Розділ 2.Розробка проекту програми фізичної реабілітації після вогнепальних поранень стегнової кістки

2.1.Розробка програми фізичної реабілітації переломів стегнової кістки внаслідок вогнепальних поранень

Програма відновлення пацієнтів з вогнепальними пораненнями розпочинається з етапу планування оперативного втручання та передопераційної підготовки. При цьому її потрібно розробляти індивідуально, на основі аналізу вихідних патологічних змін в ОРА, ступеня компенсації статико-динамічної функції і стану компенсаторних механізмів, важкості супутніх соматичних патологій [17].

Враховуючи патогенез переломів кісток стегна, грунтуючись на теорії і методиці фізичного виховання та фізичної реабілітації, аналітичному огляді літератури з проблем реабілітації пацієнтів переломів стегнової кістки в наслідок вогнепальних поранень, а також базуючись на результатах попередніх досліджень мною розроблено проект програми поетапної фізичної реабілітації тематичних хворих.

Обгрунтування програми фізичної реабілітації хворих після вогнепальних поранень включає:

-вибір і визначення раціональної спрямованості засобів фізичної реабілітації;

-обґрунтування регламентації різних засобів фізичної реабілітації;

-визначення критеріїв їх ефективності.

Визначення раціональної спрямованості засобів фізичної реабілітації та обґрунтування їх регламентації базується на основі врахування особливостей функціональних і органічних змін в організмі хворих з переломами стегна.

Застосовувана методика загального рухового режиму базується на основних положеннях теорії і методики фізичного виховання [27].

Методика застосування спеціальних фізичних вправ грунтувалася на загальних принципах лікувальної фізичної культури [49].

Аналіз літературних джерел свідчить про те, що в сучасній системі реабілітації ортопедичних хворих не зустрічаються комплексні програми з використанням спеціальних вправ, спрямованих на відновлення навички ходьби і ортостатичної синергії з перших днів після оперативного втручання, а також нетрадиційних методів відновлення для осіб з осколкових і фрагментарними переломами стегнової кістки. Автори пропонують комплекси для хворих з класичними засобами реабілітації без урахування необхідності зміцнення м'язів, що беруть участь в акті ходьби у хворих, у зв'язку з характером травми.

Методика лікувальної фізичної культури на кожному етапі визначалася завданнями лікування і формами, що добиралися для їх вирішення. Методика видозмінювалась залежно від стану пацієнта, перебігу відновлення, рухового режиму, відповідних реакцій організму на фізичне навантаження, що поступово збільшувалося.

Величина його залежала від характеру, загальної кількості вправ ї їх повторення, вихідного положення, темпу, ритму, амплітуди рухів, складності і ступеня силових напружень, інтенсивності фізичних вправ, щільності і тривалості заняття, емоційного рівня їх проведення. Застосовуючи фізичні вправи, дотримувались основних дидактичних принципів (свідомості і активності, наочності, доступності, систематичності і поступовості підвищення вимог) [38].

Програма фізичної реабілітації людей з переломами стегнової кістки в наслідок вогнепального поранення передбачала застосування вправ малої, помірної та великої інтенсивності, що залежала від рухового режиму, періоду використання лікувальної фізичної культури на етапах реабілітації. До вправ малої інтенсивності відносилися рухи для невеликих м’язових груп, що виконувались переважно у повільному темпі, статичні дихальні вправи і вправи на розслаблення м’язів. Фізіологічні зрушення при виконання цих вправ незначні.

Основною формою лікувального рухового режиму було заняття лікувальною гімнастикою, але в загальний обсяг фізичного навантаження включали ранкову гігієнічну гімнастику, самостійні заняття за індивідуальними завданнями, лікувальну дозовану ходьбу з точно дозованим ваговим навантаженням при опорі на оперовану кінцівку в залежності від етапу реабілітації і загального стану хворого.

Дозування фізичних вправ проводилася диференційовано шляхом вибору вихідних положень, характеру вправ та їх тривалості, темпу виконання, кількості м'язових груп, що беруть участь у вправі, кількості пауз для відпочинку та дихальних вправ і т.д. [24]

Амплітуда рухів обмежувалася появою больових відчуттів. Руху виконувалися в повільному темпі, при початковій частоті повторень 1-4 рази на день, тривалість занять 20 - 30 хвилин. Рухи в кінцівці чергувалися з загальнозміцнюючими вправами для всього тулуба.

