Розділ 3.Охорона праці в галузі

3.1.Охорона праці у фізичній реабілітації

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілак­тич­них заходів і технічних засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Основні положення по реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, на належні, безпечні и здорові умови праці визначає Закон України «Про охорону праці». У відповідності до нього умови праці на робочому місці, безпека обладнання, і інших засобів виробництва, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Вимоги до залу лікувальної фізичної культури.

Загальні вимоги до залу: підлога повинна бути рівна, тепла, щільна і така, що не чинить опір ударам; мати неслизьку і зручну для очищення поверхню. На підлозі повинні лежати килими. Підлога повинна легко митися, а також варто передбачати прибирання за допомогою пилососів. Стіни повинні відповідати вимогам шумо- і теплозахисту; підлягати легкому прибиранню і миттю; мати обрамлення, що виключає можливість поглинання або осадження отруйних речовин, колір інтер'єрів повинен відповідати вимогам технічної естетики, батареї повинні бути в ні­шах під вікнами та закриті захисними сітками або гратами.

Мікрокліматичні умови характеризуються такими показниками:

- температура повітря (оптимальна величина в холодний період 19-21°С, у теплий період 21-23°С; припустима величина в холодний період верхня границя 21-23°С, нижня 12-15°С; у теплий період верхня границя 27-29°С, нижня границя 17-18°С);

• відносна вологість повітря (оптимальна величина в холодний і теплий період 60-40%; припустима величина в холодний період - 75%, у теплий - 65% при температурі 26°С);

• швидкість руху повітря (оптимальна величина в холодний період 0,2 м/с; у теплий - 0,3 м/с; припустима величина в холодний період не більше 0,3 м/з, у теплий 0,4-0,2 м/с.

Освітлення - зал повинний мати пряме природне освітлення (вікна) і штучне освітлення - лампи розжарювання. Норма для залу ЛФК: штучне освітлення не менше 300 лк. Природне освітлення КПО верхнє - 4%, бічне – 1,5%.

Вимоги пожежної безпеки - зал ЛФК повинен відповідати вимогам по­жежної безпеки і бути оснащений первинними засобами вогне­ту­шіння згідно НАПБ А.01.001-2004 «Правила пожежної безпеки в Украї­ні».

Одяг, взуття - одяг і взуття в людей, що займаються, повинні бути легкими, спортивна, зручна, відповідати гігієнічним вимогам.

Вимоги до спортивного інвентарю - до спортивного інвентарю повинні входити: шведська стіна, тренажери, обручі, гімнастичні стінки, м'ячі, стрічки, робочі лави, стільці, стіл. Спортивний інвентар повинний бути в робочому стані і відповідати всім необхідним вимогам.

Вимоги безпеки під час виконання роботи - інструктор повинен: виконувати постійний контроль за справністю устаткування, приділяти особливу увагу на наявність і справність спортивного інвентарю кабінету ЛФК не застосовувати несправне устаткування; тримати в порядку і чистоті місце; бути уважним, не відволікатися і не відволікати інших; у випадку поганого самопочуття інструктор повинний припинити роботу, привести робоче місце в безпечний стан, звернеться по допомогу до лікаря.

Вимоги безпеки після виконання роботи – інструктор повинен: упорядкувати робоче місце (очистити від бруду і пилу устаткування й інструменти, зібрати і скласти у встановлене місце інвентар і при­сто­сування); виключити вентиляцію і висвітлення; повідомити зав. ЛФК про всі несправності, що були замічені в процесі роботи; зняти в гардеробі спеціальний одяг, забрати неї в шафу закритого типу; дотримувати критерій особистої гігієни: вимити перед відходом руки з милом або прийняти душ.

Охорона праці в масажному кабінеті – сеанс масажу найкраще проводити в ізольованому теплому приміщенні, температура повітря в якому повинна бути від +20 до +22 градусів, у противному випадку пацієнт буде почувати дискомфорт.

Масажний кабінет повинен бути добре освітленим, тому що при недостатнім висвітленні кабінету масажист буде швидко утомлюватися. Освітлення потрібно встановити таким чином, щоб освітлювальні прилади не дратували ока масажиста, а на пацієнта світло падало під кутом. Найбільше ефективно використати природне світло або лампи денного світла.

Масажний кабінет обов’язково повинен провітрюватися, із цією метою необхідно обладнати в ньому приточно – витяжний пристрій, що забезпечить багаторазовий обмін повітря. Якщо такого пристрою ні, то в кабінеті повинна бути спеціальна фрамуга, через яку потік повітря направляється нагору.

Виконувати гігієнічний і спортивний масаж можна й на відкритому повітрі, якщо температура повітря не нижче +20 градусів. Місце проведення масажу повинне бути добре захищене від вітру й сонячних променів.

Масаж. Для цієї мети використаються кушетки різних конструкцій. У деяких з них піднімають ножний і головний кінці, а в інших є прикріплені підлокітники й підго­лів­ники. Існують такі кушетки, висоту яких можна регулювати за допомогою механічного або гідравлічного приводу. Поряд із цим засто­со­вуються ще й кушетки з підігрівом.

Вимоги до масажиста – під час проведення сеансу масажу обсяг всіх знань, умінь і навичок масажиста, а також його професіоналізм відіграють більшу роль. Важливо, щоб масажист міг розташувати до себе пацієнта, прагнув допомогти йому, максимально додаючи до цього зусилля. Масажистові необхідно володіти такими якостями, як упевненість, урів­новаженість, тактовність. Він повинен переконати пацієнта в силі масажу, тому при роботі масажистові дуже важливо бути спокійним, терплячим, а також уважним і дружелюбним стосовно пацієнта.

