Форми організації дискусії

«Дерево рішень». Цей метод застосовується під час аналізу ситуації й допо-магає досягнути повного розуміння причин, які зумовили при­йняття того чи ін-шого важливого рішення в минулому.

Учасники дискусії розуміють механізм прийняття складних рішень, а ведучий заносить у колонки переваги і недоліки кожного з них.

Методика проведення:

1. Ведучий визначає завдання для обговорення.

2. Учасникам надається основна інформація з проблеми.

3. Ведучий поділяє колектив на групи по 4-6 осіб. Кожній групі роздають таблиці та яскраві фломастери. Визначається час на ви­конання завдання (10-15 хв.).

4. Учасники дискусії заповнюють таблицю й приймають рішення з проблеми.

5. Представники кожної групи розповідають про результати. Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу. Група з 3-5 осіб дискутує на за-

здалегідь обрану тему в присутності аудиторії. Глядачі вступають в обговорення пізніше: вони висловлюють свою думку або ставлять запитання учасникам бесіди.

Ток-шоу дає можливість чітко висловити різні точки зору за заданою темою, але для цього учасники обговорення повинні бути добре під­готовлені. У всіх рівні умови – 3-5 хвилин. Ведучий повинен стежити, щоб учасники не відхилялись від заданої теми.

Методика проведення дискусії:

1. Ведучий визначає тему, запрошує основних учасників, виробляє правила проведення дискусії, регламент виступів.

2. Учасників дискусії потрібно розсадити так, щоб глядачі були навколо столу основних дійових осіб.

3. Ведучий починає дискусію: представляє учасників і оголошує тему.

4. Першими виступають учасники (20 хв), після чого ведучий за­прошує глядачів узяти участь в обговоренні.

5. Після дискусії ведучий підсумовує, стисло аналізує висловлю­вання учас-ників.

Дискусія «Мозковий штурм». Ефективною формою організації дис­кусії, якою послуговуються досвідчені керівники для пошуку виходу з проблемних ситуацій, є «мозковий штурм» – метод колективного про­дукування великої кількості нових ідей і варіантів рішення складних, творчих завдань, які недоступні розуму та зу-силлям однієї людини, за короткий проміжок часу. Метод було запропоновано ще у 40-х роках минулого століття американським психологом А. Осборном.

Під час обговорення учасники повинні працювати «як один мозок», цілеспря-мований на генерування нових ідей. Висловлені ідеї пере­глядаються і відбираєть-ся краща, найправильніша або найефективні­ша. Кожен учасник зосереджує свою увагу на пошуку нових підходів, а не на критиці висловлених іншими думок, а від-так усі учасники мо­жуть спокійно висловлювати свої думки.

Процес «мозкового штурму» передбачає дві стадії: на першій вно­ситься яко-мога більше ідей або рішень проблеми, на другій аналізу­ються ідеї і відбираються кращі і найбільш придатні для подальшого опрацювання. Участь у спілкуванні з використанням цього методу згуртовує колектив, значно підвищує їх інтелекту-альний потенціал, прикладом «мозкового штурму» є гра «Що? Де? Коли?».

Для того, щоб таке спілкування було ефективним, доцільно роз­глядати ли-ше одну проблему. За кількістю учасників оптимальною буде група від 7 до 13 осіб. Важливо розмістити учасників по колу, щоб вони добре бачили один одного і були рівноправними. Психологічний бар’єр у такій групі зникає швидше, якщо склад учасників більш-менш однорідний, варто обмежити час обговорення (у ме-жах від 15 хвилин до 1 години), бо брак часу стимулює діяльність мозку.

Основні правила застосування методу «мозкового штурму» такі:

• Серед присутніх виділяються підгрупи генераторів, критиків і захисників ідей та підгрупа остаточного оцінювання запропо­нованих ідей.

• Під час «мозкової атаки» усі рівні, немає ні керівника, ні підлеглих – є ве-дучий і учасники.

• На етапі генерації ідей заборонені будь-які критичні зауважен­ня і оцінки. Кожна пропозиція фіксується (на дошці, у зошитах, за допомоги магнітофо-на).

