об'єктом і фоном, тим цей предмет помітніший. Контрастним об'єкт може бути за його величиною, кольором, звуком і т. д. Щоб полегшити процес сприймання, ми пишемо на чорній дошці білою крейдою. Бажаючи, щоб учень виділив правопис певної частини слова, учитель користується таблицями, на яких ця частина слова написана червоними буквами. Помилку, яку зробив учень, учитель виправляє червоним чорнилом – це для того, щоб учень краще сприйняв правильне написання слова, цілого речення.

Чіткість виділення предмета зумовлюється віддаллю, на якій він від нас перебуває. Надто близькі до очей предмети нам важко сприйняти: ми не можемо, наприклад, читати книгу, присунувши її до самих очей. Але ми не можемо сприйняти і дуже далекого предмета.

Візуальне сприймання навчального матеріалу залежить не тільки від віддалі, а й від його розміру. Щоб сприйняти маленьку комашку, ми повинні дуже близько підійти до неї, а сприймати великий предмет, наприклад пароплав, будинок, краще з більшої віддалі. Виділення предмета в сприйманні залежить і від освітлення. Проте як дуже слабке, так і дуже сильне освітлення утруднює цей процес.

Зайве напруження зору учнів у процесі виділення об'єктів шкідливе, а тому вчитель повинен стежити за гігієною зору учнів. Цього він досягає тим, що під час навчання забезпечує потрібний контраст об'єктів сприймання з фоном; користується наочним матеріалом, який добре бачать усі учні; пише на дошці великими буквами; забезпечує достатнє освітлення предмета; привчає дітей тримати книжку на певній віддалі від очей і т. д.

Учні не повинні користуватися сірим папером, твердим олівцем, поганою крейдою і т. д., які зменшують контраст написаних букв із фоном. Вчитись чигати треба по книжках, які спеціально надруковані для учнів великими буквами, бо читання книжок, надрукованих малими буквами, примушує учнів і класу надто напружувати свій зір. Освітлення класної кімнати має бути рівномірним, а світло падати з лівого боку, щоб учні могли добре сприймати текст, який пишуть або читають. Класна дошка повинна бути матовою і не блищати – блищання заважає виділяти написане [13, с. 19].

Враховуючи, що недосконалість зорової або слухової чутливості деяких учнів може заважати їм у сприйманні матеріалу, вчителі садять цих учнів на перших партах. Проте й при добре розвиненій чутливості органів чуття можна не помітити об'єкта через відсутність уваги до нього. Учень, будучи не зовсім уважним до сприймання тексту, який він списує, часто пропускає окремі слова, літери в словах і т. д. Щоб виділити певний об'єкт, сприйняти його, потрібна відповідна спрямованість уваги на цей об'єкт.

Додаток 6

Правила евакуації під час пожежі

Додаток 7

Види вогнегасників

Газові системи автоматичного пожежогасіння

Література до розділу «Цивільна безпека»

1. Ліпинський В. В. Правове забезпечення пожежної безпеки в Україні: монографія. / за заг. ред. С. В. Пєткова — К. : Дакор, 2011.

2. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці [Текст] : підруч. / В. Ц. Жидецький. — 3-тє вид., перероб. і доп. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2006. — 336 с. — ISBN 966-8013-11-5.

3. ЖидецькийВІ%. Основи охорони праці / В.Ц. Жи-децький — Л.: Афіша, 2005. — 349 с.

4. ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования.

5. Правила пожежної безпеки України : затв. наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004. № 126.