3.1. Фізичні вправи на удосконалення спритності та покращення результатів «човникового бігу» 4х9 м.

Звернемо увагу на ті моменти і вправи, що особливо необхідні при виконанні саме «човникового бігу»:

1) максимально швидкий старт (вибігання) з пробіганням 10–15 м у повну силу (максимальна швидкість), 3–4 рази;

2) з ходу максимально швидкий біг на 10–15 м, 3–4 рази;

3) біг з поворотом на 9 метровій позначці у максимально швидкому темпі і без підняття кубика, 3–4 рази;

4) імітування підняття кубика у повороті (звернути увагу на техніку постановки опорної ноги, поворот, нахил, старт з нахилу), 4–5 разів;

5) те ж у повільному темпі;

6) те ж у максимально швидкому темпі, 3–4 рази;

7) імітування нахилу тулуба з підсідом для постановки кубика на фінішну лінію та завершенням бігу (звернути увагу на випрямлення тіла для запобігання падінню), 3–4 рази;

8) те ж у повільному темпі, 2–3 рази;

9) те ж з максимально швидкого бігу, 2–3 рази;

10) виконання «човникового бігу» (4x9 метрів) на оцінку, 2–3 рази.

4. Методи вимірювання спритності.

Оскільки спритність — це комплексна якість, то немає і єдиного критерію її контролю й оцінки. При цьому спритність проявляється в комплексі з іншими якостями і здібностями учнів, тому контроль та оцінка її розвитку здійснюється, як правило, за допомогою виконання дозованого комплексу різноманітних вправ, складених у певній послідовності — своєрідної смуги перешкод, подолання якої вимагає від учнів прояву швидкості, відчуття ритму, вміння орієнтуватись у складних ситуаціях, здатності керувати динамічними і кінематичними характеристиками рухів, підтримувати рівновагу тощо. За часом виконання такого завдання дається оцінка спритності учнів [8, 25].

У спортивній діяльності контролюють і оцінюють розвиток окремих видів координаційних здібностей, про що докладно можна довідатись із книги В.М.Платонова та М.М.Булатової "Фізична підготовка спортсмена" (1995) [28].

Вимоги до виконання вправ на спритність: - використовувати вправи, які містять елементи новизни; - запобігати перевтомі; - тривалість відпочинку повинна бути достатньою.

2.4. Нормативи оцінки спритності 8-10 років за державним тестом.

Перелік контрольних вправ на визначення спритності:

1. Човниковий біг 4x9 м, 3x10 м, 10х10 м.

2. Стрибок угору з поворотом на задане число градусів – тест на визначення просторової точності рухів (виконують у «градуйованому колі»). 3. Стрибок в довжину з місця на задану відстань (точність приземлення).

4. Виконання стійки на одній нозі, друга зігнута і торкається стопою колінного суглоба, стегно відведене вбік, руки на поясі, очі закриті – вправа на визначення статичної рівноваги. Відлік часу ведуть за допомогою секундоміра, який зупиняють у момент втрати учнем рівноваги.

5. Виконання 5-ти поворотів на 360° із закритими очима, у середньому темпі, у положенні нахилу тулуба вперед. Оцінювання динамічної рівноваги відповідає величині відхилення від прямої лінії після подолання студентом уздовж цієї лінії 5–7 м.

6. Влучання м’ячем у горизонтальну та вертикальну ціль із заданої відстані.

В державній програмі комплексних тестів «човниковий біг» 4х9 м/с прийнято розглядати як тест оцінки рівня розвитку спритності для всіх категорій учнів.

За часом виконання «човникового бігу» 4х9 м/с дається оцінка розвитку спритності учнів 8-10 років, дані представлені в таблицях 2.1 – 2.2.

Таблиця 2.1 Нормативи оцінки спритності хлопчиків 8-10 років за державним тестом.

Вік	Нормативи, бали
	5	4	3	2	1
1	2	3	4	5	6
8	11,7	12,3	13,4	13,7	14,2
9	11,4	12,0	12,7	13,4	14,1
10	11,1	11,7	12,3	13,0	13,7

В И С Н О В К И

1. Основна закономірність розвитку футболістів 8-10 років зводиться до нерівномірного поступального розвитку всіх ланок апарату руху і інших органів і систем організму, що забезпечують його життєдіяльність. Це загальна властивість розвитку дозволяє сформулювати основні правила організації тренувального процесу, а саме: параметри тренувальних навантажень (їх об'єм, спрямованість, характер) повинні відповідати не лише цілям тренування, але і бути адекватними віковому стану організму тих, що займаються.

2. У молодшому шкільному віці природний фізіологічний розвиток рухових якостей має свої особливості: спритність і швидкість рухів розвиваються інтенсивніше, ніж сила і витривалість. Для методики фізичного виховання важливо враховувати те, що м’яз як орган відчуття дозріває раніше, ніж як робочий орган. У дітей з 8 до 10 років спостерігаються найбільші зрушення в розвитку координації рухів. З огляду на це, важливо правильно визначити зміст і методи фізичного виховання, які б сприяли розвитку в дітей рухових якостей відповідно до їхніх вікових особливостей.

3. Головною складовою спритності є координаційні можливості гравця, вдосконаленню яких слід приділити основну увагу, розвиваючи спритність.

4. Контроль спритності відіграє важливу роль у тренувальному процесі і включає в себе аналіз окремих показників. Якщо тестування підготовленості учнів органічно входить у тренувальний процес, то тести не лише дозволяють отримати дані щодо їх стану, але й виступають дійовим фактором поліпшення їх функціональних можливостей і психічної підготовленості. Ознайомлення футболістів з програмою тестів, методикою аналізу результатів сприяє свідомому і творчому ставленні до пропонованої роботи, привчає до самоконтролю.

5. Футбол використовується як тренувальний засіб представниками інших видів спорту для розвитку спритності, оскільки його структура включає в себе різноманітні стрибки, переміщення, зупинки, а також техніко-тактичні дії швидкісно - силового характеру.

6. Відомий фахівець з вивчення спритності В.І. Пилипович зазначає, що «спритність - це не навичка і не сукупність навичок, спритність це якість або здатність, яка визначає ставлення нашої нервової системи до навичок. Від ступеня рухової спритності залежить, наскільки швидко і успішно зможе спорудити у людини той чи інший руховий навик і наскільки високого вдосконалення він зуміє досягти»