9. 3. Емпіризм (соціально-економічний інституціоналізм) Мітчелла
Веслі Клер
Мітчелл (1874—1948)
запропонував нове для економічної науки
трактування природи людини як продукту
розвитку суспільства.
Як і Веблен, Мітчелл
за основу людської поведінки сприймав
інстинкти, які становлять основу аналізу.
У праці "Відсталість
у мистецтві тратити гроші" порівнює
мистецтво робити гроші та їх витрачати
і зауважує, що сучасність надає великого
значення першому, а мистецтво витрачати
гроші явно відстає у своєму розвитку.
Метою кількісного
аналізу Мітчелла є вимір економічної
активності, а не корисності.
В "Лекціях про
типи економічної теорії" трактує
теоретичний економічний аналіз як
продукт відповідної культури і виклад
соціальних поглядів.
7
