Теоретичні відомості Калібрування вимірювального посуду

Місткість вимірювальних посудин не завжди точно відповідає напису біля відповідної позначки. Тому необхідно перевірити їхню справжню місткість. Таку перевірку називають калібруванням.

Як відомо, за одиницю маси об'єму прийнято справжній літр, тобто об'єм, який займає 1 кг чистої води за температури 4°С, зва­женої в безповітряному просторі. Під час перевірки вимірювального посуду зважують воду за температури 20°С і на повітрі. Тому після зважування мають бути внесені відповідні поправки: на зміну густини води і місткості самого вимірювального посуду із зміною температури та на втрату маси тіла в повітрі. Природно, що такі розрахунки потребують часу і це пов'язано з певними трудноща­ми. Тому під час калібрування мірного посуду користуються таб­лицями, в яких указано, скільки дистильованої води певної тем­ператури треба відважити в повітрі за нормального атмосферного тиску (760 мм), щоб ця вода зайняла об'єм, що його займає 1 л води за температури 20°С.

Якщо барометричний тиск нижчий від нормального, то на кож­ний міліметр різниці додають поправку. Якщо барометричний тиск вищий за нормальний, то поправку слід відняти.

Перевірка місткості мірної колби

Абсолютно чисту суху колбу зважують разом з пробкою на тех­нічних терезах з максимальним навантаженням масою 2 кг і чут­ливістю 0,01 г. Наповнивши колбу до позначки дистильованою водою, обтирають внутрішню частину її шийки (вище від познач­ки) фільтрувальним папером, а потім її закривають пробкою, ста­ранно витирають ззовні і знову зважують. Різниця в масі відпові­дає масі води в даному об'ємі колби. Це визначення повторюють три рази. Для визначення об'єму колби одержану середню масу води ділять на масу 1 мл води за даної температури.

Припустимо, що за температури 22 °С маса води в мірній колбі місткістю 200 мл дорівнює 200,10 г. З таблиці видно, що 1 мл води за даної температури дорівнює 0,996802 г. Отже, об'єм колби дорів­нює:

^200,10 = 200,73 мл.

0,996802

Для перевірки об'ємів великих мірних колб (наприклад, міст­кістю 1 л) Л. А. Міндальов рекомендує такий спосіб. Наважку (р) до 100 г якої-небудь речовини, що не містить кристалізаційної води (КNО₃, NaС1 та ін.), зважують на аналітичних терезах і старанно переносять через лійку в перевірювану мірну колбу (Vx). Речовину розчиняють, розбавляють водою до позначки і добре перемішують. Потім 50-100 мл одержаного розчину переносять точною піпет­кою у заздалегідь зважений бюкс або фаянсову чашку і випарюють на водяній бані досуха. Тоді залишок речовини висушують у су­шильній шафі до сталої маси і зважують на аналітичних терезах.

Позначаючи через р масу речовини в об'ємі V розчину, розрахо­вують об'єм перевірюваної колби за рівнянням:

Vx = pV

P

Точність перевірки залежить насамперед від точності вимірю­вання об'єму V і від точності зважування р. Оскільки звичайна точність вимірювання піпеток становить близько 0,02 мл, то треба брати піпетку не меншу як 100 мл. Піпетка має бути максимально чистою, рідину з неї слід випускати одним і тим самим способом і протягом одного й того самого часу.