Кисті рук масажиста повинні бути теплими, сухими й пластичними, а також витривалими й сильними. Щоб холодні й вологі руки стали сухими й теплими, потрібно використати теплі ванночки зі змінною температурою, а також розтирання одеколоном, лимонним соком або спиртовим розчином.

Техніка безпеки при проведенні фізіотерапевтичних процедур.

Устрій, експлуатація та техніка безпеки фізіотерапевтичних кабінетів регламентовані правилами, які затверджені Міністерством охорони здоров’я України. Їх виконання обов’язкове для кожного кабінету незалежно від його розміру: виконання правил техніки безпеки при проведенні та організації фізіотерапевтичних процедур є основою тривалої роботи апаратури, якісного проведення процедур та їх безпеки; до роботи допускається персонал, який має документи про спеціальну підготовку та який пройшов інструктаж з техніки безпеки; інструктаж проводиться 1 раз на рік, про що робиться запис в журналі; паспорти апаратів, які знаходяться в експлуатації, повинні зберігатися в кабінеті; апаратуру в кабінеті розставляють по схемі, яка затверджена керівником.

Всі апарати, які мають 01 и 1 клас електробезпеки, підлягають обов’язковому заземленню, його надійність контролюють 1 раз в 2 місяці; апарати, які виконані по 2 класу електробезпеки, не заземлюють, а ефективність ізоляції перевіряють кожний місяць; портативні апарати можна використовувати в кабінетах без екранування, розташовуючи їх на відстані не менше 3 м от інших апаратів; кожен день проводять контроль за станом апаратів перед початком робочої зміни; 1 раз в три місяці проводять настройку апарата та його профілактичну перевірку в сервісному центрі; кабінет розташовують в сухому, світлому, вентильованому приміщенні, апарати захищають від ударів та потрясінь; виключають з роботи несправні апарати, з пошкодженими проводами та їх надривами; під час процедури хворий не повинен спати і читати.

ВИСНОВКИ

1. Переломи при вогнепальних пораненнях, мають свої характерні особливості:

-  вони завжди є первинно-відкритими;

- ступінь мікробного забруднення вогнепальних переломів, як правило, значно вищий, ніж відкритих переломів іншої етіології;

-  при вогнепальних переломах утворюється зона вторинного некрозу.

-  велика кінетична енергія високошвидкісної кулі призводить до великих руйнувань кісткової тканини. Різко зростає питома вага осколкових і множинних переломів з великим дефектом кісткової тканини.

-  вогнепальні переломи часто супроводжуються ушкодженнями судин і нервів.

-  при вогнепальних переломах довгих трубчастих кісток у поранених виникають важкі загальні зміни в організмі:

- анемії (розвиваються не лише через крововтрати, але і внаслідок пригноблення кровотворення);

- висхідний тромбофлебіт, ендартериїти і розлади мікроциркуляції на значному видаленні від місця перелому;

- пневмонії (розвиваються у 20 - 50% поранених і носять переважно емболічний характер).

-вогнепальні ушкодження часто ускладнюються травматичним шоком і раневою інфекцією.

2. Методика застосування спеціальних фізичних вправ при переломах стегнової кістки в наслідок вогнепальних поранень грунтується на загальних принципах лікувальної фізичної культури.

3.Основними відмінностями переломів в наслідок вогнепальних поранень є важкі ушкодження м’яких тканин прилеглих до місця ураження,що безумовно впливає на перебіг реабілітації.Дотримання умов пов’язаних з вогнепальними пораненнями значно впливає на швидкість та якість відновлення пацієнта.Важливо враховувати психо-емоційний стан пораненого та слідкувати за ним на всіх етапах фізичної реабілітації.Доцільно використовувати новітні технологічні досягнення в області реабілітації.На відміну від звичайних переломів стегна,переломи отриманні внаслідок вогнепального поранення є більш важкими та потребують більшої уваги на всіх етапах реабілітації.

4.Отже,основними засобами відновлення після таких поранень є : Лфк,лікувальна гімнастика,дихальна гімнастика, масаж, фізіотерапія, механотерапія.

Основною формою лікувального рухового режиму є заняття лікувальною гімнастикою, але в загальний обсяг фізичного навантаження включають ранкову гігієнічну гімнастику, самостійні заняття за індивідуальними завданнями, лікувальну дозовану ходьбу з точно дозованим навантаженням.

Тобто реабілітації пацієнтів з переломами стегна внаслідок вогнепального поранення будується на тих самих засадах що і реабілітація після звичайних переломів.

5. Розроблено проект змісту дипломної роботи, який вміщує: Вступ; Розділ 1. Огляд літературних джерел з теми дослідження(Аналіз механізму отримання вогнепальних поранень стегнової кістки; Фізична реабілітація після вогнепальних поранень стегнової кістки;Особливості використання спеціальних вправ та масажу; Використання фізіотерапевтичних методів); Розділ 2.Розробка проекту програми фізичної реабілітації після вогнепальних поранень стегнової кістки; (Розробка програми фізичної реабілітації переломів стегнової кістки внаслідок вогнепальних поранень);Розділ 3.Охорона праці в галузі; (Охорона праці у фізичній реабілітації);Висновок;Список використаних джерел.