- •Лекція 1 Тема: Вступ до дисципліни
- •1. Сучасний стан розвитку та взаємодії суспільства і природи
- •2. Основні поняття дисципліни
- •3. Соціальна та екологічна безпека як складові національної безпеки
- •Лекція №2 Тема: Основи соціальної безпеки
- •1. Поняття соціальної безпеки і соціального захисту
- •2. Соціальний захист і соціальне забезпечення
- •1. Види соціальних небезпек
- •3. Гарантії соціальної безпеки та соціального захисту в Конституції України
- •Лекція№3 Тема: Соціальні небезпеки і конфлікти
- •2. Соціальні конфлікти
- •Заходи та засоби, спрямовані на запобігання виникненню конфліктних ситуацій
- •Лекція №4 Тема: Субкультура та соціальні небезпеки, пов'язані з нею
- •1. Поняття субкультури і неформальні молодіжні рухи.
- •1. Поняття субкультури і неформальні молодіжні рухи
- •2. Коротка характеристика молодіжних субкультур
- •3. Соціальні небезпеки, пов’язані з неформальними рухами
- •Лекція 5 Тема: Безпека харчування – складова соціальної безпеки
- •1. Показники безпеки та вимоги до безпеки продовольчої продукції. Класифікація речовин, що забруднюють харчові продукти
- •2. Харчові добавки як можливі забруднювачі
- •3. Хімічне та радіоактивне забруднення харчових продуктів
- •4. Генетично модифіковані (трансгенні) продукти харчування. Екологічне маркування продуктів харчування
- •5. Оцінка якості продуктів харчування за інформацією, вказаною на упаковці.
- •Лекція 6 Тема: Основи екологічної безпеки
- •1. Загальна характеристика поняття "екологічна безпека"
- •2. Екологічна безпека та її головні риси і критерії
- •3. Система екологічної безпеки України – новий елемент національної безпеки
- •4. Правові форми екологічної безпеки. Екологічна політика
- •Лекція 7 Тема: Екологічні небезпеки та кризи
- •1. Екологічні небезпеки та чинники, джерела і наслідки їх.
- •2. Основні критерії екологічної небезпеки. Критичне екологічне навантаження
- •3. Технологічна та екологічна кризи
- •Лекція 8 Тема: Антропічний вплив на довкілля
- •1. Загальні поняття про вплив діяльності людини на довкілля
- •2. Забруднення атмосферного повітря
- •3. Забруднення водних ресурсів
- •4. Забруднення ґрунтів
- •5. Екологічний стан навколишнього середовища в Україні
- •6. Україна в світовому екологічному просторі
- •Лекція 9 Тема: Безпека діяльності в надзвичайних ситуаціях. Небезпеки природного та техногенного характеру
- •1. Основні поняття безпеки діяльності в надзвичайних ситуаціях. Класифікація надзвичайних ситуацій
- •2. Надзвичайні ситуації природного характеру
- •3. Надзвичайні ситуації техногенного характеру
- •4. Правила поведінки людини в умовах небезпеки
- •5. Невідкладна допомога потерпілим
- •Лекція 10 Тема: Пріоритети державної політики щодо нейтралізації загроз соціальній і екологічній безпеці України
- •1. Пріоритети політики держави у сфері соціальної і екологічної безпеки.
- •2. Економічний аспект екологічної безпеки
- •3. Організаційно-управлінський аспект екологічної безпеки
- •4. Технологічні та юридичні аспекти екологічної безпеки
- •5. Наукові аспекти екологічної безпеки
- •6. Гуманістичний аспект екологічної безпеки
- •Лекція 11 Тема: Управління соціальною та екологічною безпекою
- •1. Система і механізми управління соціальною та екологічною безпекою
- •2. Функції навчального закладу з забезпечення соціальної та екологічної безпеки
4. Технологічні та юридичні аспекти екологічної безпеки
Забезпечення безпеки населення та навколишнього середовища в умовах розвитку продуктивних сил України - складна соціально-економічна проблема, вирішення якої залежить від характеру взаємодії економічних, соціальних, екологічних і демографічних чинників.
З одного боку, сучасне суспільство не може задовольнити свої матеріальні та духовні потреби (тобто свою безпеку в соціально-економічній галузі) без збільшення масштабів суспільного виробництва, яке супроводжується зростанням техногенного впливу на біосферу.
А з іншого – воно вимушене оберігати біосферу (забезпечувати свою екологічну безпеку), оскільки від стану останньої залежить і ефективність виробництва, і комфортність умов життя людей, їх здоров'я, і сама можливість існування людини й життя на Землі взагалі.
Визначення величини прийнятного ризику в техносфері може розв'я-зуватись як конкретна задача прийняття рішень з урахуванням економічних, психологічних, соціальних та інших чинників, включаючи чинники ризику та безпеки. При цьому з сукупності альтернативних варіантів (різних видів технологій, проектних рішень, місць розташування виробництв), що відрізняються своїми оцінками, необхідно вибрати той, який найкращим чином поєднує в собі різні характеристики. Рівень ризику, що відповідає вибраному розв'язку, і є прийнятним у даному випадку.
