Операційна система ms dos.

На переважній більшості IBM-сумісних персональних комп’ютерів в нашій країні до 1995 року використовувалася операційна система MS DOS, яка створена фірмою Microsoft. Ця операційна система стала в 1981 р. базовою системою для комп’ютерів, виробництво яких почала тоді фірма IBM. На думку спеціалістів по системному математичному забезпеченню, MS DOS виглядала достатньо примітивно у порівнянні з операційними системами великих і міні-ЕОМ, які об’єднують файлову систему і систему управління вводом-виводом. Популярність і довге життя MS DOS можна пояснити тільки її простотою і дешевизною. Розроблено понад 7 версій цієї ОС. Сьома версія враховує всі зміни в архітектурі персональних комп’ютерів та передбачає можливість роботи в мережі. Але ця і операційна система залишається однозадачною і серйозних змін її користувацьких характеристик не передбачається. Аналогічну структуру має і сумісна з MS DOS система DR DOS фірми Digital research.

Операційна система os/2.

Задавши тон іншим виробникам персональних комп’ютерів IBM PC XT і IBM PC AT, фірма IBM створила нову серію персональних комп’ютерів - сімейство PS/2, які виготовляються нею до теперішнього часу. Для цієї серії IBM постачає операційну систему OS/2, розроблену Microsoft, яка разом з відповідною апаратурою зайняла своє місце серед ряду технологічних платформ. В OS/2 були зразу вирішені питання багатозадачного режиму роботи, а MS DOS може запускатися в ній як одна з задач. Одночасно в OS/2 можуть виконуватися 12 програм, але тільки одна DOS-програма. Більшість користувачів практично не зауважує переходу від MS DOS до OS/2, виявляючи тільки додаткові можливості. В цій операційній системі можливий також графічний багатовіконний інтерфейс, аналогічний WINDOWS.

Операційна система windows.

Найпоширенішою операційною системою для персональних комп’ютерів є WINDOWS, створена фірмою Microsoft. На сьогодні WINDOWS поряд з IBM-сумісними персональними комп’ютерами є одною з найпоширеніших технологічних платформ. WINDOWS у версіях WINDOWS-95, WINDOWS-97, WINDOWS-2000 - це 32 розрядна багатозадачна операційна система.

В цій операційній системі використовуються:

1. робочі вікна, призначені для різних прикладних програм,

2. випливаючі вікна повідомлень програми і отримання реакції користувача,

3. діалогові вікна, через які здійснюється основний ввід інформації в програму.

Яскравою зовнішньою ознакою WINDOWS є багатовіконний графічний інтерфейс. Вікно - це частина екрану монітора, яка є полем дії програми. Відображення вводу управляючих команд і інформації в програму, а також вивід зображень і даних з неї відбувається через вікно.

Для позначення об’єктів, програм, операцій, опцій вибору використовуються піктограми. Піктограми - це графічні символи, які асоціативно нагадують те, що вони позначають.

Поряд з графічним інтерфейсом важливою рисою WINDOWS є багатозадачність. Одночасно можуть виконуватися декілька різних програм або копій однієї і тої ж програми. Наприклад, користувач може одночасно використовувати текстовий процесор, базу даних, програму для графічного представлення даних і електронні таблиці.

Досвід використання операційних систем, аналогічних Macintosh і WINDOWS, показав, що графічний інтерфейс і багатозадачний режим роботи значно підвищують продуктивність праці користувача.

Сучасні версії Windows реалізують механізм віртуальної пам’яті. Його суть полягає в тому, що користувачу надається віртуальний (можливий, але реально не існуючий) адресний простір, що визначається 32-х розрядною довжиною адреси (4 Гбайти) розміщення в пам’яті комп’ютера. В той же час фізична оперативна пам’ять може бути значно меншою (одиниці - десятки Мбайт). Інформація, що не поміщається в фізичній оперативній пам’яті, знаходиться на дисковому запам’ятовуючому пристрої. Проте користувач цього не зауважує завдяки механізмам, які приховують від нього виклик з зовнішньої пам’яті в оперативну саме тих фрагментів інформації (сторінок), до яких відбувається звертання в віртуальній пам’яті. Віртуальна пам’ять працює з великими масивами даних суттєво повільніше від оперативної, але вона позбавляє користувача від необхідності програмування процесу обміну між оперативною пам’яттю і запам’ятовуючими пристроями. Це значно підвищує продуктивність програмування і полегшує експлуатацію програмних комплексів, робить їх незалежними від конфігурації конкретної апаратної системи, для якої вони були створені.

Система містить засоби виявлення збоїв і несправностей, а також обмеження наслідків таких збоїв для інформації, що обробляється і для роботи самої системи. При відключення електричного живлення операційної системи забезпечує збереження необхідної інформації, а при його наступному ввімкненні – відновлення роботи (restart) з відповідної точки.