Методичні вказівки:

-фізичні вправи застосовувалися для всіх м'язових груп у різних полегшених вихідних положеннях, з предметами і без;

- використовувався повільний і середній темп виконання вправ з поступово зростаючим обсягом рухів у суглобах;

- при задовільній переносимості застосовувалися вправи статичного характеру для м'язів кінцівок і тулуба;

- всі гімнастичні вправи чергувалися з вправами на розслаблення;

- широко застосовувалися вправи на розслаблення, тренування вестибулярного апарату, для вироблення статико-динамічної стійкості та зміцнення м'язового корсету;

- під час виконання не допускалися вправи, що сприяють посиленню больових відчуттів;

- використовувалися дихальні вправи для збільшення екскурсії грудної клітки і розвитку повного дихання;

- обмежувалися вправи із зусиллям;

- застосовувалися різні в.п .;

- заняття проводяться 1-3 рази на день;

- моторна щільність заняття становила 50-60%.

Метод проведення занять - індивідуальний.

Основні правила застосування фізичних вправ у реабілітації хворих з переломами кісток нижніх кінцівок [23] :

- визначення найбільш вигідного в.п .;

- дозування, тривалість і темп кожної вправи, комплексу;

- частота застосування окремих вправ і комплексів;

- поступове збільшення обсягу фізичних навантажень, спочатку за рахунок збільшення тривалості занять, а потім і збільшення їх інтенсивності.

- поступове ускладнення вправ і комплексів [21];

У свою чергу, фізичні вправи, які застосовуються для лікування хворих з переломами кісток нижніх кінцівок, надають наступне фізіологічна дія:

- психотерапевтичний вплив.

- поліпшення крово- і лімфообігу, а також тканинного обміну в зоні ураження;

- посилення репаративних процесів в кістковій тканині;

- зміцнення м'язово-зв'язкового апарату хребетного стовпа і нижніх кінцівок;

- збільшення обсягу рухів в нижніх кінцівках;

- підвищення функціонального стану організму в цілому;

- відновлення навички ходьби;

- формування правильної ортостатичної синергії;

Фізіологічна дія масажу, застосовуваного для лікування хворих з переломами кісток нижніх кінцівок, полягає в [40]:

- знеболюючій дії;

- стимуляції регенеративних процесів;

- підвищенні трофічної функції;

- нормалізації регулюючої і координуючої функцій ЦНС;

- мобілізації захисно-пристосувальних механізмів;

- активізації обміну речовин;

- підвищенні газообміну в органах і тканинах;

- підвищенні тонусу і еластичності м'язів;

- підвищенні скорочувальної функції м'язів, що веде до збільшення їх сили;

- зміцненні суглобів і зв'язок;

-прискоренні розсмоктування патологічних відкладень у суглобах і тканинах.

- посилення крово- і лімфообігу в місцях ураження;

- стимуляції обмінно-трофічних процесів;

- поліпшення діяльності серцево-судинної, дихальної, видільної систем;

- розслабленні м'язів.

Комплексна програма включала в себе:

- Класичний масаж (процедура проводилася кожен день в загальній кількості 10 сеансів; 15-20 хв., З перервою 2-2,5 тижні);

- Ортопедичні заходи за методиками лікувального закладу;

- Фізіотерапію за методиками лікувального закладу (УВЧ - 10 процедур по 10 хв.);

- Лікувальну гімнастику (процедура проводиться щодня протягом всього курсу реабілітації; 15-20 хв. - В післяопераційному періоді, 20- 30 хв. - У періоді мобілізації та 30-45 хв - в періоді відновлення трудових і побутових навичок. Переклад пацієнта з одного періоду в інший і, відповідно, кількість процедур залежало від індивідуальних особливостей хворого).

Ранній післяопераційний період .Дні після операції [22]:

-період післяопераційного спокою триває 1-3 дні.

Режим рухової активності:

1-й день - строгопостільний, 2-й день - постільний, 3-й день - палатний.

Завдання ЛГ:

- попередження появи легеневих і судинних ускладнень;

- поліпшення кровообігу в області післяопераційної рани і оперованого сегмента;

- зміцнення зацікавлених м'язових груп;

- профілактика утворення м'язово-суглобових контрактур;

-підтримання положення кінцівки, що виключає травматизацію малогомілкової нерва.

Форма занять фізичними вправами - лікувальна гімнастика.

У даному періоді застосовуватимется:

- дихальні вправи (10-15 хв.);

- лікування положенням;

- класичний масаж;

- фізіотерапія (УВЧ - 10 хв.);

- ідеомоторна гімнастика;

- ізометричні вправи;

- загально-розвиваючі вправи;

- спеціальні вправи.

За анатомічною ознакою:

- для всіх суглобів здорової кінцівки;

- для дистальних суглобів оперированої кінцівки;

- для суглобів суміжних з переломом;

- для м'язів кінцівок і тулуба, що беруть участь у формуванні правильної ортостатичної синергії [23].