Відставання України у цій сфері стає загрозливим. Це веде не тільки до дискредитації національної науки, а й до неефективності промисловості, її високої аварійності і невиправданих людських жертв. У зв'язку з тим, що завдання оцінки ризику можна розглядати як завдання прийняття багатокритеріального колективного рішення, що вимагає дослідження широкого кола питань у технічній, економічній, соціальній сферах життя, виникає необхідність створення в Україні системи адміністративного управління ризиком.
Враховуючи те, що помилки при прийнятті рішень коштують суспільству надто дорого, особливо коли йдеться про аналіз ризику, то сьогодні потребують опрацювання такі основні заходи: нові інформаційні технології, автоматизація екологічного управління, математичне моделювання для оцінки ризику деградації навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів, пакети програм для прийняття рішень в умовах ризику, експертні системи для прийняття рішень при екологічних і техногенних катастрофах.
Відповідно до Коституції України (ст. 16) забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави.
Руйнування природного середовища існування – це зазіхання на права людини. Це екологічний злочин і аморальне діяння. Здорове навколишнє середовище – необхідна умова існування людини. Право на здорове середовище існування – одне з невід'ємних природних прав усіх громадян України. Закон "Про охорону навколишнього природного середовища", прийнятий у 1991 р., є основним законом при регулюванні суспільних відносин щодо охорони довкілля, забезпечення екологічних прав громадян України.
Ефективність правової охорони природного середовища багато в чому залежить від стану законодавства про його охорону. Нерозробленість багатьох підзаконних актів Закону, негативно позначається на його дієвості.
Нині санітарно-екологічні критерії та нормативи (ГДК) в Україні розробляються на відомчому рівні, а не на рівні держави (або принаймні постанов уряду). Тому досить часто вони виявляються відірваними від економічних категорій, тобто не враховують, скільки коштує суспільству розв'язання екологічних проблем. В результаті в Україні одна з найжорсткіших у світі систем нормування якості повітря та води і, водночас, навколишнє середовище, що швидко деградує.
Існуючі нині нормативи ГДК, що визначають умови протиправності цілого ряду екологічних злочинів, не відповідають характеру їхньої небезпеки і вимагають вдосконалення. Характеризуючи правову сутність і призначення нормативів ГДК, слід підкреслити одну їхню особливість. Ці нормативи мають юридичну силу і їхнє дотримання обов'язкове для відповідних суб'єктів природоохоронних відносин. Перевищення нормативів свідчить про порушення природоохоронного законодавства. Проте в жодному законодавчому акті у даній сфері не встановлено відповідальність за таке перевищення.
Прокурорський нагляд за дотриманням законів у сфері екології України проводиться за двома основними напрямами:
аналіз та оцінка екологічного стану в державі;
аналіз та оцінка стану законності у сфері екології.
В екстремальних умовах, що склалися нині в охороні навколишнього середовища, вкрай негативне значення мало би будь-яке послаблення прокурорського нагляду. Нинішня організаційна структура органів прокурорського нагляду в природоохоронній області при деяких її недоліках в цілому відповідає сучасним екологічним реаліям і вимогам. У зв'язку з цим доцільно:
зберегти якомога ширшу мережу міжрайонних природоохо-ронних прокуратур в складі обласних прокуратур;
залишити функції нагляду в указаній сфері за районними, міськими й обласними прокуратурами, де відсутні природоохоронні прокуратури.
Ситуація, що нині склалася у нормативно-правовій сфері промислової безпеки в Україні, потребує розробки такої політики, яка б передбачала:
перегляд нині чинних нормативів у сфері безпеки;
розробку нових нормативних документів;
створення окремого законодавства щодо промислової безпеки.
Ці роботи повинні враховувати досвід та підходи, які використовувалися при розробці міжнародних правових документів. Найбільш важливими міжнародними правовими актами у сфері промислової безпеки, прийнятими останніми роками, стали Конвенція про транскордонний вплив промислових аварій, Конвенція про запобігання значним аваріям і Директива про запобігання значним аваріям.
Держава зобов'язана контролювати діяльність спільних підприємств і транснаціональних корпорацій, щоб не допустити у застосовуваних ними технологіях "подвійних стандартів" для нас і для цивілізованих держав.
У відповідність з екологічним законодавством необхідно привести кримінальний і цивільний кодекси. Також, на думку автора, доцільно розширити перелік санкцій стосовно конкретних винуватців екологічних збитків. У системі кримінальних покарань за екологічні злочини варто передбачити альтернативні ув'язненню крупні грошові стягнення, які б спрямовувалися на природоохоронні цілі.
Разом із законодавчим централізованим управлінням і прокурорським контролем у сфері екологічної безпеки особливу увагу слід приділяти розвиткові демократичних начал охорони навколишнього середовища – реалізації реальних прав громадян України на сприятливе природне середовище, на отримання повної і достовірної інформації про стан довкілля та заходи з його поліпшення.