• Дозволяється ставити запитання з метою уточнення і розви­тку ідеї.

• Неодмінною умовою «штурму» є оптимізм, впевненість у по­зитивному ре-зультаті. Утверджується особистісно-діалогічний стиль спілкування, добро-зичливість.

• Етап – висування ідей – може бути проведений у два-три періоди по 7-10 хвилин. Групи критики, захисту й оцінювання після кож­ного періоду прий-мають рішення і занотовують їх до протоколу «штурму». Під час критики ідей будь-яка форма їх захисту за­боронена. Автор ідеї теж висловлює свою думку про її недоліки.

• На прикінцевому етапі критика знову заборонена, висловлюються лише пропо-зиції щодо розвитку найбільш оригінальних ідей і їх практичної реалізації. Ведучий узагальнює результати творчої ро­боти, називаючи ідеї і способи роз-в’язання поставлених завдань.

Дебати – обговорення якого-небудь питання, полеміка. Найго­ловніше у де-батах – передавання повідомлення якомога зрозуміліше, водночас апелюючи до повідомлення опонента, тобто завдання деба­тів – переконати опонентів і слухачів у правильності поглядів.

Усі промовці намагаються залучити на свій бік якомога більшу кіль­кість лю-дей, тому дебати мають характер змагання, за регламентом якого слідкує ведучий. Го-лова під час дебатів повинен простежити, щоб кожен промовець ефективно викорис-тав відведений йому час, а також захисти­ти доповідача від неправомірних атак опо-нентів. Важливо, щоб учасники дебатів узгодили з головою правила й форму дебатів до початку.

Зазвичай дебати складаються з таких трьох етапів:

1. Формулювання та обґрунтування власного бачення проблеми. На цьому етапі важливо справити сильне враження, адже пер­ший удар – половина виграної битви. Викласти власний погляд чітко і зрозуміло упродовж обмеженого часу – справжнє мис­тецтво, головним для якого є чотири чинники: увага аудиторії, ак-туальність питання, аргументація, сприймання присутніми.

Щоб вас сприймали слухачі, треба:

• бути доброзичливим і відвертим;

• не применшувати своїх можливостей, але й не перебільшувати їх;

• не дозволяти собі ставитися зверхньо як до присутніх, так і до опонентів;

• демонструвати інтерес до свого опонента, поважати його думки, навіть якщо вони різко протилежні вашим.

2. Обмін аргументами й запитаннями із залу. Це етап, на яко­му допові-дачам дозволяється перебивати одне одного, а також передбачені запитання із за-лу.

Дебати – це стратегічна тактична гра, одержати перемогу в якій означає пе-реконати присутніх. На другому етапі важливо вміти викорис­товувати зустрічні ме-тоди: заспокійливий протест (Ви, певно, погано поінформовані? Ви зовсім не ма-єте рації?); умовне схвалення (Певна річ, Ви маєте рацію і донедавна це справді було так, але я можу навести такі зміни...); тактика ігнорування: ви нехтуєте реакцією опонента і поверхово розглядаєте його заперечення, водночас наводите перекон-конливі аргументи «за»; відкладна тактика: ви визнаєте, що є певний сенс у аргу-ментах опонента, але зараз вони недоречні, можливо, вони стануть у пригоді пізні-ше; повторення: щоб переконати присутніх, ви повторюєте свої аргументи, послу-говуючись різними мовними засобами; підміна понять: заперечуючи опонентові, ви змінюєте його аргументи на: Так, це дуже цікаве запитання. Це, певна річ, цікаве запитання.

3. Останнє слово опонентів. Третій етап дебатів найкоротший: кожному з опонентів надається ще одна можливість вислови­тися. Щоб прикінцеве слово бу-ло дієве, необхідно ще раз на­голосити на суті виступу.

Ці та інші методи спілкування дають змогу генерувати ідеї, зба­гачувати творчу діяльність організації, а керівникові оперативніше впроваджувати ново-введення.