Основні вимоги до методики проведення ЛГ:

В.п. - Лежачи, включення невеликого обсягу м'язових груп і чергування навантаження, кількість повторень до 8 разів, невисокий темп виконання вправ.

Хворий перебуває в В.П. лежачи на спині, положення кінцівки піднесене, функціонально вигідне, ніж дистальнее відзначався перелом, тим вище розташовували кінцівку. Вакуумний дренаж, як правило, видаляли через 24-48 ч. Після операції.

Період мобілізації .

Дні після операції - 4-14.

Режим рухової активності - палатний.

Завдання ЛГ:

-відновлення загального тонусу хворого;

-забезпечення структурної перебудови кісткової мозолі відповідно до вимог функції;

-профілактика легеневих і судинних ускладнень;

-профілактика утворення м'язово-суглобових контрактур;

- тренування уражених м'язових груп;

-поліпшення кровообігу, прискорення процесів загоєння в області післяопераційної рани і оперованого сегмента.

Форми занять фізичними вправами - лікувальна гімнастика, дозована лікувальна ходьба.

У даному періоді застосовуватимется:

- дихальні вправи;

- лікування положенням;

- класичний масаж;

- фізіотерапія (УВЧ - 10 хв.);

- ідеомоторна гімнастика;

- ізометричні вправи;

- загально-розвиваючі вправи;

- спеціальні вправи - ходьба з частковим навантаженням на оперовану кінцівку [24].

Приблизний комплекс вправ:

Вправи виконують у вихідному положенні лежачи на спині

1. Руки вгору - вдих, в.п. - видих. 4-6 разів.

2. Зігнути і розігнути пальці рук 3 одночасним згинанням і розгиканням стопи здорової кін­цівки. 10-14 разів.

3. Руки до плечей, обертальні рухи у плечових суглобак вперед і назад. 8-10 разів.

4. Почергово зігкути і розігнути пальці стоп здоровою і травмованою ногою. 15-20 разів.

5. Спираючись ліктями і потилицею, прогнутися в грудному відділі хребта - вдих, в.п. -

видих. 4-6 разів.

6. Статичне капруження великих сідничних м'язів. 8-10 разів.

7. Зігнути здорову ногу в колінному суглобі і максимально наблизити його до грудей. 6-8 разів.

8. Трохи підняти здорову кінцівку, відвести вбік, руки вбоки. 8-10 разів.

Руки вгору, хват за спинку ліжка і одночасно підняти пряму здорову ногу. 4—6 раз

9.Нахил вбік - видих, в.п. - вдих. 6-8 разів.

10.Обертальні рухи здоровою кінцівкою вправо і вліво. 8-10 разів.

11.Руки в сторони. Повертати тулуб вправо і вліво, з'еднуючи руки. 4-5.

12.Напруження чотириголового м'яза стегна: на здоровій , хворій нозі, одночасно на обох ногах. 8-10 разів.

13.Спираючись на стопу здорової ноги і тримаючись за балканську раму, сісти - видих, в.п. - вдих. 5-6 разів.

14.Вправи зі стороннім опором для здорової кінцівки: згинання і розгинання стопи, зги­нання і розгинання у колінному суглобі, відведення і приведення у кульшовому сугло­бі. 4-6 разів кожний рух.

15.Підкидання руками волейбольного м^'яча. 6-8 разів.

16.Спокійне дихання. Повторити вправу 1.

При побудові програми фізичної реабілітації використовувались наступні методичні принципи:

-ранній початок реабілітаційних заходів (допомагає швидше відновити функції організму, попередити ускладнення);

-безперервність реабілітаційних заходів (принцип є основою ефективності реабілітації, оскільки тільки безперервність та поетапна черговість реабі-літаційних заходів – запорука скорочення часу на лікування, зниження інвалідності і витрат на лікування);

-комплексність реабілітаційних заходів;

-індивідуальність реабілітаційних заходів (реабілітаційна програма складається індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням загального стану, особливостей перебігу захворювання, вихідного рівня фізичного стану, особливості людини, віку, статті тощо);

-повернення пацієнта до активної праці є основою метою реабілітації, її досягнення робить людину матеріально незалежною, морально задово-леною, психічно стійкою, активним учасником соціального життя;

-при підборі вправ найбільше значення приділялось спеціальним фізичним вправам для оперованої кінцівки;

-основу кожного заняття складали принципи всебічної дії на організм;

-характер фізичних вправ, дозування та інтенсивність;

-кожне заняття лікувальної гімнастики включало дихальні вправи та вправи на розслаблення м’язів для профілактики і корекції післяопераційних ускладнень;

-велике значення приділялося створенню і підтриманню позитивного психоемоційного фону .